Сила любого закона — в том, что ник

Сила любого закона — в том, что никто не может безнаказанно его нарушать. Нельзя нарушать и законы экологии. Сто лет компании, выпускающие автомобили, продавали их и считали своё дело успешно сделанным. А теперь во многих странах либо разрабатываются, либо уже приняты законы, обязывающие автомобилестроителей (впрочем, как и многих других товаропроизводителей) нести ответственность за свою продукцию и после того, как её перестали использовать. Автомобильные компании теперь вынуждены налаживать сбор и захоронение отработавших свой срок автомашин. Сейчас в промышленной экологии разработана даже концепция так называемого жизненного цикла вещей: давая согласие на выпуск какого-то продукта, общество должно ясно представлять, что будет с ним в дальнейшим, где закончится его существование и что придётся делать с его «останками». Ответ всегда один и тот же: надо наладить производство таким образом, чтобы отходы и конечные результаты (любая вещь в конце своего жизненного цикла) одного промышленного производства стали сырьём для другого.

Если бы о законах экологии помнили строители советских атомных подводных лодок, то на побережье Баренцева и Белого морей (на Севере) и на Камчатке не скопилось бы более 150 отслуживших свой срок проржавевших громадин, уничтожение и переработка которых сегодня превратились для России в одну из общенациональных экологических проблем.

Если бы атомщики 40 лет назад были хоть чуточку более экологически ответственными, не упирались бы десятилетиями в небо мрачные мёртвые корпуса выведенных из строя старых атомных блоков под Екатеринбургом и Воронежем. Да и вообще, вся атомная промышленность развивалась бы по-другому, не допуская насыщения биосферы экологически опасными антропогенными (т. е. сделанными человеком) радионуклидами. От некоторых из них (таких, как криптон-85 или радиоактивный углерод) нельзя уберечься сегодня даже на уединённом тихоокеанском атолле. И невозможно предугадать, как проявятся в биосфере через тысячи и миллионы лет практически вечные радионуклиды, созданные в чреве атомных реакторов, такие, как иод-129, плутоний-2 39 и -240, америций-241. Последствия их распространения для природы и человека пока никто не может предсказать. Именно игнорирование законов экологии атомной индустрией — ещё недавно самой гордой и мощной отраслью промышленности — заставляет сегодня страну за страной отказываться от её услуг.

Настаёт время расплаты за экологическое невежество и авантюризм и для космической промышленности. До сих пор люди достаточно беззаботно запускают многотысячетонные аппараты в атмосферу, дальний и ближний космос и не думаем всерьёз об экологических последствиях этого сверхмощного вмешательства в деликатнейшие химико-физические процессы. Человечеству может аукнуться загрязнение околоземного пространства — жаль, что тогда уже не будет в живых людей, бездумно создавших эти проблемы, и решать их придётся тем, кто только сегодня входит в жизнь.

Результаты (украинский) 1:

Сила будь-який закон полягає в тому, що ніхто не може порушувати безкарно. Ви не може порушувати закони і навколишнього середовища. Сто років компанії, виробництво автомобілів, продав їх і відчував його роботу успішно. І зараз у багатьох країнах, або розроблені або вже прийнятий закони, які зобов'язують автовиробники (як і багато інших виробників) нести відповідальність за свої продукти і після його зупинити використання. Автомобільні компанії тепер змушені будувати колекції і розпорядження витратили свій час транспортних засобів. Зараз в промислової екології розроблена навіть концепція так звані життєвого циклу речей: давати згоду випуску продукту, компанія повинна чітко представляють який далі і буде з ним в, де буде кінець його існування і які мають відношення до його "людських останків". Відповідь – однакова: необхідно організувати виробництво так що відходів і кінцевих результатів (будь-яка річ в кінці свого життєвого циклу) один промислове виробництво сталі сировини для іншого.Если бы о законах экологии помнили строители советских атомных подводных лодок, то на побережье Баренцева и Белого морей (на Севере) и на Камчатке не скопилось бы более 150 отслуживших свой срок проржавевших громадин, уничтожение и переработка которых сегодня превратились для России в одну из общенациональных экологических проблем.Если бы атомщики 40 лет назад были хоть чуточку более экологически ответственными, не упирались бы десятилетиями в небо мрачные мёртвые корпуса выведенных из строя старых атомных блоков под Екатеринбургом и Воронежем. Да и вообще, вся атомная промышленность развивалась бы по-другому, не допуская насыщения биосферы экологически опасными антропогенными (т. е. сделанными человеком) радионуклидами. От некоторых из них (таких, как криптон-85 или радиоактивный углерод) нельзя уберечься сегодня даже на уединённом тихоокеанском атолле. И невозможно предугадать, как проявятся в биосфере через тысячи и миллионы лет практически вечные радионуклиды, созданные в чреве атомных реакторов, такие, как иод-129, плутоний-2 39 и -240, америций-241. Последствия их распространения для природы и человека пока никто не может предсказать. Именно игнорирование законов экологии атомной индустрией — ещё недавно самой гордой и мощной отраслью промышленности — заставляет сегодня страну за страной отказываться от её услуг.Настаёт время расплаты за экологическое невежество и авантюризм и для космической промышленности. До сих пор люди достаточно беззаботно запускают многотысячетонные аппараты в атмосферу, дальний и ближний космос и не думаем всерьёз об экологических последствиях этого сверхмощного вмешательства в деликатнейшие химико-физические процессы. Человечеству может аукнуться загрязнение околоземного пространства — жаль, что тогда уже не будет в живых людей, бездумно создавших эти проблемы, и решать их придётся тем, кто только сегодня входит в жизнь.

