Доброе утро, мисс Дав. Мисс Дав был

Доброе утро, мисс Дав. Мисс Дав была строгим учителем. Если ученик хотел выйти из класса попить воды, мисс Дав просто смотрела на него и ничего не говорила. Они боялись этого взгляда и называли ее "ужасная мисс Дав", хотя она никогда не кричала и не ругалась на них. В тот день в ее классе на уроке географии сидело 40 учеников. Они слышали звонок с урока, но не двигались, они не разговаривали, все они ждали в тишине и смотрели на мисс Дав. Только после того, как она сказала им закрыть учебники и идти, они тихо вышли из класса без криков или бега. Мальчика, который разговаривал на уроке, оставили в классе и заставили написать 12 раз "Я не должен разговаривать во время урока". Начался следующий урок. Ученики пришли в класс и заняли свои места. Мисс Дав дала им делать письменные работы, потому что это был вторник, а по вторникам они всегда выполняли письменные задания. Один мальчик толкнул девочку, сидящую по-соседству. Мисс Дав посмотрела на него, и он перестал приставать к девочке, хотя мисс Дав даже не ругалась на него. Мисс Дав смотрела на мальчика, но видела не его. Вместо него она видела Томаса Бейкера, который сидел на этом месте 6 или 7 лет назад. Война разбросала детей, учившихся у нее, по различным частям света. Один был в Германии, другой - в джунглях Новой Гвинеи, третий - где-то в Африке. Она не знала, где все они были. Хотя все они закончили школу много лет назад, сейчас она видела их , будто им было 7, 10 или 12. Ученик, о котором она думала чаще всего, был Томас Бейкер. Немецкие самолеты сбросили бомбы на его корабль, и в течение многих дней он лежал на плоту без еды и воды. Когда его нашли, он был на грани смерти. Газеты много писали о нем в те дни. Рэнди Бекер поднял руку. "Да, Бейкер?" спросила мисс Дав. "Я получил письмо от Тома вчера", пояснил мальчик. "Можно мне прочесть его классу?" "Да, конечно". "Но только оно длинное". "Я уверена, будет полезным каждому услышать письмо такого храброго человека", объяснила учительница. Рэнди огляделся и начал читать. Том рассказывал своему младшему брату, что он видел с самолета, на котором его доставили обратно в Англию. Он написал, что земля внизу выглядела как карта, которую они рассматривали в школе на уроках географии. Дальше он писал, как он мучился на плоту без еды и воды. "Ты знаешь, о ком тогда я думал? Не о мальчике или девочке," пояснил он. "Я думал о мисс Дав, и там в открытом океане я играл в одну игру. Нет, я не шучу. Она помогла мне выжить. Я представлял, что я снова в классе географии, я вспоминал взгляд мисс Дав, когда мы хотели выйти из класса попить воды. Так, я представлял, что я на уроке, и постоянно думал, "Звонок прозвенит через несколько минут. Можно подождать еще немного. Ты должен дождаться звонка". И все становилось проще. В океане было также трудно, как в школе. Расскажи об этом мальчикам, ладно?" Рэнди внезапно остановился. "Всё?" спросила мисс Дав "Нет", сказал Рэнди. Его лицо покраснело. "Здесь говорится"Пожалуйста, поблагодари мисс Дав и поцелуй ее за меня". Мисс Дав подошла к мальчику. "Ну, Рэнди," сказала она. "Я жду." В наступившей тишине малыш Рэнди поцеловал "ужасную мисс Дав". Никто в классе не смеялся или даже шутил, все сидели тихо, кроме одной девочки, которая неожиданно сказала. "Это как медаль", сказала она. "Это как медаль, которую он вручил мисс Дав".

Результаты (украинский) 1:

Доброго ранку, міс голуба. Міс Голуб була вчителем суворим. Якщо студент хотіли, щоб вибратися з класу, випийте водички, міс Голуб просто дивився на нього і нічого не сказав. Вони боялися цієї точки зору і назвав його "страшна Міс Голуб", хоча вона ніколи не кричав і поклявся не їх. Цей день в своєму класі на Географія урок Сб 40 учнів. Вони чули дзвінок з уроку, але не переміщено, вони не кажуть, вони всі чекали в тиші і подивився на Міс голуба. Тільки після того, як вона сказала їм, щоб закрити книги і йти, вони тихо вийшов класу без кричить або бігу. Хлопчик, який говорив у своєму класі, залишив класі і змушений писати 12 разів "я не повинен говорити під час уроків. Розпочав наступний урок. Студенти прийшли до класу і зайняли свої місця. Міс Голуб дав їм робити письмові роботи, оскільки він був вівторок, і у вівторок вони завжди відповідають письмових завдань. Один хлопчик сунув дівчина сидить по сусідству. Міс Голуб подивився на нього, і він зупинився, приставання дівчина, хоча Міс голуб, навіть не лаятися, на нього. Міс Голуб був дивлячись на хлопчика, але бачили не свою. Замість цього, вона побачила, Томас Бейкер, хто сидів на цьому місці 6 або 7 років тому. Війна розкидала дітей, хто вивчав його на різних частинах світу. Один був у Німеччині, інший в джунглях Нової Гвінеї, по-третє, десь в Африці. Вона навіть не уявляв, де всі вони. Хоча всі вони закінчили школу, багато років тому, вона зараз побачив їх як якби вони були, 7, 10 або 12. Учень, який вона думала, частіше, ніж ні, Томас Бейкер. Німецький Літаки скинули бомби на свій корабель, і протягом багатьох днів він лежав на плоту без їжі та води. Коли він знайшов він був на межі смерті. Газети мають писав про неї в ці дні. Ренді Becker підняв руку. "Так, Бейкер?" запитав Міс голуба. "Я отримав лист від Том вчора," пояснила хлопчика. "Можна прочитати його до класу?" "Так, звичайно". "Але тільки довгий. "Я впевнений, виграють всі чули це лист хоробра людина," вчитель пояснив. Ренді озирнувся і почав читати. Том його молодший брат сказав, що він бачив літак, на якому він був доставлений назад в Англію. Він писав, що Земля нижче виглядала як і мапі, що вони бачили в школі географію уроки. Далі він пише, як він був замучений на плоту без їжі та води. "Ви знаєте про тоді я подумав? Не про хлопчик чи дівчинка "він пояснив. "Я думав про Міс голуб, і там у відкритому океані грав в одній грі. Ні, я не жартую. Вона допомогла мені вижити. Я думав, що я знову в клас, географія, я згадав видовище Міс голуб, коли ми хотіли, щоб вибратися з класу пити воду. Так, я думав, був урок і постійно думав "дзвінок Белл через кілька хвилин. Можна почекати ще трохи. Ви повинні чекати дзвінка. І все стало простіше. В океані також був важким, як у школі. Розповісти про це, хлопці все в порядку? "Ренді раптом зупинився. "Все, що?" запитав, міс голуб, "ні", сказав Ренді. Його обличчя верталася червона. "Тут govoritsja"Pozhalujsta, подякувати, Dove Міс і поцілувати її для мене". Міс Голуб підійшов до хлопчика. "Ой, Ренді," сказала вона. "Я очікування." мовчання приніс на kid Ренді поцілував "страшна Міс Голуб". Ніхто не належить до класу було не сміявся або пожартував всі сиділи тихо, за винятком однієї дівчини, які раптом сказав. "Як медаль," сказала вона. "Це як медаль, що він передав Міс Голуб".

