За 2 мешка пшеницы с сестрой на руч

За 2 мешка пшеницы с сестрой на ручной тачке пешком из степного района – Фрайдеров 220 километров расстояния шли туда 6 дней и 6 дней обратно с грузом. Такова была цена хлеба. Сколько сил тратили, голодовка требовала. Мне тогда было 15 лет. Мы этим спасли семью.
Потом немецкими поездами ездили в Мелитополь, меняли вещи на пшеницу. С большим трудом довезли домой. И так жили до 1943 года. Этот год был самый богатый, собранный богатый урожай. Ели досыта хлеб. В этот урожай собрали 20 мешков пшеницы, 10 мешков ячменя. Дом бил набит собранным урожаем. Также собирали овощи, фрукты, фасоль, кукурузу. Пережили голодный страх. В этот год заболел отец. Я обратился в больницу, где уже работали немецкие врачи. Врач на лошади приехал и осмотрел ногу
5

отца. Дал направление в больницу Коккозскую. Оказалось заражение крови. Резали 3 раза ногу от гангрены. В 1943 году 8 ноября отец скончался. Этот день был праздник мусульман Курбан–Байрам. В этот день похоронили отца без участия старших братьев на Айергульбском кладбище. Он остался навечно на Родине, его уже не высылали. Для меня это было очень большой потерей.
Немного хочу обратно вернуться к 1942 году о Севастопольской обороне. Деревня Коккозы была с чешскими войсками со своей техникой. В деревнях Коклуз, Маркур, Янжу, Янасала стояли румынские полки. Они из наших деревень вывозили скот, сено, солому. Все что попадало под руку. Снабжали немецких фронтовиков, издевались над населением, нашими женщинами, насиловали, избивали. Этого я никогда не забуду.
В 1942-1943 годах пришли азербайджанские роты. Разместили по 3-4 человека по домам. Обучали их немецкие офицеры каждый день. После 2 месяцев их забрали на Керченский фронт. На их место пришли грузинские роты, тоже поселили по домам. Обучили и тоже отправили на Керченский фронт. В деревне Фотисала стояла кабардинская рота. В деревне Татаросман стояла узбекская рота. Все они были добровольцами (в 1987 году было сообщения ТАСС что 19 батальонов крымских татар воевали против СССР. Вышеуказанные народы посчитали крымскими татарами).
В 1943 году в горах Крыма усиливалось партизанское движение. Против пошли немецкие войска. Первой сожгли деревню Лакугреческую. Многие жители ушли в лес. Потом по Качинской долине деревню Кувуш, Истеля, Авждкой, Улу-Сала, Биянсала, Шуры, Татаркой, Бычки, Кошдермен, Биюк–Озенбаш, Кучук–Озенбаш были сожжены. Всю эту трагедию я видел своими глазами. Часть населения этих деревень ушли к партизанам, часть ушли к родственникам, где не успели сжечь.
Биюк–Озенбаш 2 раза бомбили советские самолеты. Также 2 раза бомбили Айрегуль. В это время кроме местных жителей в деревнях не было никого. В деревне Керменджик жителей выгнали из своих домов. Часть жителей розместили в Фотисала (Албат). Что-то помешало сжечь деревню. Наверное помешало приближение советских войск. В таком положении жили до марта 1944 года. Днем грабили каратели, ночью партизаны. Оба приходили с оружием и забирали у населения последнее.
В нашей деревне, когда пришли советские войска, осталось 2 лошади, 1 корова, 2 козы из 100 домов.

Результаты (украинский) 1:

