худого, согнутого годами старика; н

худого, согнутого годами старика; нарочито подчеркнуто показаны его неверная походка, полуоткрытый беззубый рот, обвисшая кожа, склеротические вены.

Более живые и непосредственные образы созданы в александрийской мелкой бронзовой и терракотовой пластике. О большой наблюдательности и мастерстве художника свидетельствует бронзовая статуэтка поющего мальчика нубийца (илл. 236 б); с особой остротой переданы выразительный силуэт гибкого тела подростка, характерность его позы и жеста, угловатый ритм движений, увлеченность пением. Большое место в александрийской терракотовой мелкой пластике занимают карикатурные типы, часто навеянные образами театральной комедии.

С жанровой скульптурой связан так называемый «живописный рельеф», то есть рельеф, изобразительные принципы которого напоминают приемы живописных

277

картин. Обычно в живописных рельефах бытовые сцены или мифологические эпизоды изображались на фоне пейзажа или в интерьерах (илл. 234 б). Характерным образцом живописного рельефа является «Отправление на рынок». Рельеф изображает нагруженного продуктами крестьянина, гонящего перед собой корону, через спину которой переброшены связанные для продажи овцы; на фоне даны Элементы пейзажа — различные постройки, ствол дерева. Пространственная среда, однако, передана условно, без единой перспективной точки схода. По существу, мастер лишь размещает на плоскости отдельные предметы, но находя органической связи между ними. Такова характерная особенность не только жанрового рельефа, но и живописи этого времени.

Бытовые и мифологические мотивы широко применялись при создании чрезвычайно характерных для эпохи эллинизма произведений садово-парковой скульптуры, украшавших виллы богачей и парки правителей. Скульптурные изображения послеэллинистического времени стали применяться в садово-парковых ансамблях последующих эпох. Статуи и группы удачно вписывались в окружающую их среду, для них тщательно выбирались места в парковых ансамблях, украшенных фонтанами, искусственными гротами, шпалерами цветов, боскетами. Сюжеты парковой скульптуры отличались значительным разнообразием. Наиболее распространенными были мотивы, связанные с мифами об Афродите, а также о Дионисе и его спутниках — силенах, сатирах, нимфах.

Насколько можно судить по источникам и по сохранившимся находкам, живопись в александрийской школе занимала ведущее место среди других видов изобразительного искусства. К сожалению, памятники ее погибли. Известно, что глава александрийской школы живописцев Антифил впервые ввел в живопись бытовые темы. Немалое значение имело для местных мастеров пребывание в Александрии великого греческого живописца Апеллеса. Как и в скульптуре, в александрийской живописи были распространены сюжеты идиллического характера, примером чего служит изображение Полифема и Галатеи в росписи дома Ливии на Палатине в Риме, восходящее к александрийскому оригиналу. Популярны были также пейзажные и натюрмортные изображения, представление о которых дают росписи Геркуланума и Помпеи. Чрезвычайно распространенной в Александрии была мозаика из цветной смальты; в этой технике выполнялись как большие исторические и мифологические композиции, так и жанровые сцены и декоративные изображения.

Широкое развитие в Александрии получило во всех своих видах прикладное искусство. Особенно славились произведения «александрийской торовтики, главным образом серебряные чаши чеканной работы с рельефными изображениями, и памятники глиптики. Прекрасным образцом александрийской работы является так называемая Камея Гонзага в Эрмитаже (илл. 235). Эта камея с профильными портретными изображениями царя Птолемея Филадельфа ицарицы Арсинои выполнена из сердолика, причем слоистое строение разноцветного камня использовано для достижения красивого эффекта: нижний, темный слой служит фоном, из следующего, светлого слоя выполнены изображения лиц, верхний, темный слой использован для изображения прически, шлема и украшений.

