3.3 Насколько теория демократии важ

3.3 Насколько теория демократии важна на практике

3.3.1 Роль партий
Для того чтобы продемонстрировать, насколько теория демократии важна на практике, К. Поппер применил ее к проблеме пропорциональных выборов [5].
В большинстве западноевропейских демократий действующая система выборов отличается от избирательных систем Великобритании и США, в основе которых лежит идея местного представительства. В Великобритании каждый избирательный округ посылает в парламент одного представителя: того, кто получил большинство голосов, независимо от его партийной принадлежности. Он должен представлять интересы жителей избравшего его округа, независимо от их партийной принадлежности. Конечно, партии продолжают существовать и играют важную роль в формировании правительства, однако когда депутат от избирательного округа видит, что в интересах своего округа или даже всего народа ему необходимо проголосовать против своей партии или даже выйти из ее рядов, он должен это сделать.
Один из величайших государственных деятелей нашего века Уинстон Черчилль дважды менял партию и никогда не был послушным партийным активистом.
В континентальной Европе ситуация совершенно иная. При пропорциональной системе каждая партия посылает в парламент определенное число своих представителей, которые обязаны самым преданным образом отрабатывать полученные голоса. Для этого роль партий признается Конституцией, и право на их создание считается одним из фундаментальных прав. Депутат избирается как представитель той или иной партии. Ему не разрешается голосовать против своей партии. Он с ней морально связан, поскольку был избран лишь как представитель этой партии (в случае его ухода в оппозицию его моральным долгом считается подать в отставку, даже если конституция его к этому не обязывает) [5].
Однако Поппер осознавал необходимость существования партий, так как до сих пор никому не удавалось и не удается на сегодняшний день создать демократическую систему, способную обойтись вовсе без партий.
Политические партии являются не самым «приятным» феноменом. Вместе с тем, без них политическая жизнь останавливается: наши демократии являются не народными, а партийными демократиями, иными словами, правлением партийных лидеров. Поскольку, чем больше партия, тем она менее демократична, в результате голосующие за нее все меньше и меньше могут влиять на ее лидера и программу.
Неверным является убеждение, согласно которому парламент, избранный с помощью пропорциональной системы, наилучшим образом представляет интересы народа. Подобный парламент не представляет ни народ, ни его интересы, а лишь отражает пропагандистское влияние партий на население на момент выборов. Более того, это мешает превратить день выборов в то, чем он должен быть: днем народной оценки деятельности правительства.
Таким образом, не существует ни приемлемой теории демократии, ни теории, признающей необходимость пропорциональных выборов. Поэтому мы должны спросить себя, каким образом на практике пропорциональная система влияет на формирование правительства, что включает в себя также и вопрос о возможности отставки этого правительства?

Результаты (украинский) 1:

3.3 наскільки важливо теорії демократії на практиці3.3.1 роль партійЩоб продемонструвати, наскільки важливо теорії демократії на практиці, к. Поппер застосував її до проблеми пропорційних виборів [5]. У більшості західних європейських демократій Виборча система відрізняється від виборчої системи Великої Британії та США, заснована на ідеї місцеве представництво. У Великобританії, кожному окрузі посилає одного представника парламенту: той, хто отримав найбільш голосів, незалежно від його партійної приналежності. Він повинен представляти інтереси жителів своєму районі, обраний, незалежно від їх партійної належності. Звичайно, сторони продовжують існувати і відіграють важливу роль у формуванні уряду, але коли mp для округ бачить в інтересах своїх виборців, або навіть всі люди йому необхідно голосувати проти своєї партії або навіть піти з своїх рядах, він повинен це робити. Один з найбільших державних діячів нашого століття, Уїнстон Черчілль двічі змінив партії і ніколи не був слухняним сторона активіст.В континентальній Європі ситуація зовсім інша. Коли пропорційного представництва, кожна сторона надсилає до парламенту певну кількість своїх представників, які зобов'язані найбільш відданих речі працюють отриманих голосів. За цю роль сторін, яка є визнаним Конституції, а праворуч від заснування вважається одним з основних прав. МП був обраний як представник партії. Це не дозволено голосувати проти своєї партії. Він морально зобов'язаний їй тому, що він був обраний лише представник цю партію (у разі його залишаючи опозиції до його морального обов'язку вважається піти у відставку, навіть якщо Конституцію не зобов'язує) [5].Однак, Поппер зрозумів необхідність сторони, тому, що до цих пір ніхто не має вдалося і не вдалося на сьогоднішній день налагодити демократичної системи, що можна обійтися і без сторін. Політичні партії не є в більшості "приємним" даністю. Тим не менш, без політичного життя зупиняється: наша демократія не є популярним і партизанських демократій, іншими словами, ради лідерів партій. Тому що великі партії, так що це менш демократичної, в результаті голосування за це менш можуть вплинути на її лідером і програми.Це не правдиву віру, відповідно до яких парламенту обираються за пропорційною системою який краще представляє інтереси людей. Зокрема парламент представляє ні люди, ні його інтересів, але просто стала віддзеркаленням впливу пропаганди на населення під час виборів. Крім того, це запобігає чергу день виборів в те, що вона повинна бути: щасливі люди оцінці діяльності уряду.Таким чином, Існує немає прийнятного теорії демократії, жодна теорія, яка визнає необхідність пропорційних виборів. Так що ми повинні запитати себе, наскільки, на практиці, пропорційною системою впливає на формування уряду, який також містить питання можливої відставки уряду?

