Шли недели, визиты Свэйна были все

Шли недели, визиты Свэйна были все чаще. Он принес пожилому мужчине коробку с акварелью и тюбики с масляной краской.
Когда доктор Касвелл заглянул, Элсворт поведал ему об изящных линиях дымохода. Также он что-то упомянул о богатом разнообразии красок в чаше с фруктами. Он гордо продемонстрировал многочисленные пятна краски на своем халате, который не позволял слуге отдать в прачечную, так как хотел показать доктору, как усердно он трудился.
Терапия действовала прекрасно. Больше никаких поездок в центр города в офис, с целью купить какой-нибудь бизнес, который позже обанкротится. Больше никаких сумасшедших финансовых идей проверить свое сердце на прочность. Искусство было настоящим лекарство для него.
Доктор подумал, что позволить мистеру Элсворту посетить «Метрополитен», музей современного искусства, вместе со Свэйном будет вполне безопасно. Целый новый мир открыл ему свои тайны. Старик проявил огромный интерес к художественной галерее и картинам, которые были там выставлены. Как проходят эти выставки? Кто выбирает для них картины? В его голове возникла идея.
Когда поздняя весна начала покрывать поля и сады своими красками, Элсворт нарисовал просто ужасную картину, которую он назвал«Деревья, облаченные в белое». А затем сделал потрясающее заявление. Он собирается участвовать с этой работой в Летнем Показе Галереи Латроп.
Этот показ был самой значимой выставкой года, если не по размаху, то, однозначно, по важности. Мечтой всей жизни для каждого успешного художника в Соединенных Штатах была премия галереи Латроп. И вместе с этими выдающимися и уважаемыми людьми, Элсворт собирался всучить свои деревья, которые походили на кучку салата, грубо размазанную по стене.
- Если газеты прознают об этом, все в городе будут смеяться над мистером Элсвортом. Мы должны его остановить, - сзаявил Коппел.
- Нет, - предупредил его доктор. - Мы не можем вмешиваться сейчас и испортить всю работу, что мы проделали.
К всеобщему огромному изумлению, «Деревья, облаченные в белое» были приняты к показу в галерее Латроп. «Безумец не только Элсворт, - думал Коппел, - галерея тоже сошла с ума».
К счастью, картина была повешена в непримечательном месте, где она нечасто попадалась на глаза посетителям. Однажды украдкой заглянул на показ и молодой Свэйн. Увидев на стене среди очаровательных картин, нарисованных с изяществом и гармонией, это жуткое кричащее пятно, он покраснел до кончиков ушей. Тем временем раздался хохот двух студентов, которые остановились перед этой несуразицей. Свэйн в ужасе пустился в бегство. Он не смог бы вынести их комментарии.
Пока шла выставка, старик продолжал брать уроки, почти не упоминая о своей картине. Он был в необычайно хорошем расположении духа. Каждый раз, когда Свэйн входил в комнату, он заставал Элсворта хихикающим. Наверное, Коппел был прав. Старик сошел с ума. Но было не менее безумным, когда комитет галереи Латроп поощрил его участие, приняв картину.
За два дня до закрытия выставки, специальный курьер вручил мистеру Элсворту длинное и весьма официальное на вид письмо. Свэйн, Коппел и доктор находились в этот момент в комнате.
- Прочтите мне, - попросил старик. - Мои глаза устали от рисования.
- Галерея Латроп имеет честь сообщить, что главным призом в тысячу долларов награждается Коллиз П. Элсворт за свою работу «Деревья,облаченные в белое»…
Свэйн и Коппел, ошарашенные этим известием, не могли изречь ничего членораздельного. Доктор Касвелл, призвав на помощь весь свой профессиональный самоконтроль, с величайшим усилием произнес:
- Мои поздравления, мистер Элсворт. Эээ… Конечно же, я не ожидал, столь приятных новостей. Но теперь… хм… теперь вы должны признать, что искусство приносит куда больше удовлетворения, чем бизнес.
- Ваше искусство – чушь собачья, - отмахнулся старик. - Я купил галерею Латроп в прошлом месяце.

