Наутро, идя в редакцию, я увидел у

Наутро, идя в редакцию, я увидел у крыльца такую же кучку зрителей, а кроме того, люди парами и поодиночке стояли на мостовой и на противоположном тротуаре и с любопытством глядели на меня. Толпа отхлынула назад и расступилась передо мной, а один из зрителей сказал довольно громко: «Смотрите, какие у него глаза!» Я сделал вид, что не замечаю всеобщего внимания, но втайне был польщен и даже решил написать об этом своей тетушке.
Я поднялся на невысокое крыльцо и, подходя к двери, услышал веселые голоса и раскаты хохота. Отворив дверь, я мельком увидел двух молодых людей, судя по одежде — фермеров, которые при моем появлении побледнели и разинули рты. Оба они с грохотом выскочили в окно, разбив стекла. Меня это удивило.

Приблизительно через полчаса вошел какой‑то почтенный старец с длинной развевающейся бородой и благообразным, но довольно суровым лицом. Я пригласил его садиться. По‑видимому, он был чем‑то расстроен. Сняв шляпу и поставив ее на пол, он извлек из кармана красный шелковый платок и последний номер нашей газеты.

Он разложил газету на коленях и, протирая очки платком, спросил:

— Это вы и есть новый редактор?

Я сказал, что да.

— Вы когда‑нибудь редактировали сельскохозяйственную газету?

— Нет, — сказал я, — это мой первый опыт.

— Я так и думал. А сельским хозяйством вы когда‑нибудь занимались?

— Н‑нет, сколько помню, не занимался.

— Я это почему‑то предчувствовал, — сказал почтенный старец, надевая очки и довольно строго взглядывая на меня поверх очков. Он сложил газету поудобнее. — Я желал бы прочитать вам строки, которые внушили мне такое предчувствие. Вот эту самую передовицу. Послушайте и скажите, вы ли это написали?

Результаты (украинский) 1:

Вранці збирається в офіс, я побачив же ганку невелика кількість глядачів, і Крім того, люди в парах і поодинці, стояв на мосту та на протилежному тротуарі і на неї через цікавістю на мене. Натовп scurried далеко назад і розлучилися переді мною, і один з глядачів досить голосно сказав: "Подивіться, що його очах!" я зробив вигляд, що не помітити загальної уваги, але таємно він був задоволений і навіть вирішив написати про це свою тітку.Я заліз у низьких ганок і наближається до дверей, почув веселі голоси і гуркіт сміх. Відкривши двері, я побачив поглянути на двох молодих людей, судячи з одяг — фермери що якщо мій зовнішній вигляд pobledneli і razinuli рот. Між ними вискочив з новою силою на вікні, порушуючи скла. Це здивувало мене.Приблизно через півгодини вступив kakoj‑to поважний старий з довгою бородою і пухнастими blagoobraznym, але досить суворі обличчя. Я запропонував йому сісти. PO‑vidimomu, він був засмучений про щось. Видалення свій капелюх і розміщення його на підлогу, він звернув з кишені, Червона хустина шовку і останній випуск газети. Він поширився газету на колінах, витираючи Келихи, шарф, запитав:Чи ви є новий редактор?Я відповів ствердно.-Ви kogda‑nibud′ відредаговані сільськогосподарських газети?"Ні", я сказав це це мій перший досвід."Я так і думав. Та сільського господарства kogda‑nibud′ ви займалися?— N‑net, наскільки я пам'ятаю.-У мене було передчуття počemu‑to, ", сказав поважного старця, носити окуляри і досить суворо vzglâdyvaâ на мене на верхню частину балів. Він складений його газета назад. Я хотів би читати вам лінії, що в мене було передчуття це. Ось редакції. Слухати і розповісти вам, чи він написав?

Результаты (украинский) 2:

На ранок, йдучи до редакції, я побачив біля ганку таку ж купку глядачів, а крім того, люди парами і поодинці стояли на бруківці і на протилежному тротуарі і з цікавістю дивилися на мене. Натовп відійшов назад і розступилася переді мною, а один з глядачів сказав досить голосно: «Дивіться, які в нього очі!» Я зробив вигляд, що не помічаю загальної уваги, але потай був задоволений і навіть вирішив написати про це своїй тітці.
Я піднявся на невисоке ганок і, підходячи до дверей, почув веселі голоси і гуркіт реготу. Відчинивши двері, я мигцем побачив двох молодих людей, судячи з одягу - фермерів, які при моїй появі зблідли і роти пороззявляли. Обидва вони з гуркотом скористалися вікном, розбивши скло. Мене це здивувало.

Приблизно через півгодини увійшов якийсь поважний старець з довгою розвівається бородою і благообразним, але досить суворим обличчям. Я запросив його сідати. Мабуть, він був чимось засмучений. Знявши капелюха і поставивши її на підлогу, він витягнув з кишені червона шовкова хустка і останній номер нашої газети.

Він розклав газету на колінах і, протираючи окуляри хустинкою, запитав:

- Це ви і є новий редактор?

Я сказав, що так.

- Ви коли-небудь редагували сільськогосподарську газету?

- Ні, - сказав я, - це мій перший досвід.

- я так і думав. А сільським господарством ви коли-небудь займалися?

- Н-ні, скільки пам'ятаю, не займався.

- Я це чомусь передчував, - сказав поважний старець, надягаючи окуляри і досить суворо поглядаючи на мене поверх окулярів. Він склав газету зручніше. - Я хотів би прочитати вам рядки, які вселили мені таке передчуття. Ось цю саму передовицю. Послухайте і скажіть, ви це написали?