Труд Ефима Викторовича Харабета отм

Труд Ефима Викторовича Харабета отмечен: Почетным званием «Заслуженный деятель искусств Украины» - 1993 г.; Почетной грамотой Президиума Верховного Совета Украины – 1978 г., Серебряной медалью Советского фонда мира – 1979 г., медалью XII Всемирного фестиваля молодежи и студентов в Москве – 1985 г.; медалью «Передовой деятель культуры Монголии» и знаком «Отличник Министерства культуры МНР» - 1986 г., знаком «Отличник Министерства культуры СССР» - 1986 г., Золотой медалью Советского фонда мира – 1989 г., дипломами, грамотами Союза художников СССР и Украины. Лауреат премии им. Артема Донецкого ОК ЛКСМУ – 1983 г.; лауреат премии им.Куинджи Донецкого областного Фонда культуры – 1996 г.

С 1997 г. Ефим Викторович Харабет – почетный гражданин города Мариуполя. Он активно участвовал в греческом национальном движении, был олицетворением его совести, таланта и душевной чистоты. Именно Ефим Викторович, истинный грек и патриот, сын своего народа, стал разработчиком эмблемы Всеукраинского фестиваля греческой культуры «Мега юрты».
Ефим Викторович Харабет избирался депутатом Ждановского городского Совета XII и XIII созывов, был делегатом VII и VIII съездов Союза художников Украины, избирался в руководящие органы СХ Украины.

Огромный талант, поразительный оптимизм, удивительная работоспособность, очень светлый взгляд на жизнь – вот основные черты, из которых складывается образ Ефима Викторовича. И, конечно же, доброта к людям, желание прийти на помощь, удивительная деликатность и истинная душевность.

Основное направление в творчестве Ефима Викторовича Харабета –общечеловеческие идеи и ценности, которые никогда не устаревают, люди, память о которых художник стремился оставить в веках. Это Аристофан и митрополит Игнатий, Суворов и Куинджи, Анна Ахматова и Марина Цветаева, Борис Пастернак и Тарас Шевченко. Работа Ефима Викторовича, посвященная Владимиру Высоцкому, «Любовь через годы и расстояния», отмечена почетной наградой Всемирной федерации медальерного искусства (FIDEM). Считалось большой удачей положить в коллекцию значки и медали, изготовленные Ефимом Харабетом. Наверное, поэтому в Мариуполь и шли заказы из ЦК ВЛКСМ, когда нужно было изготовить значки для комсомольской стройки – БАМа; из Донецкого облсовпрофа, когда устанавливались побратимские отношения с Магдебургом и нужно было изготовить значки для поезда дружбы; из космического ведомства страны, когда нужно было памятными медалями отметить знаменательные события – пуски «Энергии» и «Бурана».

Десятки памятных знаков и медалей, изготовленных к юбилеям промышленных предприятий, стали символами моряков и металлургов, строителей и ученых. Мемориальные доски на улицах запечатлели замечательные события в жизни города Мариуполя.
Искусствоведы отмечают высокое мастерство Ефима Викторовича Харабета, его художественный вкус и умение выделить свою главную мысль, его тонкое проникновение во внутренний мир портретируемых и великолепную технику исполнения. Его творчество зовет к добру и миру, популяризирует самобытную культуру греков Украины, увековечивает память великих соотечественников. Вся жизнь Ефима Викторовича – пример бесконечного поиска, неустанного труда и безграничного служения родному народу.

Жена – Светлана Отченашенко, народная актриса Украины. Трое детей. Сын Игорь – полковник, начальник отдела медицинской службы Дальневосточного военного округа. Средний, Евгений, стал, как и отец, художником и живет в Краснодарском крае. Младший, Константин, окончил филологический факультет Санкт-Петербургского университета, сейчас занимается бизнесом. Продолжение жизни Харабета – и в его внуках: Ефиме и Максиме, Илье, Эллине и Якобе.

Ефим Викторович Харабет, заслуженный деятель искусств Украины, член Национального союза художников Украины, умер 10 марта 2004 г.