Результаты (украинский) 1:

тонкі, зігнутий над старий; свідомо підкреслив, що показує його поганий ходою, напіввідкриті беззубим рот, плямами пігментації шкіри, склеротичні Відня.Більш яскравим і негайного образу, створені в Олександрії невеликий бронзи і теракоти, пластикові. Спостереження та майстерності художника представляє бронзові статуетки спів хлопчик nubijca (рис. 236 b); особливо з урахуванням виразні силует гнучкі підліток тіло, специфіку його пози і жестів, ніяково ритм рухів, пристрасть до співу. Велике місце в Олександрії Теракотова статуетки в карикатуру типів, часто натхненний зображення театральних комедії.З жанру скульптура включає в себе так званий "мальовничі місцевість", тобто, полегшення, мовлення, принципи якої є нагадують мальовничі методи277картини. Зазвичай, у мальовничій місцевості сцени або міфологічні епізодів, зображений на тлі краєвид або інтер'єру (рис. 234 b). Типовим прикладом мальовничій місцевості є "адміністрація ринку". Рельєф зображує завантаженого їжі фермер, глядач отримує корони, через задній, які були пов'язані з продажу овець; на фоні цих елементів краєвид є різні будівлі, стовбур дерева. Просторове середовищі, однак, передані стажування з точки Сходу немає однієї точки зору. У самому справі, майстер тільки розгортає на площині окремих елементів, але знаходження органічної зв'язку між ними. Це є Характерною рисою жанру не тільки рельєфу, а й картини на цей раз.Побутова техніка й мотивів міфологічної широко використовується для створення надзвичайно типовий елліністичної епохи краєвид скульптури прикрашають вілли багатих і серед правителів. Скульптури той час використовувалися в posleèllinističeskogo озеленення ансамблі наступних епох. Статуї і група добре поєднувалася в їхньому середовищі, вони ретельно відібрані місця в парку ансамблів, прикрашені фонтани, штучні гроти, гратчастим квітів, bosketami. Були різноманітні сюжети скульптур. Найбільш поширені мотиви були пов'язані з міфу про Афродіти і Діоніса і його супутники — silenah, kotomi, німф.Насколько можно судить по источникам и по сохранившимся находкам, живопись в александрийской школе занимала ведущее место среди других видов изобразительного искусства. К сожалению, памятники ее погибли. Известно, что глава александрийской школы живописцев Антифил впервые ввел в живопись бытовые темы. Немалое значение имело для местных мастеров пребывание в Александрии великого греческого живописца Апеллеса. Как и в скульптуре, в александрийской живописи были распространены сюжеты идиллического характера, примером чего служит изображение Полифема и Галатеи в росписи дома Ливии на Палатине в Риме, восходящее к александрийскому оригиналу. Популярны были также пейзажные и натюрмортные изображения, представление о которых дают росписи Геркуланума и Помпеи. Чрезвычайно распространенной в Александрии была мозаика из цветной смальты; в этой технике выполнялись как большие исторические и мифологические композиции, так и жанровые сцены и декоративные изображения.Широкое развитие в Александрии получило во всех своих видах прикладное искусство. Особенно славились произведения «александрийской торовтики, главным образом серебряные чаши чеканной работы с рельефными изображениями, и памятники глиптики. Прекрасным образцом александрийской работы является так называемая Камея Гонзага в Эрмитаже (илл. 235). Эта камея с профильными портретными изображениями царя Птолемея Филадельфа ицарицы Арсинои выполнена из сердолика, причем слоистое строение разноцветного камня использовано для достижения красивого эффекта: нижний, темный слой служит фоном, из следующего, светлого слоя выполнены изображения лиц, верхний, темный слой использован для изображения прически, шлема и украшений.