Результаты (украинский) 2:

Сила будь-якого закону - в тому, що ніхто не може безкарно його порушувати. Не можна порушувати і закони екології. Сто років компанії, що випускають автомобілі, продавали їх і вважали свою справу успішно зробленим. А тепер у багатьох країнах або розробляються, або вже прийняті закони, які зобов'язують автомобілебудівників (втім, як і багатьох інших товаровиробників) нести відповідальність за свою продукцію і після того, як її перестали використовувати. Автомобільні компанії тепер змушені налагоджувати збір і поховання відпрацьованих свій термін автомашин. Зараз в промислової екології розроблена навіть концепція так званого життєвого циклу речей: даючи згоду на випуск якогось продукту, суспільство повинно чітко уявляти, що буде з ним в подальших, де закінчується його існування і що доведеться робити з його «останками». Відповідь завжди один і той же: треба налагодити виробництво таким чином, щоб відходи і кінцеві результати (будь-яка річ в кінці свого життєвого циклу) одного промислового виробництва стали сировиною для іншого.

Якби про закони екології пам'ятали будівельники радянських атомних підводних човнів, то на узбережжі Баренцевого і Білого морів (на Півночі) і на Камчатці не зібрав би більше 150 після закінчення їхнього терміну проіржавілих громадин, знищення і переробка яких сьогодні перетворилися для Росії в одну із загальнонаціональних екологічних проблем.

Якби атомники 40 років тому були хоч трішки більш екологічно відповідальними, не пручалися б десятиліттями в небо похмурі мертві корпусу виведених з ладу старих атомних блоків під Єкатеринбургом і Воронежем. Та й взагалі, вся атомна промисловість розвивалася б по-іншому, не допускаючи насичення біосфери екологічно небезпечними антропогенними (т. е. зробленими людиною) радіонуклідами. Від деяких з них (таких, як криптон-85 або радіоактивний вуглець) не можна вберегтися сьогодні навіть на відокремленому тихоокеанському атолі. І неможливо передбачити, як проявляться в біосфері через тисячі і мільйони років практично вічні радіонукліди, створені в утробі атомних реакторів, такі, як йод-129, плутоній-2 39 і -240, америцій-241. Наслідки їх поширення для природи і людини поки ніхто не може передбачити. Саме ігнорування законів екології атомної індустрією - ще недавно самої гордої і потужною галуззю промисловості - змушує сьогодні країну за країною відмовлятися від її послуг.

Настає час розплати за екологічне неуцтво і авантюризм і для космічної промисловості. До сих пір люди досить безтурботно запускають многотисячетонние апарати в атмосферу, дальній і ближній космос і не думаємо всерйоз про екологічні наслідки цього надпотужного втручання в делікатні хіміко-фізичні процеси. Людству може відгукнутися забруднення навколоземного простору - шкода, що тоді вже не буде в живих людей, бездумно створили ці проблеми, і вирішувати їх доведеться тим, хто тільки сьогодні входить в життя.