Результаты (украинский) 2:

Доброго ранку, міс Давши. Міс Давши була суворим учителем. Якщо учень хотів вийти з класу попити води, міс Давши просто дивилася на нього і нічого не говорила. Вони боялися цього погляду і називали її "жахлива міс Давши", хоча вона ніколи не кричала і не лаялася на них. В той день в її класі на уроці географії сиділо 40 учнів. Вони чули дзвінок з уроку, але не рухалися, вони не розмовляли, всі вони чекали в тиші і дивилися на міс Давши. Тільки після того, як вона сказала їм закрити підручники і йти, вони тихо вийшли з класу без криків або бігу. Хлопчика, який розмовляв на уроці, залишили в класі і змусили написати 12 разів "Я не повинен розмовляти під час уроку". Почався наступний урок. Учні прийшли в клас і зайняли свої місця. Міс Давши дала їм робити письмові роботи, тому що це був вівторок, а по вівторках вони завжди виконували письмові завдання. Один хлопчик штовхнув дівчинку, яка сидить по-сусідству. Міс Давши подивилася на нього, і він перестав приставати до дівчинки, хоча міс Давши навіть не сварилася на нього. Міс Давши дивилася на хлопчика, але бачила не його. Замість нього вона бачила Томаса Бейкера, який сидів на цьому місці 6 або 7 років тому. Війна розкидала дітей, що вчилися у неї, по різних частинах світу. Один був у Німеччині, інший - в джунглях Нової Гвінеї, третій - десь в Африці. Вона не знала, де всі вони були. Хоча всі вони закінчили школу багато років тому, зараз вона бачила їх, ніби їм було 7, 10 або 12. Учень, про який вона думала найчастіше, був Томас Бейкер. Німецькі літаки скинули бомби на його корабель, і протягом багатьох днів він лежав на плоту без їжі і води. Коли його знайшли, він був на межі смерті. Газети багато писали про нього в ті дні. Ренді Бекер підняв руку. "Так, Бейкер?" запитала міс Давши. "Я отримав лист від Тома вчора", пояснив хлопчик. "Можна мені прочитати його класу?" "Так звичайно". "Але тільки воно довге". "Я впевнена, буде корисним кожному почути лист такого хороброго людини", пояснила вчителька. Ренді озирнувся і почав читати. Том розповідав своєму молодшому братові, що він бачив з літака, на якому його доставили назад в Англію. Він написав, що земля внизу виглядала як карта, яку вони розглядали в школі на уроках географії. Далі він писав, як він мучився на плоту без їжі і води. "Ти знаєш, про кого тоді я думав? Чи не про хлопчика або дівчинку," пояснив він. "Я думав про міс Давши, і там у відкритому океані я грав в одну гру. Ні, я не жартую. Вона допомогла мені вижити. Я уявляв, що я знову в класі географії, я згадував погляд міс Давши, коли ми хотіли вийти з класу попити води. Так, я уявляв, що я на уроці, і постійно думав, "Дзвінок продзвенить через кілька хвилин. Можна почекати ще трохи. Ти повинен дочекатися дзвінка ". І все ставало простіше. В океані було також важко, як в школі. Розкажи про це хлопчикам, добре?" Ренді раптово зупинився. "Усе?" запитала міс Давши "Ні", сказав Ренді. Його обличчя почервоніло. "Тут йдеться" Будь ласка, подякуй міс Давши і поцілунок її за мене ". Міс Давши підійшла до хлопчика." Ну, Ренді, "сказала вона." Я чекаю. "У тиші малюк Ренді поцілував" жахливу міс Давши ". Ніхто в класі не сміявся або навіть жартував, все сиділи тихо, крім однієї дівчинки, яка несподівано сказала. "Це як медаль", сказала вона. "Це як медаль, яку він вручив міс Давши".