Сімдесята ніч тої осеніВбила всі мо

Сімдесята ніч тої осені
Вбила всі мої серцеві принципи,
Підняла з землі ноги втомлені
І до неї, до неї магнітами.
А її любов - то вона й вона,
Дві венери з рожевими мітками
І зав'язані, як одна й одна
Тіла теплого нитками, нитками.

Сімдесятий дощ тої вулиці
Змив усі мої душевні правила.
Я украв її, все відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як віками творили нове життя,
Але правда ця накриває знов:
Не моя, не моя, вона не моя.

Плюс не віре, мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Сімдесятий лист тої повісті
Білим, білим лишився, незайманим,
Тільки краплями моєї совісті і снігами іллюзій завалений.

Плюс не віре в мінус,
Протилежність не закон,
Де рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни диким медом і вином,
Де рожеві діви лижуть цукор.

Результаты (украинский) 1:

Сімдесята ніч тої осені
Вбила ВСІ мої серцеві принципи,
Підняла з земли ноги втомлені
І до неї, до неї магнітамі.
А ее любов - то вона й вона,
Дві Венеру з Рожеве міткамі
І зав'язані, як одна ї одна
Тіла теплого нитками,нитками.

Сімдесятій Сонячно тої Вулиці
Змів УСІ мої душевні правила.
Я вкравши ее, всі відбулося
І даремно капканів наставила.
Я покажу їй, де цвіте любов,
Як вікамі творили нове життя,
Альо правда ця накріває знов :
Чи не моя,не моя, вона не моя.

Плюс НЕ віре, мінус,
Протілежність не закон,
Де Рожеві діви лижуть цукор Заборона.
Заліває стіні диким медом и вином,
Де Рожеві діви лижуть цукор.

Сімдесятій лист тої повісті
Білим, білим позбавивши,незайманім,
Тільки Краплю моєї совісті и снігамі іллюзій завалених.

Плюс НЕ віре в мінус,
Протілежність не закон,
Де Рожеві діви лижуть цукор Заборона.
Заліває стіні диким медом и вином,
Де Рожеві діви лижуть цукор.

Заліває стіні диким медом и вином,
Де Рожеві діви лижуть цукор.

Результаты (украинский) 2:

Нич Sìmdesâta osenì
сьогодні покласти toï мої sercevì principi,
Pìdnâla h vtomlenì
футів землі я до neï, щоб neï magnìtami.
і любов-що я Vaughan її, виграв,
Венера Dvì w roževimi mìtkami
я zav'âzanì, як один го, один
тіло теплою нитками, теми:

Sìmdesâtij дощ toï vulicì
Zmiv УЗД модзі duševnì.
я вкрав, всі її vìdbulosâ
я kapkanìv daremno nastavila.
я покажу, ïj, де tsvite любов,
як vìkami нове життя працював, істинно елю câ nakrivaê
знов:
не моя, не мої, не моя представлена.

плюс vìre не, mìnus,
Protiležnìst′,
закон не де рожевий Віргінські ližut′ zaboron Кьюкор.
Zalivaê stìni Дикий мед і вино,
Віргінські ližut′ де рожевий Кьюкор.

листові Sìmdesâtij povìstì
Bìlim toï, bìlim lišivsâ, nezajmanim,
kraplâmi moêï і sovìstì тільки snìgami ìllûzìj zavalenij.

vìre не в mìnus плюс,
Protiležnìst′,
закон не де рожевий Віргінські ližut′ zaboron Кьюкор.
Zalivaê stìni Дикий мед і вино,
Віргінські ližut′ де рожевий Кьюкор.

Zalivaê stìni Дикий мед і вино,
Віргінські ližut′ де рожевий Кьюкор.

Результаты (украинский) 3:

Протягом доби залишитися Сімдесята тої осені
put всі мої серцеві істотні,
Підняла w землі ноги втомлені
i неї, до неї магнітами.
Її любов - Vaughan та Vaughan,
Дві венери w рожевими мітками
i prod'язані, yak та one
Тіла теплі цикли,Бігає.Лорд Сімдесятии: тої вулиці
Змив наступний мої душевні панує.
I вересневий її, весь відбулося
i даремно капканів наставила.
Я покажу їи, de цвіте любов,
yak віками sari гілка,
ale правда ця накриває знов:
is не мій,Це не моє, Vaughan не моє.Лорд Плюс не віре, мінус,
Протилежність не діє,
de рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни дике медове I вино,
de рожеві діви лижуть цукор.Лорд Сімдесятии аркуш тої повісті
Білим, білим лишився,Незаиманим,
Тільки краплями моєї совісті I снігами іллюзіи завалении.Лорд Плюс не віре у мінус,
Протилежність не діє,
de рожеві діви лижуть цукор заборон.
Заливає стіни дике медове I вино,
de рожеві діви лижуть цукор.

Заливає стіни дике медове I вино,
de рожеві діви лижуть цукор.