Результаты (украинский) 1:

Йшли тиждень, відвідування Svèjna були частіше. Він приніс старий коробку акварель і труб з олійною фарбою.Коли лікар подивився Kasvell, Ellsworth розповів йому про тонких ліній димоходу. Він також згадав дещо про багате розмаїття кольорів в миску з фруктами. Він з гордістю продемонстрували численні фарбою плями на її пальто, які заборонено слуга дати в пральню, тому що я хотів показати лікар наскільки жорсткого він працював.Терапія працювала відмінно. Немає більше поїздки до центру office на покупку будь-якого бізнесу, який пізніше збанкрутує. Немає більше crazy фінансових ідеї, щоб перевірити ваше серце. Мистецтво було реального лікування для нього.Лікар думали, що даючи пан Èlsvortu відвідати в Метрополітен-музей сучасного мистецтва, разом з Svèjnom буде досить безпечно. Новий світ відкрив йому свої таємниці. Старий показав великий інтерес в художню галерею і картини, які були виставлені там. Як є проведення виставок? Хто вибирає картинку для них? Ідеї в голові.Коли наприкінці весни почав охоплюють полях та в садах його кольору, Ellsworth пофарбовані просто жахливі картини, яку він назвав "дерева, одягнені в білі. А потім зробив приголомшливе заяву. Це буде брати участь з цієї роботи влітку Показати Lathrop галерей.Це шоу була найбільш важливих торговельних ярмарок року, якщо не в масштабі, важливо однозначно. Мрія життя за кожен успішний художник у Сполучених Штатах було преміум галерей Lathrop. І разом з цих видатних і поважали людей, Ellsworth планується продати їх дерева, які нагадують купу салату, грубо razmazannuû стіни.-Якщо газеті proznaût про це, все в місті будуть сміятися над пан Èlsvortom. Ми повинні зупинити, szaâvil Koppel.-Ні, його попередили, лікар. -Ми не можемо зараз втрутитися і зруйнувати всю роботу, яку ми зробили.На подив кожної людини на величезний "дерева, одягнений у білий" були прийняті, щоб показати Lathrop Галерея. "Божевільний не тільки Ellsworth, думав Koppel галерея теж з розуму". На щастя, розпис був повішений в немаркованих місце, де вона рідко бачив очі відвідувачів. Одного разу проникнути peeked на шоу і молодих Svèjn. Побачивши на стіні серед малюнків, звертається з витонченість і гармонія, creepy кричали пляма, він почервоніла на кінчиках вух. У той же час сміху було чули два студентів, хто зупинився перед на nesurazicej. Svèjn в жах відправилися в політ. Він не зможе зробити свої коментарі.Під час виставки старий продовжував брати уроки, майже без згадки його фотографію. Він був надзвичайно гарного настрою. Кожного разу, коли Svèjn увійшов в кімнату, він зловив Èlsvorta хихикала. Мабуть, Koppel був правий. Стара людина був божевільним. Але це було не менш божевільним, коли комітет закликав за участю Lathrop галерея, приймати зображення.За два дня до закрытия выставки, специальный курьер вручил мистеру Элсворту длинное и весьма официальное на вид письмо. Свэйн, Коппел и доктор находились в этот момент в комнате. - Прочтите мне, - попросил старик. - Мои глаза устали от рисования.- Галерея Латроп имеет честь сообщить, что главным призом в тысячу долларов награждается Коллиз П. Элсворт за свою работу «Деревья,облаченные в белое»…Свэйн и Коппел, ошарашенные этим известием, не могли изречь ничего членораздельного. Доктор Касвелл, призвав на помощь весь свой профессиональный самоконтроль, с величайшим усилием произнес:- Мои поздравления, мистер Элсворт. Эээ… Конечно же, я не ожидал, столь приятных новостей. Но теперь… хм… теперь вы должны признать, что искусство приносит куда больше удовлетворения, чем бизнес.- Ваше искусство – чушь собачья, - отмахнулся старик. - Я купил галерею Латроп в прошлом месяце.

