- Ну, летом я, понятно, вернусь. Он

- Ну, летом я, понятно, вернусь. Они оплачивают мне обратный проезд, и
я поеду домой, чтобы поменьше тратиться.
- Не знаю, как я тут буду без тебя!
Она произнесла эти слова весело, даже небрежно, словно из одной
вежливости.
- Мы с тобой великолепно проведем время летом, и, знаешь, год, даже два
пролетят в мгновение ока.
Майкл шел куда глаза глядят, но Джулия все время незаметно направляла
его к известной ей цели, и как раз в этот момент они оказались перед
дверьми театра. Джулия остановилась.
- Пока. Мне надо заскочить повидать Джимми.
Лицо Майкла омрачилось.
- Неужели ты хочешь меня бросить? Мне же не с кем поговорить. Я думал,
мы зайдем куда-нибудь, перекусим перед спектаклем.
- Мне ужасно жаль. Джимми меня ждет, а ты сам знаешь, какой он.
Майкл улыбнулся ей своей милой, добродушной улыбкой.
- Ну, тогда иди. Я не буду таить на тебя зла за то, что ты подвела меня
раз в жизни.
Он направился дальше, а Джулия вошла в театр через служебный вход.
Джимми Лэнгтон устроил себе в мансарде крошечную квартирку, попасть в
которую можно было через балкон первого яруса. Джулия позвонила у двери.
Открыл ей сам Джимми. Он был удивлен, но рад.
- Хелло, Джулия, входи.
Она прошла мимо него, не говоря ни слова, и лишь когда оказалась в его
захламленной, усеянной листами рукописей, книгами и просто мусором
гостиной, обернулась и посмотрела ему в лицо. Зубы ее были стиснуты, брови
нахмурены, глаза метали молнии.
- Дьявол!

Результаты (украинский) 1:

-Ну, влітку я, зрозуміло, буде назад. Вони платять мені у зворотному напрямках, іЯ піду додому, щоб витрачати менше. Я не знаю, як я буду без тебе! Вона вимовив ці слова весело хоча б побіжно, як якщо б від одноговвічливість. -Ми витрачаємо в літній час чудово, і ви знаєте, на рік, ще двапролетять в мить ока. Майкл безцільно йшли, але Юлія весь цей час непомітно пославце до відома цілі а саме в той момент, вони зіткнулися з надвері театру. Юлія зупинився. -Ще. Мені потрібно, щоб зайти, щоб побачити Джиммі. Затьмарювало Майкла обличчя. -Ви хочете, щоб кинути? Я не маю, хто-небудь поговорити. Я думав,Ми Зайдемо десь HK перед виступом. -Я страшенно вибачення. Джиммі чекає на мене, і ви знаєте, що це таке. Майкл посміхнувся їй його милий, добродушною посмішкою. -Ну, а потім піти. Я не проведе тобі зло, тому що ви підвів менеРаз у житті. Він пішов далі, та Юлія вступила театру через службового входу.Джиммі Langton розташовувалися в квартирі крихітні горище, отримати вщо можна було б з балконів першому ярусі. Юлія подзвонив у двері.Відкрив себе. Він був здивований, але із задоволенням. -Здрастуйте, Юлія, введіть. Вона пройшла через нього, не сказавши ні слова і тільки тоді, коли виявилося в йогобезладний, завалений листами рукописи, книжки і просто сміттявітальня, повернувся і подивився йому в обличчя. Її зубами були stisnuty, брівnahmureny, очі повинен сказати блискавка. -Диявол!

Результаты (украинский) 2:

- Ну, влітку я, зрозуміло, повернуся. Вони оплачують мені зворотний проїзд, і
я поїду додому, щоб поменше витрачатися.
- Не знаю, як я тут буду без тебе!
Вона вимовила ці слова весело, навіть недбало, немов з однієї
ввічливості.
- Ми з тобою чудово проведемо час влітку, і , знаєш, рік, навіть два
пролетять в одну мить.
Майкл йшов світ за очі, але Джулія весь час непомітно направляла
його до відомої їй цілі, і як раз в цей момент вони опинилися перед
дверима театру. Джулія зупинилася.
- Поки. Мені треба заскочити побачити Джиммі.
Особа Майкла запаморочилось.
- Невже ти хочеш мене кинути? Мені ж ні з ким поговорити. Я думав,
ми зайдемо кудись, перекусимо перед спектаклем.
- Мені страшенно шкода. Джиммі мене чекає, а ти сам знаєш, який він.
Майкл посміхнувся їй своєю милою, добродушною усмішкою.
- Ну, тоді йди. Я не буду таїти на тебе зла за те, що ти підвела мене
раз в житті.
Він попрямував далі, а Джулія увійшла в театр через службовий вхід.
Джиммі Ленгтон влаштував собі в мансарді крихітну квартирку, потрапити в
яку можна було через балкон першого ярусу. Джулія подзвонила у двері.
Відкрив їй сам Джиммі. Він був здивований, але радий.
- Хелло, Джулія, заходь.
Вона пройшла повз нього, не кажучи ні слова, і лише коли виявилася в його
захаращеною, засіяної листами рукописів, книгами і просто сміттям
вітальні, обернулася і подивилася йому в обличчя. Зуби її були стиснуті, брови
насуплені, очі метали блискавки.
- Диявол!