Античная письменная традиция донесл

Античная письменная традиция донесла до нас то скупые, то многословные сведения, где быль перемешана с легендой, о древнейших обитателях Крыма — киммерийцах, таврах, скифах. Сегодня, когда накоплен немалый археологический материал, сгруппированный под теми или иными условными названиями — по месту первых находок — в качестве памятников кемиобинской, кизилкобинской и других культур, встает сложная задача отождествления их с теми или иными племенами, фигурирующими у древних авторов. И хотя основными обитателями горного Крыма античная традиция называет тавров, четко отличая их от скифов, сегодня мы знаем, что этническая картина была гораздо сложнее и динамичнее: ее складывание определялось тем, что племена, с незапамятных времен двигавшиеся с востока и пытавшиеся закрепиться в Северном Причерноморье и в Крыму, по прошествии нескольких веков вытеснялись новыми волнами переселенцев. Нам известно, что примерно с VII в. до н. э. древнейших обитателей края — киммерийцев — вытесняют скифы; в III в. до н. э. скифов вытесняют сарматы и т. д. При этом осколки племен и народностей, некогда входивших в главенствовавший на полуострове союз племен, оттесняются в горы, где еще долго хранят свою этнокультурную самобытность. Предгорьям и горам Юго-Западного Крыма, стоявшим преградой на пути кочевников, суждено было играть особую — охранительную — роль в истории культур: к ним в полной мере можно отнести слова Г. В. Ковалевского о значении горных районов, которые "в противоположность низинам, уберегли в своих изолированных гнездах древнейшие и своеобразные реликты прошлого — осколки человеческих рас, наречий, старинные хозяйственные формы… обычаи, нравы, остатки растений и животных".

Результаты (украинский) 1:

Античні написана традиція несли нам тоді скупі, мовної інформації, де можна змішувати з легендою, стародавніх жителів Криму — kimmerijcah, бренди, в скіфами. Сьогодні, коли значне накопичених археологічних матеріалів, згруповані за ті чи інші умовної назви — на місці першого знахідки, як пам'ятки kemiobinskoj, kizilkobinskoj та інших культур, існує складне завдання прирівнюючи їх з тих чи інших племен, знайдені в стародавніх авторів. І хоча головними мешканцями гірських Криму Старовинні традиції називає taurians, чітко відрізняти їх від в скіфами, сьогодні ми знаємо, що етнічні картина була набагато важче і більш динамічний: було встановлено, що складаний племен, починаючи з незапам'ятних часів, прибували зі Сходу і спробі закріпитися у Північного Причорномор'я та Криму, після кількох століть маргіналізації за новехвилі іммігрантів. Ми знаємо, що від про на 7-му столітті до нашої ери, стародавніх жителів краю — кіммерійців — заміна в скіфами; у 3-го століття до нашої ери скіфи вибили, сармати т. д., у той час як осколки племен і національностей, що колись були Союзу племінних півострів glavenstvovavshij, виштовхується в гори, де протягом тривалого часу зберігати свою етнічну ідентичність. Передгір'їв та гір Південно-Західному Криму стоячи перешкодою для кочівників, судилося грати особливу — — захисну роль в історії культури: ви можете повністю відносяться слів, Ковалевський на важливість гірських районів, які "на відміну від до лісу, захищають в їх ізольованих гнізда, давньою і самобутньою реліквії минулого, осколки людських рас, мови, стародавні побутової форми. Звичаї, звичаї, залишки рослин і тварин ".

Результаты (украинский) 2:

Антична письмова традиція донесла до нас скупі, то багатослівні відомості, де бувальщина перемішана з легендою, про найдавніших мешканців Криму - кіммерійців, таврів, скіфів. Сьогодні, коли накопичено чималий археологічний матеріал, згрупований під тими чи іншими умовними назвами - за місцем перших знахідок - як пам'ятники кеміобінской, кізілкобінской та інших культур, постає складне завдання ототожнення їх з тими чи іншими племенами, що фігурують у древніх авторів. І хоча основними мешканцями гірського Криму антична традиція називає таврів, чітко відрізняючи їх від скіфів, сьогодні ми знаємо, що етнічна картина була набагато складніше і динамічніше: її складання визначалося тим, що племена, з незапам'ятних часів рухалися зі сходу і намагалися закріпитися в Північному Причорномор'ї і в Криму, після декількох століть витіснялися новими хвилями переселенців. Нам відомо, що приблизно з VII ст. до н. е. найдавніших мешканців краю - кіммерійців - витісняють скіфи; в III в. до н. е. скіфів витісняють сармати і т. д. При цьому осколки племен і народностей, що колись входили до панував на півострові союз племен, відтісняються в гори, де ще довго зберігають свою етнокультурну самобутність. Передгір'ях і горах Південно-Західного Криму, що стояли перепоною на шляху кочівників, судилося відігравати особливу - охоронну - роль в історії культур: до них в повній мірі можна віднести слова Г. В. Ковалевського про значення гірських районів, які "на противагу низин, вберегли в своїх ізольованих гніздах найдавніші і своєрідні релікти минулого - осколки людських рас, прислівників, старовинні господарські форми ... звичаї, звичаї, залишки рослин і тварин ".