Эти сведения находят подтверждение

Эти сведения находят подтверждение и в документах Отдела спецпоселений НКВД, ведавшего всеми сторонами жизни спецпереселенцев. Вот что сообщали летом 1946 года руководители ОСП НКВД Казахстана заместителю наркома внутренних дел СССР В. Чернышову: «Особенно в тяжелом положении находятся дети спецпереселенцев. Имеются отдельные семьи, где дети в возрасте до 10 лет зимой вынуждены все время находиться в помещении. В Южно-Казахстанской области около 5.000 детей школьного возраста из-за раздетости прекратили посещение школ. Аналогичные факты имеют место и по другим областям республики. Поставить перед СНК Казахской ССР следующие вопросы: ...О проведении учета всех детей школьного возраста с таким расчетом, чтобы в 1946-1947 учебном году все дети спецпереселенцев были охвачены начальным обучением» . Сообщения аналогичного содержания сохранились и в документации ОСП НКВД других регионов, где были расселены спецпоселенцы.
Члены ВКП(б) из числа спецпереселенцев были приняты на учет местных партийных организаций. Директива НКВД приказывала: «Всех бывших партийных и советских работников Крыма (секретарей райкомов, председателей райисполкомов, ответственных работников советских аппаратов) использовать в низовых советских, партийных и хозяйственных аппаратах на должностях в зависимости от специальности или организационного опыта каждого. Бывших работников НКВД-НКГБ крымских татар использовать на работе в спецкомендатурах и других аппаратах, связанных с вопросами хозяйственного и трудового устройства спецпереселенцев» .
В эти же годы отмечены случаи назначения отдельных представителей бывшей крымскотатарской партийно-хозяйственной элиты на должности, правда, совершенно не соразмерные их прежним должностям.
Преимущественно из представителей бывшей партийно-правительственной верхушки среди крымскотатарских спецпереселенцев образовалась относительно привилегированная прослойка «вольнопоселенцев» - они имели право не отмечаться ежемесячно в комендатуре, а также свободно передвигаться в пределах республики, в которой оказались после выселения. Как правило, это были люди, отмеченные особыми заслугами перед Родиной - бывшие руководители Крымской автономии и партизанского движения в Крыму, военнослужащие-орденоносцы.
Так, в ответ на ходатайство об освобождении из спецпоселений бывшего секретаря Ялтинского райкома партии, во время войны комиссара Южного соединения партизанских отрядов Крыма, Мустафы Селимова МВД СССР в январе 1945 года вынесло следующее решение: «Учитывая, что Селимов в период оккупации был руководителем партизанского движения в Крыму, что семья на оккупированной территории не проживала, что произведенной проверкой по 1-му Спецотделу УНКВД и делу «А» УНКГБ Крымской области компрометирующих материалов на него не установлено, УНКВД по Крымской обл. вынесло заключение ходатайствовать перед НКВД СССР об освобождении Селимова с семьей из спецпоселения. Без права въезда в Крым

Результаты (украинский) 1:

Цю інформацію підтверджується і у документах відділу specposelenij НКВД, знаючи всі аспекти життя поселенців. Ось що було повідомлено в літа 1946 року СВОПИ лідерів НКВД Казахстан заступник людей наркома внутрішніх справ СРСР в. Černyšovu: "особливо в тяжке становище дітей поселенців. Існують деякі сім'ї, де діти до 10 років у зимовий час, щоб залишатися в приміщенні. У південному Казахстан регіону про 5000 школярів у зв'язку з razdetosti зупинився, відвідування шкіл. Однотипні відбуваються в інші райони Республіки. Поставлені перед ради НАРОДНИХ КОМІСАРІВ казахської РСР наступні питання:... Про проведення обліку всіх дітей шкільного віку, так що у 1946-1947 років школа року, всі діти поселенців були вкриті початкової освіти." Подібні комунікацій будуть збережені та документації СВОПИ НКВС в інших регіонах, де були переселені specposelency.Члены ВКП(б) из числа спецпереселенцев были приняты на учет местных партийных организаций. Директива НКВД приказывала: «Всех бывших партийных и советских работников Крыма (секретарей райкомов, председателей райисполкомов, ответственных работников советских аппаратов) использовать в низовых советских, партийных и хозяйственных аппаратах на должностях в зависимости от специальности или организационного опыта каждого. Бывших работников НКВД-НКГБ крымских татар использовать на работе в спецкомендатурах и других аппаратах, связанных с вопросами хозяйственного и трудового устройства спецпереселенцев» .В эти же годы отмечены случаи назначения отдельных представителей бывшей крымскотатарской партийно-хозяйственной элиты на должности, правда, совершенно не соразмерные их прежним должностям.Преимущественно из представителей бывшей партийно-правительственной верхушки среди крымскотатарских спецпереселенцев образовалась относительно привилегированная прослойка «вольнопоселенцев» - они имели право не отмечаться ежемесячно в комендатуре, а также свободно передвигаться в пределах республики, в которой оказались после выселения. Как правило, это были люди, отмеченные особыми заслугами перед Родиной - бывшие руководители Крымской автономии и партизанского движения в Крыму, военнослужащие-орденоносцы.
Так, в ответ на ходатайство об освобождении из спецпоселений бывшего секретаря Ялтинского райкома партии, во время войны комиссара Южного соединения партизанских отрядов Крыма, Мустафы Селимова МВД СССР в январе 1945 года вынесло следующее решение: «Учитывая, что Селимов в период оккупации был руководителем партизанского движения в Крыму, что семья на оккупированной территории не проживала, что произведенной проверкой по 1-му Спецотделу УНКВД и делу «А» УНКГБ Крымской области компрометирующих материалов на него не установлено, УНКВД по Крымской обл. вынесло заключение ходатайствовать перед НКВД СССР об освобождении Селимова с семьей из спецпоселения. Без права въезда в Крым

