Большая часть крымскотатарских спец

Большая часть крымскотатарских спецпереселенцев трудилась в колхозах и совхозах, остальные - на промышленных предприятиях и стройках .
Что представляли собой спецпереселенческие колхозы, каково было положение людей, работавших в них? На этот вопрос ответил Александр Солженицын в "Архипелаге ГУЛАГ": "Спорят некоторые теперь (и не вздорно): вообще колхоз легче ли лагеря? Ответим: а если колхоз соединить вместе? Вот это было положение спецпереселенца в колхозе. От колхоза то, что пайки нет, - только в посевную дают семисотку хлеба, и то из зерна полусгнившего... От лагеря то, что сажают в КПЗ: пожалуется бригадир на своего ссыльного бригадника в правление, а правление звонит в комендатуру, а комендатура сажает. А уж от кого заработки - концов не сведешь: за первый год работы в колхозе получила Мария Сумберг на трудодень по двадцать граммов зерна и по 15 сталинских копеек... За заработок целого года она купила себе... алюминиевый таз. Так на что ж они жили?! А - на посылки из Прибалтики. Ведь народ их сослали не весь.
А кто ж калмыкам посылки присылал? Крымским татарам? Пройдите по могилам, спросите" .
Смертность во всех местах проживания крымскотатарских спецпереселенцев была высокой - особенно в первые после выселения годы. По сведениям ОСП УзССР, «за 6 месяцев 1944, т.е. с момента прибытия в УзССР и до конца года, умерло 16.052 чел. (10,6%), а за 1945 - 13.183 (9,8%)» . Таким образом, в первые полтора года ссылки в Узбекистане погибло почти 30.000 крымских татар, что составило примерно 20% от числа выселенных.
О первых месяцах после депортации свидетельствует Юсуф Гафаров, который был в то время подростком: «Каждый день приходили люди, просили похоронить умерших родственников. Хотя были и другие мужчины, но многие из них уже были не в состоянии ходить, даже с места не поднимались. И так мне одному пришлось и могилу копать, и хоронить – это продолжалось каждый день. Около 50 человек за три месяца пришлось мне одному похоронить. Самая страшная смерть тела – от голода. Это было очень жутко. Одна семья из нашей деревни – 6 человек, умерла от голода, я их похоронил. Из одного дома вынес 8 человек, не знаю кто они. Выкопал большую яму и похоронил в ней всех

Результаты (украинский) 1:

Велика частина кримських татар поселенців працював в колгоспах і фермерських господарств а решта в промислових підприємств і будівельних майданчиках.Что представляли собой спецпереселенческие колхозы, каково было положение людей, работавших в них? На этот вопрос ответил Александр Солженицын в "Архипелаге ГУЛАГ": "Спорят некоторые теперь (и не вздорно): вообще колхоз легче ли лагеря? Ответим: а если колхоз соединить вместе? Вот это было положение спецпереселенца в колхозе. От колхоза то, что пайки нет, - только в посевную дают семисотку хлеба, и то из зерна полусгнившего... От лагеря то, что сажают в КПЗ: пожалуется бригадир на своего ссыльного бригадника в правление, а правление звонит в комендатуру, а комендатура сажает. А уж от кого заработки - концов не сведешь: за первый год работы в колхозе получила Мария Сумберг на трудодень по двадцать граммов зерна и по 15 сталинских копеек... За заработок целого года она купила себе... алюминиевый таз. Так на что ж они жили?! А - на посылки из Прибалтики. Ведь народ их сослали не весь.І хто kalmykam посилку надіслано? Кримські татари? Натисніть на могилах, запитаєте ".У всіх місцях проживання кримських татар поселенців смертності був високим, особливо у перші роки після виселення. Згідно з ПІДКАЧКИ Узбецької РСР "протягом 6 місяців з 1944 року, тобто з моменту прибуття його до Узбецької РСР і до кінця року, 16.052 померла людина. (10,6%) і для 1945-(9.8%) 13.183 це повністю. Таким чином, у в перший рік-півтора, посилання в Узбекистані вбили майже 30 000 кримських татар, які відкличними приблизно 20% від кількості виселити.Перших місяців після виселення показав Юсуф Gafarov, який був підлітком, в той час: "кожен день люди прийшли і попросив ховати померлих родичів. Хоча там були інші люди, але багато з них були вже не міг ходити, навіть з місця були підняті. Так, мені довелося копати могила один і поховати це пішли на кожен день. Близько 50 чоловік протягом трьох місяців, мені довелося поховати один. Найбільш жахливу загибель тіла від голоду. Це було дуже страшно. Одна сім'я від нашого села-6 людей померли від голоду, я їх поховали. З одного дому, доставлено 8 чоловік не знаю, хто вони. Викопали біг-Хоул і похований все це

Результаты (украинский) 2:

Велика частина кримськотатарських спецпереселенців трудилася в колгоспах і радгоспах, решта - на промислових підприємствах і будівництвах.
Що являли собою спецпереселенческіе колгоспи, як було становище людей, що працювали в них? На це питання відповів Олександр Солженіцин в "Архіпелазі ГУЛАГ": "Сперечаються деякі тепер (і не вздорно): взагалі колгосп чи легше табору? Відповімо: а якщо колгосп з'єднати разом? Ось це було становище спецпереселенців в колгоспі. Від колгоспу те, що пайки ні, - тільки в посівну дають семисотка хліба, і то із зерна напівзогнилого ... Від табору те, що садять в КПЗ: поскаржиться бригадир на свого засланця брігаднікі до правління, а правління дзвонить в комендатуру, а комендатура садить. А вже від кого заробітки - кінців не зведеш: за перший рік роботи в колгоспі отримала Марія Сумберг на трудодень по двадцять грамів зерна і по 15 сталінських копійок ... За заробіток цілого року вона купила собі ... алюмінієвий таз. Так на що ж вони жили ?! А - на посилки з Прибалтики. Адже народ їх заслали не весь.
А хто ж калмикам посилки надсилав? Кримським татарам? Пройдіть по могилах, запитаєте ".
Смертність у всіх місцях проживання кримськотатарських спецпереселенців була високою - особливо в перші після виселення роки. За відомостями ОСП УзССР, «за 6 місяців 1944, тобто з моменту прибуття в УзССР і до кінця року, померло 16.052 чол. (10,6%), а за 1945 - 13.183 (9,8%) ». Таким чином, в перші півтора роки заслання в Узбекистані загинуло майже 30.000 кримських татар, що склало приблизно 20% від числа виселених.
Про перших місяцях після депортації свідчить Юсуф Гафаров, який був у той час підлітком: «Кожен день приходили люди, просили поховати померлих родичів. Хоча були й інші чоловіки, але багато з них вже були не в змозі ходити, навіть з місця не піднімалися. І так мені одному довелося і могилу копати, і ховати - це тривало щодня. Близько 50 осіб за три місяці довелося мені одному поховати. Найстрашніша смерть тіла - від голоду. Це було дуже моторошно. Одна сім'я з нашого села - 6 осіб, померла від голоду, я їх поховав. З одного будинку виніс 8 осіб, не знаю хто вони. Викопав велику яму і поховав у ній усіх

Результаты (украинский) 3:

Більшість з кримськотатарськими депортованих під час колективізації працювали в колгоспи та державних господарств потрапляла і решта - у промисловому секторі та відсутні.
, Представлена у Європі спецпереселенческие,Яку позицію людей, які працювали з ними? На це питання відповів більш скептицизму спрямовано в 'ГУЛАГУ архіпелагу": "Лелека Чомусь деякі тепер (і не вздорно): не коров'ячого легше в таборах? Веб-сайт: