Маркс, пересказывая учение Б.Бауэра

Маркс, пересказывая учение Б.Бауэра, писал в «Святом семействе»: «истиной материализма является противоположность материализма — абсолютный, то есть исключительный, необузданный идеализм»[15]. По словам Маркса в «Тезисах о Фейербахе», так как в предшествующем материализме действительность бралась только как объект, созерцание, «деятельная сторона, в противоположность материализму, развивалась идеализмом, но только абстрактно, так как идеализм, конечно, не знает действительной, чувственной деятельности как таковой»[16].

По определению Ф. Энгельса в работе 1886 года «Людвиг Фейербах и конец классической немецкой философии», принятому в советской философии как непререкаемая догма: «Те [философы], которые утверждали, что дух существовал прежде природы, и которые, следовательно, в конечном счете, так или иначе признавали сотворение мира … составили идеалистический лагерь. Те же, которые первичным считали природу, примкнули к различным школам материализма. Ничего другого первоначально и не означают выражения: идеализм и материализм, и только в этом смысле они здесь и употребляются»[17]. Неточность Энгельса здесь в том, что зависимость природы от духа он отождествлял с предшествованием во времени, хотя далеко не во всех системах это так.

В официальной советской «Истории философии» (изданной в 1957—1965 годах) говорилось: «Предметом истории философии как науки является история развития философской мысли на различных ступенях развития общества, прежде всего история зарождения, формирования, развития основных философских направлений — материализма и идеализма, их взаимной борьбы. … При этом, как правило (за редким исключением), материализм выражает мировоззрение передовых, прогрессивных сил общества, а идеализм, хотя и не всегда, представляет мировоззрение отживающих, консервативных и реакционных сил общества»[18]. Тем самым, советские историки философии обязаны были находить и находили борьбу материализма и идеализма начиная с древнего Египта и Вавилона и вплоть до современности.

Результаты (украинский) 1:

Маркс, переказ вчення b. Бауер, пише, "Святе сімейство": "матеріалізму істини є протилежністю матеріалізму абсолютний, яка є винятковим, лукавство ідеалізм" [15]. Згідно з Марксом у "дисертацій на Фейєрбаха", як і в попередньому дії матеріалізму був тільки як об'єкт споглядання, "активний сторона, на відміну від матеріалізм, ідеалізм, але тільки в абстракції, як ідеалізм, звичайно, не знає, реальні, чуттєвої діяльність таким чином," [16].На визначення ф. Енгельсом в 1886 році працювати Людвіг Фейєрбах та кінці німецької класичної філософії ", прийнятого в радянських філософію як безперечний догми:" ці [філософів], який стверджував, що дух існували до природи і таким чином, в кінцевому рахунку, як-то визнав створення світу. склав ідеалістичним табір. Те ж саме що первинної вважав природи, приєднався до різних шкіл матеріалізму. Ніщо інше спочатку і не має на увазі вираз: ідеалізмом та матеріалізмом, і тільки в цьому сенсі вони тут і використовуються «[17]. Енгельс неточність тут що залежність природи від Духа він ототожнюється з predšestvovaniem в часі, хоча не всі системи так.В офіційному Радянському "Історія філософії" (опублікованій у 1957-1965 роки) заявив: "предметом історії філософії, як наука є історія розвитку філософської думки на різних етапах розвитку суспільства, особливо історія походження, становлення, розвитку основних напрямків філософські — матеріалізм і ідеалізм, їх взаємного боротьби. … Таким чином, як правило (з рідкісними винятками), матеріалізм висловлює ідеологію передові, прогресивних сили в суспільстві і ідеалізм, хоча не завжди, ідеології otživaûŝih, консервативна і реакційними силами суспільства "[18]. Таким чином, радянськими істориками філософії повинні були знайти і виявили, що бій матеріалізм і ідеалізм, починаючи з стародавнього Єгипту і Вавилон і аж до сьогодення.