Результаты (украинский) 2:

Ці відомості знаходять підтвердження і в документах Відділу спецпоселень НКВС, який відав усіма сторонами життя спецпереселенців. Ось що повідомляли улiтку 1946 року керівник ОСП НКВС Казахстану заступнику наркома внутрішніх справ СРСР В. Чернишову: «Особливо у скрутному становищі перебувають діти спецпереселенців. Є окремі родини, де діти у віці до 10 років взимку змушені весь час перебувати в приміщенні. У Південно-Казахстанській області близько 5.000 дітей шкільного віку через роздягнутися припинили відвідування шкіл. Аналогічні факти мають місце і по іншим областям республіки. Поставити перед СНК Казахської РСР наступні питання: ... Про проведення обліку всіх дітей шкільного віку з таким розрахунком, щоб у 1946-1947 навчальному році всі діти спецпереселенців були охоплені початковим навчанням ». Повідомлення аналогічного змісту збереглися і в документації ОСП НКВС інших регіонів, де були розселені спецпоселенці.
Члени ВКП (б) з числа спецпереселенців були прийняті на облік місцевих партійних організацій. Директива НКВС наказувала: «Всіх колишніх партійних і радянських працівників Криму (секретарів райкомів, голів райвиконкомів, відповідальних працівників радянських апаратів) використовувати в низових радянських, партійних і господарських апаратах на посадах залежно від спеціальності або організаційного досвіду кожного. Колишніх працівників НКВД-НКГБ кримських татар використовувати на роботі в спецкомендатурах та інших апаратах, пов'язаних з питаннями господарського та трудового влаштування спецпереселенців ».
У ці ж роки відзначені випадки призначення окремих представників колишньої кримськотатарської партійно-господарської еліти на посади, правда, зовсім не співмірні їх колишнім посадам.
Переважно з представників колишньої партійно-урядової верхівки серед кримськотатарських спецпереселенців утворилася щодо привілейована прошарок «вольнопоселенцев» - вони мали право не відзначатися щомісяця в комендатурі, а також вільно пересуватися в межах республіки, в якій опинилися після виселення. Як правило, це були люди, відмічені особливими заслугами перед Батьківщиною - колишні керівники Кримської автономії та партизанського руху в Криму, військовослужбовці-орденоносці.
Так, у відповідь на клопотання про звільнення з спецпоселень колишнього секретаря Ялтинської райкому партії, під час війни комісара Південного з'єднання партизанських загонів Криму, Мустафи Селімова МВС СРСР у січні 1945 року винесло наступне рішення: «Враховуючи, що Селімов в період окупації був керівником партизанського руху в Криму, що сім'я на окупованій території не проживають, що виробленої перевіркою по 1-му спецвідділу УНКВС і справі« А »УНКДБ Кримської області компрометуючих матеріалів на нього не встановлено, УНКВС по Кримській обл. винесло висновок клопотати перед НКВС СРСР про звільнення Селімова з сім'єю з спецпоселення. Без права в'їзду в Крим

Результаты (украинский) 3:

Такі подробиці підтвердив і поділ документів, разом з батьком, беруть участь всі сторони життя депортованих під час колективізації.Де дітей віком до 10 років у зимовий період змушені бути весь час в кімнаті. На півдні Казахстану області близько 5.000 дітей шкільного віку з раздетости перестали відвідувати школу.Повідомляється, що влітку 1946 року, спокусився "вершками незалежності Казахстану депутат народного комісаріату у внутрішні справи з ВСССР. Тараз виявили: "особливо в важке становище дітей депортують під час колективізації. Там є індивідуальним сім'ї,Де дітей віком до 10 років у зимовий період змушені бути весь час в кімнаті. На півдні Казахстану області близько 5.000 дітей шкільного віку з раздетости перестали відвідувати школу.