Конфуциа́нство (кит. трад. 儒學, упр.

Конфуциа́нство (кит. трад. 儒學, упр. 儒学, пиньинь: Rúxué, палл.: Жусюэ) — этико-философское учение, разработанное Конфуцием (551—479 до н. э.) и развитое его последователями, вошедшее в религиозный комплекс Китая, Кореи, Японии и некоторых других стран[1]. Конфуцианство является мировоззрением, общественной этикой, политической идеологией, научной традицией, образом жизни, иногда рассматривается как философия, иногда — как религия.

Результаты (украинский) 1:

Konfuciánstvo (ru學, спрощ. ruxue, піньїнь: Rúxué, Pall: Žusûè) є етичні філософські вчення розроблений Конфуцій (551-479 н. е.) і розробив його послідовниками в релігійний комплекс Китаю, Кореї, Японії та деяких інших країнах [1]. Конфуціанство — це філософія розвитку громадських етики, політична ідеологія, академічних традицій, способу життя, що іноді розглядається як філософію, іноді є тільки релігією.

Результаты (украинский) 2:

Конфуціанство (кит. Трад. 儒學, упр. 儒学, піньінь: Rúxué, палл .: Жусюе) - етико-філософське вчення, розроблене Конфуцієм (551-479 до н. Е.) І розвинуте його послідовниками, яке увійшло в релігійний комплекс Китаю, Кореї, Японії та деяких інших країн [1]. Конфуціанство є світоглядом, громадської етикою, політичною ідеологією, наукової традицією, способом життя, іноді розглядається як філософія, іноді - як релігія.

Результаты (украинский) 3:

Конфуциа́нство (Кейта. Політичного торгу. 儒學, контроль 儒学, Pinyin: Rúxué, палл.: Жусюэ) - ethico-філософського вчення, розроблений Конфуцием (551-479 М Е) та розробила послідовників, еліти в релігійному комплекс Китаю, Кореї,Японія та деяких інших країнах.[1] Конфуціанство це філософія, публічної етики, політичну ідеологію, науково традиції, способу життя, іноді як філософію, іноді - як релігію.