Результаты (украинский) 2:

3.3 Наскільки теорія демократії важлива на практиці

3.3.1 Роль партій
Для того щоб продемонструвати, наскільки теорія демократії важлива на практиці, К. Поппер застосував її до проблеми пропорційних виборів [5].
У більшості західноєвропейських демократій діюча система виборів відрізняється від виборчих систем Великобританії та США, в основі яких лежить ідея місцевого представництва. У Великобританії кожен виборчий округ посилає до парламенту одного представника: того, хто отримав більшість голосів, незалежно від його партійної приналежності. Він повинен представляти інтереси жителів обрав його округу, незалежно від їх партійної приналежності. Звичайно, партії продовжують існувати і грають важливу роль у формуванні уряду, проте коли депутат від виборчого округу бачить, що в інтересах свого округу або навіть всього народу йому необхідно проголосувати проти своєї партії або навіть вийти з її лав, він повинен це зробити.
Один з найбільших державних діячів нашого століття Уїнстон Черчілль двічі міняв партію і ніколи не був слухняним партійним активістом.
У континентальній Європі ситуація зовсім інша. При пропорційній системі кожна партія посилає до парламенту певне число своїх представників, які зобов'язані найвідданішим чином відпрацьовувати отримані голоси. Для цього роль партій визнається Конституцією, і право на їх створення вважається одним з фундаментальних прав. Депутат обирається як представник тієї чи іншої партії. Йому не дозволяється голосувати проти своєї партії. Він з нею морально пов'язаний, оскільки був обраний лише як представник цієї партії (в разі його відходу в опозицію його моральним обов'язком вважається подати у відставку, навіть якщо конституція його до цього не зобов'язує) [5].
Однак Поппер усвідомлював необхідність існування партій, так як досі нікому не вдавалося і не вдається на сьогоднішній день створити демократичну систему, здатну обійтися зовсім без партій.
Політичні партії є не найбільш «приємним» феноменом. Разом з тим, без них політичне життя зупиняється: наші демократії не є народними, а партійними демократіями, іншими словами, правлінням партійних лідерів. Оскільки, чим більше партія, тим вона менш демократична, в результаті голосують за неї все менше і менше можуть впливати на її лідера і програму.
Неправильним є переконання, згідно з яким парламент, обраний за допомогою пропорційної системи, найкращим чином представляє інтереси народу. Подібний парламент не представляє ні народ, ні його інтереси, а лише відображає пропагандистський вплив партій на населення на момент виборів. Більш того, це заважає перетворити день виборів в те, чим він повинен бути: вдень народної оцінки діяльності уряду.
Таким чином, не існує ні прийнятною теорії демократії, ні теорії, визнає необхідність пропорційних виборів. Тому ми повинні запитати себе, яким чином на практиці пропорційна система впливає на формування уряду, що включає в себе також і питання про можливість відставки цього уряду?

Результаты (украинский) 3:

3%%