Результаты (украинский) 2:

Маркс, переказуючи вчення Б.Бауера, писав у «Святому сімействі»: «істиною матеріалізму є протилежність матеріалізму - абсолютний, тобто винятковий, неприборканий ідеалізм» [15]. За словами Маркса в «Тезах про Фейєрбаха», так як в попередньому матеріалізмі дійсність бралася тільки як об'єкт, споглядання, «діяльна сторона, на противагу матеріалізму, розвивалась ідеалізмом, але тільки абстрактно, так як ідеалізм, звичайно, не знає дійсної, чуттєвої діяльності як такої »[16]. За визначенням Ф. Енгельса в роботі 1886« Людвіг Фейєрбах і кінець класичної німецької філософії », прийнятому в радянській філософії як незаперечна догма:« Ті [філософи], які стверджували, що дух існував раніше природи, і які, отже, в кінцевому рахунку, так чи інакше визнавали створення світу ... склали ідеалістичний табір. Ті ж, які первинним вважали природу, примкнули до різних шкіл матеріалізму. Нічого іншого спочатку і не означають вирази: ідеалізм і матеріалізм, і тільки в цьому сенсі вони тут і вживаються »[17]. Неточність Енгельса тут у тому, що залежність природи від духу він ототожнював з передування в часі, хоча далеко не у всіх системах це так. В офіційній радянській «Історії філософії» (виданої в 1957-1965 роках) говорилося: «Предметом історії філософії як науки є історія розвитку філософської думки на різних щаблях розвитку суспільства, насамперед історія зародження, формування, розвитку основних філософських напрямків - матеріалізму та ідеалізму, їх взаємної боротьби. ... При цьому, як правило (за рідкісним винятком), матеріалізм висловлює світогляд передових, прогресивних сил суспільства, а ідеалізм, хоча і не завжди, представляє світогляд відживаючих, консервативних і реакційних сил суспільства »[18]. Тим самим, радянські історики філософії змушені були шукати і знаходили боротьбу матеріалізму та ідеалізму починаючи з древнього Єгипту і Вавилона і аж до сучасності.

Результаты (украинский) 3:

Маркса, до репетицій вчення B. Хрестова, пише в 'святе сімейство': 'правда проти матеріалізм матеріалізму - абсолютний, що є винятковою, нестримного ідеалізм" (15).За словами Карла Маркса, 'тези про Феиербахе', як і в попередньому матеріалізм дії лише як об'єкт автор Bruce Perens, мультиками, "його активної панелі, на відміну від вибору матеріалізм, розробила ідеалізм,Але лише в якійсь абстрактної манері, так як і ідеалізм, звичайно, не знаю діючу, чуттєвий діяльності як такої' (16-й) .Господом на визначення Ф.штату Меріленд у 1886 "визначених Людвіг Feuerbach і до кінця класичного німецька філософія",Прийнято в радянська філософія так були затьмарені догматику: 'Хто (філософів), які стверджували, що в дусі існували і раніше характер, і що, а отже, у кінцевому рахунку,У той чи інший спосіб визнаний Людиною Адам спокою ... склав ідеалістичний табору. До того ж, який розглядався на первинному природи, перетворюється на різних шкіл матеріалізм. Спочатку нічого і не передбачають вираз:Ідеалізму і матеріалізм, і тільки в цьому сенсі, вони вже тут, споживаних" (17). Неточність тут, в штаті Меріленд, що залежність від природи духу:з предшествованием в час,І хоча не всі системи, тому.Господа в офіційному радянської 'Історія філософії" (опубліковано в 1957-1965, відповідно) були:"Суб'єктом історія філософії науки - історія розвитку філософська думка на різних етапах розвитку суспільства, особливо історії заснування, формування,Розвиток основних філософські напрямку, матеріалізм та ідеалізм, їх взаємної боротьби. ... У той же час, як правило (за рідкісним винятком), матеріалізм висловлює своє бачення вдосконалені, прогресивних сил суспільства,Та ідеалізм, хоч і не завжди, - подумала модернізації, консервативне та реактивною сил суспільства" (18). Таким чином,Радянського істориків філософії були зобов'язані знайти і зустріти боротьби з часів стародавнього Єгипту та ідеалізм деякої меркантильності і до сучасності і Вавилоні.