Результаты (украинский) 2:

Минали тижні, візити Свейн були все частіше. Він приніс літньому чоловікові коробку з аквареллю і тюбики з масляною фарбою.
Коли доктор Касвелл заглянув, Елсворт повідав йому про витончені лініях димоходу. Також він щось згадав про багату різноманітність фарб в чаші з фруктами. Він гордо продемонстрував численні плями фарби на своєму халаті, який не дозволяв слузі віддати в пральню, так як хотів показати доктору, як усередині він трудився.
Терапія діяла чудово. Більше ніяких поїздок в центр міста в офіс, з метою купити який-небудь бізнес, який пізніше збанкрутує. Більше ніяких божевільних фінансових ідей перевірити своє серце на міцність. Мистецтво було справжнім ліки для нього.
Доктор подумав, що дозволити містеру Елсворта відвідати «Метрополітен», музей сучасного мистецтва, разом зі Свейн буде цілком безпечно. Цілий новий світ відкрив йому свої таємниці. Старий проявив величезний інтерес до художньої галереї і картинам, які були там виставлені. Як проходять ці виставки? Хто вибирає для них картини? У його голові виникла ідея.
Коли пізня весна початку покривати поля і сади своїми барвами, Елсворт намалював просто жахливу картину, яку він назвав «Дерева, одягнені в біле». А потім зробив приголомшливе заяву. Він збирається брати участь з цією роботою в Літньому Показ Галереї Латроп.
Цей показ був найбільш значимою виставкою року, якщо не за розмахом, то, однозначно, за важливістю. Мрією всього життя для кожного успішного художника в Сполучених Штатах була премія галереї Латроп. І разом з цими видатними і шанованими людьми, Елсворт збирався всучити свої дерева, які були схожі на купку салату, грубо розмазала по стіні.
- Якщо газети дізналися про це, все в місті будуть сміятися над містером Елсворта. Ми повинні його зупинити, - сзаявіл Коппел.
- Ні, - попередив його доктор. - Ми не можемо втручатися зараз і зіпсувати всю роботу, що ми виконали.
До загального величезний подив, «Дерева, одягнені в біле» були прийняті до показу в галереї Латроп. «Божевільний не тільки Елсворт, - думав Коппел, - галерея теж зійшла з розуму».
На щастя, картина була повішена в непримітному місці, де вона нечасто впадала в очі відвідувачам. Одного разу крадькома заглянув на показ і молодий Свейн. Побачивши на стіні серед чарівних картин, намальованих з витонченістю і гармонією, це моторошне кричуще пляма, він почервонів до кінчиків вух. Тим часом пролунав регіт двох студентів, які зупинилися перед цією нісенітницею. Свейн в жаху кинувся тікати. Він не зміг би винести їх коментарі.
Поки йшла виставка, старий продовжував брати уроки, майже не згадуючи про свою картину. Він був в надзвичайно гарному настрої. Кожен раз, коли Свейн входив до кімнати, він заставав Елсворта хихикає. Напевно, Коппел мав рацію. Старий збожеволів. Але було не менше божевільним, коли комітет галереї Латроп заохотив його участь, прийнявши картину.
За два дні до закриття виставки, спеціальний кур'єр вручив містеру Елсворта довге і дуже офіційне на вигляд лист. Свейн, Коппел і доктор перебували в цей момент в кімнаті.
- Прочитайте мені, - попросив старий. - Мої очі втомилися від малювання.
- Галерея Латроп має честь повідомити, що головним призом в тисячу доларів нагороджується Колліз П. Елсворт за свою роботу «Дерева, одягнені в біле» ...
Свейн і Коппел, ошелешені цією звісткою, не могли проректи нічого членороздільного. Доктор Касвелл, закликавши на допомогу весь свій професійний самоконтроль, з найбільшим зусиллям вимовив:
- Мої вітання, містер Елсворт. Е-е ... Звичайно ж, я не очікував, таких приємних новин. Але тепер ... хм ... тепер ви повинні визнати, що мистецтво приносить куди більше задоволення, ніж бізнес.
- Ваше мистецтво - нісенітниця собача, - відмахнувся старий. - Я купив галерею Латроп минулого місяця.