Результаты (украинский) 1:

Робота Юхим Вікторович Harabeta позначені: почесне звання "заслужений діяч мистецтв України»-1993; Почесною грамотою Президії з Верховної Ради України-1978, срібну медаль радянської Фонду миру-1979 р. г., медаль 12 Всесвітньому фестивалі молоді та студентів у Москві-1985; Медаль "Кращий працівник культури Монголії" і "чудовий працівник Міністерства культури в МНР" г.-1986, "чудовий працівник Міністерства культури СРСР-1986 р. г., золота медаль радянської Фонду миру-1989 р., дипломи, сертифікати Спілки художників СРСР і України. Лауреат їх. М. Донецьк, Артема ОК-УКРАИНА, 1983; Лауреат їх. Куїнджі Донецького регіонального культурного Фонду-1996 г.З 1997 р. Harabet Юхим Вікторович-Почесний громадянин міста Маріуполя. Він активно брали участь у грецького національного руху, був втіленням його совісті, талант і духовній чистоті. Це вірно, Юхим і Грецька Патріот, син свого народу, був розробник логотип Всеукраїнського фестивалю грецької культури "mega лише одиниці мають окремі.Юхим в. Harabet, ж поле з Zhdanovsky обраний депутатом міської ради XII і XIII законодавчих, (VII) і (VIII) був делегат з'їздів Української спілки художників, він був обраний до керівних органів СПІЛКИ художників України.Величезним талантом, вражає оптимізму, дивовижна продуктивність, дуже чудові перспективи на ці життя є основні риси, які складають образ Юхим Вікторович. І, звичайно, доброта до людей, які хотіли прийти на допомогу, дивовижні ласощі та справжнє тепло.Основним напрямком в роботах Юхим Harabeta-в. Universal ідеї і цінності, які не буде застарівати, люди, пам'яті якого художник прагне залишити. Це Арістофана та Митрополит Ігнатій, Суворов і Архипа Куїнджі, Анна Ахматова, Марина Цвєтаєва, Борис Пастернак та Тарас Шевченко. Робота Юхим Вікторович, присвячений Володимира Висоцького, любов протягом багатьох років і відстань», присвоєно почесну нагороду Всесвітньої федерації медальєрного мистецтва (FIDEM). Він вважався великим успіхом, покласти в колекцію Бейджі та медалі зробив Юхим Harabetom. Це, ймовірно, чому в Маріуполі та ЦЕНТРАЛЬНОГО КОМІТЕТУ ВЛКСМ замовлень пішов, де необхідно було зробити іконки для комсомольці будівництва сайт Бам; від Донецької області ради профспілки, коли створено Тонкощі сестрисько побратимських відносин з Магдебурга і довелося зробити іконки для поїздів дружби; від зовнішнього управління країни, де це було необхідно, щоб позначити спеціальні випадків пам'ятні медалі стрільби "Енергія" і "Буран".Десятки меморіали та медалі, виготовлені ювілеїв промислових підприємств, стали символами мореплавців і металурги, будівельників і вчених. Таблички на вулицях, що зображують великих подій в житті місто Маріуполь. Критики відзначити високу майстерність Юхим Вікторовича Harabeta, його художній смак і здатність підкреслити вашу головну ідею, його тонкі проникнення у внутрішній світ предметів і відмінну техніку. Його творчість закликає до добра і миру, сприяє відмінною культури України греків, пам'ять великий співвітчизників. Все життя Юхим Вікторович – це приклад нескінченний пошук, невтомну працю і безмежний послуга для рідного народу.Дружина Світлана Otchenashenko, Народна артистка України. Троє дітей. Син ігор-полковник, начальника медичної служби Далекосхідний військовий округ. В середньому, Євген, став як його батько, художником і життя в Краснодарський край. Молодшого, Костянтин, закінчив філологічний факультет Петербурзького університету, зараз займається бізнесом. Продовження життя Harabeta- і його онуків: Efime та Максим, Ілля, Jelline і Якоб.Юхим Вікторовича Harabet, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України, помер 10 березня 2004

Результаты (украинский) 2:

Праця Юхима Вікторовича Харабет відзначений: Почесним званням «Заслужений діяч мистецтв України» - 1993 р .; Почесною грамотою Президії Верховної Ради України - 1978 року, Срібною медаллю Радянського фонду миру - 1979 р медаллю XII Всесвітнього фестивалю молоді і студентів у Москві - 1985 р .; медаллю «Передовий діяч культури Монголії» і знаком «Відмінник Міністерства культури МНР» - 1986 р знаком «Відмінник Міністерства культури СРСР» - 1986 р Золотою медаллю Радянського фонду миру - 1989 г., дипломами, грамотами Спілки художників СРСР та України . Лауреат премії ім. Артема Донецького ОК ЛКСМУ - 1983 р .; лауреат премії ім.Куінджі Донецького обласного Фонду культури - 1996 р

З 1997 р Юхим Вікторович Харабет - почесний громадянин міста Маріуполя. Він брав активну участь в грецькому національному русі, був уособленням його совісті, таланту і душевної чистоти. Саме Юхим Вікторович, істинний грек і патріот, син свого народу, став розробником емблеми Всеукраїнського фестивалю грецької культури «Мега юрти».
Юхим Вікторович Харабет обирався депутатом Жданівської міської Ради XII і XIII скликань, був делегатом VII і VIII з'їздів Спілки художників України, обирався в керівні органи СХ України.

Величезний талант, вражаючий оптимізм, дивовижна працездатність, дуже світлий погляд на життя - ось основні риси, з яких складається образ Юхима Вікторовича. І, звичайно ж, доброта до людей, бажання прийти на допомогу, дивовижна делікатність і справжня душевність.

Основний напрямок у творчості Юхима Вікторовича Харабет -общечеловеческіе ідеї і цінності, які ніколи не втрачають актуальності, люди, пам'ять про яких художник прагнув залишити в століттях. Це Аристофан і митрополит Ігнатій, Суворов і Куїнджі, Анна Ахматова і Марина Цвєтаєва, Борис Пастернак і Тарас Шевченко. Робота Юхима Вікторовича, присвячена Володимиру Висоцькому, «Любов через роки і відстані», відзначена почесною нагородою Всесвітньої федерації медальерного мистецтва (FIDEM). Вважалося великою удачею покласти в колекцію значки та медалі, виготовлені Юхимом Харабет. Напевно, тому в Маріуполь і йшли замовлення з ЦК ВЛКСМ, коли потрібно було виготовити значки для комсомольського будівництва - БАМу; з Донецького облпрофради, коли встановлювалися побратимські відносини з Магдебургом і потрібно було виготовити значки для поїзда дружби; з космічного відомства країни, коли потрібно було пам'ятними медалями відзначити знаменні події - пуски «Енергії» і «Бурана».

Десятки пам'ятних знаків і медалей, виготовлених до ювілеїв промислових підприємств, стали символами моряків і металургів, будівельників і вчених. Меморіальні дошки на вулицях відобразили чудові події в житті міста Маріуполя.
Мистецтвознавці зазначають високу майстерність Юхима Вікторовича Харабет, його художній смак і вміння виділити свою головну думку, його тонке проникнення у внутрішній світ портретованого і чудову техніку виконання. Його творчість кличе до добра і миру, популяризує самобутню культуру греків України, увічнює пам'ять великих співвітчизників. Все життя Юхима Вікторовича - приклад нескінченного пошуку, невпинної праці і безмежної служіння рідному народові.

Дружина - Світлана Отченашенко, народна актриса України. Троє дітей. Син Ігор - полковник, начальник відділу медичної служби Далекосхідного військового округу. Середній, Євген, став, як і батько, художником і живе в Краснодарському краї. Молодший, Костянтин, закінчив філологічний факультет Санкт-Петербурзького університету, зараз займається бізнесом. Продовження життя Харабет - і в його онуків: Юхим і Максима, Іллі, Елліні і Якобі.

Юхим Вікторович Харабет, заслужений діяч мистецтв України, член Національної спілки художників України, помер 10 березня 2004 р