Для 2 мішок пшениці з сестрою на руку стопи Тачка на відстані 220 кілометрів регіону Frajderov степу повернувся туди 6 днів і 6 днів. Такою була ціни на хліб. Скільки сил провів, вимагали голодування. Мені було 15 років. Ми зберегли сім'ї.Потім німецьких поїздів поїхали в Мелітополі, змінених речей для пшениці. З труднощами поїхав додому. І так жив до 1943 рік. Цей рік був найбагатшою, зібраний багатий врожай. Наші заливки хліб їли. В цих жнивах зібрав 20 мішки пшениці, 10 мішків ячменю. Бил будинку забиті зібраного урожаю. Також зібрані овочами, фруктами, квасолю і кукурудза. Досвідчений голодні страх. Цього року жорстоке батька. Я пішов в лікарню, де німецькі лікарі вже працювали. Лікар на конях прибутку і розглянуті ногу 5батько. Дав напрямок в лікарню Kokkozskuû. Виявився крові при інтоксикації. Вирізати 3 рази ногу від гангрени. 8 листопада 1943 рік батько помер. Цей день був Курбана байрам-мусульман свято. У цей день поховали його батько без участі старші брати на Ajergul′bskom кладовищі. Він залишився вдома назавжди, більше не надсиланням. Для мене це стало дуже велика втрата.Деякі хочуть повернутися до Севастопольської оборони 1942 р. С. Kokkozy було з чеської війська з їхнім оснащенням. У села Kokluz, Ânžu, Ânasala Markur стояли Румунська полків. Вони з нашими сіл експортовані худоби, сіна, соломи. Все, що підпадають під рукою. Дозволяли німецьких солдатів приниженими, наших жінок, згвалтована, били. Що я ніколи не забуду.У 1942-1943 років прийшли азербайджанські підприємства. Опубліковано 3-4 людини будинків. Навчити їх, німецькі офіцери кожен день. Через 2 місяці вони взяли перед Керчі. На їх місці прийшли грузинської компанії, занадто клаустрофобії. Навчені і було розіслано Керч фронту. У селі Fotisala стояли Кабардинська Rota. У селі Tatarosman стояли узбецької компанії. Вони були всі добровольців (в 1987 році, повідомлення, що ТАРС 19 батальйонів кримські татари воювали проти Радянського Союзу. вище народів знайдено кримських татар).У цьому році 1943 в Кримських горах Інтенсифікований партизанський рух. Пішов проти німецьких військ. Перший спалили села Lakugrečeskuû. Багато жителів залишилися в лісі. Потім на Kachin села долини Kuvuš, Istelâ, Avždkoj, Улу-сала, Biânsala, Шура, Tatarkoj, Бичок, Košdermen, Біюк-Ozenbash, Кучук-Ozenbash були спалені. Ця трагедія я бачив на власні очі. Частина населення цих сіл пішов до партизан, частина поїхав до родичів, де вони не мають часу, щоб спалити.Біюк-Ozenbash 2 рази на радянські літаки бомбили. Також 2 рази бомбили Ajregul′. У цей час на додаток до місцевих жителів у селах просто не було. У селі Kermendžik жителів вигнали зі своїх будинків. Жителі rozmestili в Fotisala (Albat). Щось запобігти спалити село. Імовірно, запобігти підхід радянських військ. У цьому положенні, жив до березня 1944 року. У другій половині дня солдати effaceurs пограбували в ніч партизанів. Обидва прийшли з гармати і взяв більшості населення. По нашому селу з приходом радянських військ залишив 2 коні, корови 1, 2 кіз від 100 будинків.

Результаты (украинский) 2:

За 2 мішки пшениці з сестрою на ручний тачці пішки зі степового району - Фрайдеров 220 кілометрів відстані йшли туди 6 днів і 6 днів назад з вантажем. Такою була ціна хліба. Скільки сил витрачали, голодовка вимагала. Мені тоді було 15 років. Ми цим врятували сім'ю.
Потім німецькими потягами їздили в Мелітополь, міняли речі на пшеницю. З великими труднощами довезли додому. Та так жили до 1943 року. Цей рік був найбагатший, зібраний багатий урожай. Їли досита хліб. У цей урожай зібрали 20 мішків пшениці, 10 мішків ячменю. Будинок бив набитий зібраним урожаєм. Також збирали овочі, фрукти, квасолю, кукурудзу. Пережили голодний страх. У цей рік захворів батько. Я звернувся в лікарню, де вже працювали німецькі лікарі. Лікар на коні приїхав і оглянув ногу
5 батька. Дав направлення в лікарню Коккозскую. Виявилося зараження крові. Різали 3 рази ногу від гангрени. У 1943 році 8 листопада батько помер. Цей день було свято мусульман Курбан-Байрам. У цей день поховали батька без участі старших братів на Айергульбском кладовищі. Він залишився навічно на Батьківщині, його вже не висилали. Для мене це було дуже великою втратою. Трохи хочу назад повернутися до 1942 року про Севастопольської обороні. Село Коккози була з чеськими військами зі своєю технікою. У селах Коклуз, Маркур, Янжу, Янасала стояли румунські полки. Вони з наших сіл вивозили худобу, сіно, солому. Все що потрапляло під руку. Постачали німецьких фронтовиків, знущалися над населенням, нашими жінками, гвалтували, били. Цього я ніколи не забуду. У 1942-1943 роках прийшли азербайджанські роти. Розмістили по 3-4 людини по домівках. Навчали їх німецькі офіцери щодня. Після 2 місяців їх забрали на Керченський фронт. На їх місце прийшли грузинські роти, теж поселили по домівках. Навчили і теж відправили на Керченську фронт. У селі Фотісала стояла кабардинська рота. У селі Татаросман стояла узбецька рота. Всі вони були добровольцями (у 1987 році було повідомлення ТАРС що 19 батальйонів кримських татар воювали проти СРСР. Вищевказані народи порахували кримськими татарами). У 1943 році в горах Криму посилювалося партизанський рух. Проти пішли німецькі війська. Першою спалили село Лакугреческую. Багато жителів пішли в ліс. Потім по Качинської долині село Кувуш, Істел, Авждкой, Улу-Сала, Біянсала, Шури, Татаркою, Бички, Кошдермен, Біюк-Озенбаш, Кучук-Озенбаш були спалені. Всю цю трагедію я бачив своїми очима. Частина населення цих сіл пішли до партизанів, частина пішли до родичів, де не встигли спалити. Біюк-Озенбаш 2 рази бомбили радянські літаки. Також 2 рази бомбили Айрегуль. У цей час крім місцевих жителів у селах не було нікого. У селі Керменджік жителів вигнали зі своїх будинків. Частина жителів Розмістіть в Фотісала (Албат). Щось завадило спалити село. Напевно завадило наближення радянських військ. У такому положенні жили до березня 1944 року. Днем грабували карателі, вночі партизани. Обидва приходили зі зброєю і забирали у населення останнє. У нашому селі, коли прийшли радянські війська, залишилося 2 коні, 1 корова, 2 кози з 100 будинків.