Результаты (украинский) 2:

худого, зігнутого роками старого; нарочито підкреслено показані його невірна хода, напіввідкритий беззубий рот, обвисла шкіра, склеротичні вени. Більш живі й безпосередні образи створені в олександрійської дрібної бронзової і теракотової пластиці. Про велику спостережливості і майстерності художника свідчить бронзова статуетка співаючого хлопчика нубійця (илл. 236 б); з особливою гостротою передані виразний силует гнучкого тіла підлітка, характерність його пози і жесту, незграбний ритм рухів, захопленість співом. Велике місце в олександрійської теракотової дрібної пластики займають карикатурні типи, часто навіяні образами театральної комедії. З жанрової скульптурою пов'язаний так званий «мальовничий рельєф», тобто рельєф, образотворчі принципи якого нагадують прийоми мальовничих 277 картин. Зазвичай у мальовничих рельєфах побутові сцени або міфологічні епізоди зображувалися на тлі пейзажу або в інтер'єрах (илл. 234 б). Характерним зразком мальовничого рельєфу є «Відправлення на ринок». Рельєф зображує навантаженого продуктами селянина, ганяти перед собою корону, через спину якої перекинуті пов'язані для продажу вівці; на тлі дані Елементи пейзажу - різноманітні будівлі, стовбур дерева. Просторова середовище, однак, передана умовно, без єдиної перспективної точки сходу. По суті, майстер лише розміщує на площині окремі предмети, але знаходячи органічного зв'язку між ними. Така характерна особливість не тільки жанрового рельєфу, а й живопису цього часу. Побутові та міфологічні мотиви широко застосовувалися при створенні надзвичайно характерних для епохи еллінізму творів садово-паркової скульптури, що прикрашали вілли багатіїв і парки правителів. Скульптурні зображення послеелліністіческого часу стали застосовуватися в садово-паркових ансамблях наступних епох. Статуї та групи вдало вписувалися в навколишнє їх середовище, для них ретельно вибиралися місця в паркових ансамблях, прикрашених фонтанами, штучними гротами, шпалерами квітів, боскетами. Сюжети паркової скульптури відрізнялися значною різноманітністю. Найбільш поширеними були мотиви, пов'язані з міфами про Афродіту, а також про Діоніса і його супутниках - сильний, сатирах, мавок. Наскільки можна судити за джерелами і за збереженими знахідкам, живопис в олександрійської школі займала провідне місце серед інших видів образотворчого мистецтва. На жаль, пам'ятники її загинули. Відомо, що глава олександрійської школи живописців Антифа вперше ввів в живопис побутові теми. Чимале значення мало для місцевих майстрів перебування в Олександрії великого грецького живописця Апеллеса. Як і в скульптурі, в олександрійської живопису були поширені сюжети ідилічного характеру, прикладом чого служить зображення Полифема і Галатеї у розписі будинку Лівії на Палатине в Римі, висхідний до олександрійському оригіналу. Популярні були також пейзажні та Натюрмортні зображення, уявлення про які дають розписи Геркуланума і Помпеї. Надзвичайно поширеною в Олександрії була мозаїка з кольорової смальти; в цій техніці виконувалися як великі історичні і міфологічні композиції, так і жанрові сцени та декоративні зображення. Широкий розвиток в Олександрії отримало у всіх своїх видах прикладне мистецтво. Особливо славилися твори «олександрійської торовтікі, головним чином срібні чаші чеканної роботи з рельєфними зображеннями, і пам'ятники гліптики. Прекрасним зразком олександрійської роботи є так звана Камея Гонзага в Ермітажі (илл. 235). Ця камея з профільними портретними зображеннями царя Птолемея Филадельфа іцаріце Арсинои виконана з сердоліку, причому шарувату будову різнобарвного каменю використано для досягнення гарного ефекту: нижній, темний шар служить фоном, з наступного, світлого шару виконані зображення осіб, верхній, темний шар використаний для зображення зачіски , шолома і прикрас.

Результаты (украинский) 3:

Rabmag, складений років людина, свідомо підкреслив показує його недійсним плаче, неповторну атмосферу беззубыи рот, обвисшая шкіри, склеротические Відень.