Результаты (украинский) 3:

2 СУМКА для пшениці з сестрою ручного тачками пішки від степових Фраидеров 220 кілометрів відстані область - там були 6 днів і 6 днів назад з вантажем. Про це ціни на хліб. Скільки сил були витрати, голодування вимагають.Я тоді було 15 років. Ми маємо зберегти цю сім'ю.
Потім німецького поїздів вирушила до багатьох християнських артистів, змінив речей для пшениці. З огромнейшим працею бути повернулася додому. І так жили до 1943 року. Цей рік був найбільш багатих,Попередньо зібраних врожаю. Їсти їсти хліб. У цьому урожай пшениці було зібрано 20 сумок, 10 мішків ячменю. Будинок законопроект упаковані зібрані культури. Також зібрано овочів, фруктів, бобових, кукурудзи. Досвідчені голодні страху.Цього року, батько стало погано. Я вже писав в лікарню, де вже працював Німецькі лікарі. Доктор в коней і перевірених ногу
5Господь батька. Дав у напрямку до лікарні Коккозскую. Вона не була заражена кров.Ossets 3 рази ногу від гангрени. В 1943 році, його батько помер 8 листопада. Цього дня було мусульманських свята Курбан-етнічною ознакою. У цей день його батько був похований без залучення старші брати на Аиергульбском кладовище.Він назавжди залишаться у себе на батьківщині, це вже не часу 'заслання'. Для мене, що була дуже великою втратою.
Трохи бажання повернутися до назад до 1942, Севастопольської оборони.У селі Коккозы був з чеським сил з технології. У селах Коклуз, Маркур, Янжу, Янасала стояв румунського шельфу. Вони від нас в селах вітри вниз великої рогатої худоби, сіна, соломи. Все, що потрапити під рукою.Субсидованого німецька щасливі, зловживаючи громадяни, наші жінки, згвалтував, забили. Це я ніколи не забуду.
В 1942-1943 приїхали з азербайджанських компаній. Розміщений на 3-4 людини до будинків.Тренували їх німецькі офіцери кожен день. Після 2 місяців їх підібрали на передній панелі Керчі. На їх місці прийшла в Грузії, бажаючи йти додому. Навчені та також направив до Керчі фронту.У селі Фотисала стояв для компанії. У селі Татаросман стояв узбецького компанії. Всі вони були добровольці (у 1987 році, стало відомо, що 19 батальйонів", - кримських татар боровся проти СРСР.Згаданих вище люди відчули кримських татар).
У 1943 році в горах Криму акцентовано партизанський рух. Пішов проти німецьких військ. Перший згоріла в селі Лакугреческую. Багато жителів пішли в ліс.Потім у селі Кувуш Kachin держави долина, Истеля, Авждкои, річки Улу сала, Биянсала, Шура, Татаркои, приоритетним країнам, Кошдермен" -Озенбаш, Кучук-Озенбаш згоріли. Все це трагедії я побачив на власні очі.Населення цих населених пунктів зняли інтер'єр, частина пішов до родичів, де не чекати надто довго горить.
-Озенбаш 2 рази розбомбила радянської авіації. Також 2 рази розбомбила Аирегуль.У цей час, у місцевих жителів у селах не було. У селі Керменджик жителів змушені були зі своїх будинків. Деякі з населенням у розместили Фотисала (Албат). У селі профілактику запису.Я думаю перешкодили наближення радянських військ. У такій ситуації прожили до березня 1944 року. День мародерства effaceurs, нічний партизани. Обидві постачаються зі зброєю і забрав від населення.
У нашому селі,Коли прийшли радянські війська, вам залишається тільки 2 коні, корови, 1 2 кози з 100 будинків.