Забыты были и побежденные соперники

Забыты были и побежденные соперники и повесть о любви, кровью
написанная на снегу. Только раз вспомнил об этом Одноглазый, когда
остановился на минуту, чтобы зализать раны. И тогда губы его злобно
задрожали, шерсть на шее и на плечах поднялась дыбом, когти судорожно
впились в снег, тело изогнулось, приготовившись к прыжку. Но в следующую же
минуту все было забыто, и он бросился вслед за волчицей, игриво манившей его
в лес.
А потом они побежали рядом, как добрые друзья, пришедшие наконец к
взаимному соглашению. Дни шли, а они не расставались -- вместе гонялись за
добычей, вместе убивали ее, вместе съедали. Но потом волчицей овладело
беспокойство. Казалось, она ищет что-то и никак не может найти. Ее влекли к
себе укромные местечки под упавшими деревьями, и она проводила целые часы,
обнюхивая запорошенные снегом расселины в утесах и пещеры под нависшими
берегами реки. Старого волка все это нисколько не интересовало, но он
покорно следовал за ней, а когда эти поиски затягивались, ложился на снег и
ждал ее.
Не задерживаясь подолгу на одном месте, они пробежали до реки Маккензи
и уже не спеша отправились вдоль берега, время от времени сворачивая в
поисках добычи на небольшие притоки, но неизменно возвращаясь к реке. Иногда
им попадались другие волки, бродившие обычно парами; но ни та, ни другая
сторона не выказывала ни радости при встрече, ни дружелюбных чувств, ни
желания снова собраться в стаю. Встречались на их пути и одинокие волки. Это
были самцы, которые охотно присоединились бы к Одноглазому и его подруге. Но
Одноглазый не желал этого, и стоило только волчице стать плечо к плечу с
ним, ощетиниться и оскалить зубы, как навязчивые чужаки отступали,
поворачивали вспять и снова пускались в свой одинокий путь.

Результаты (украинский) 1:

Забули були перемогти суперників і казка кохання, кровінаписана в снігу. Одного разу згадав цей одноокий, колизупинився на хвилину до zalizat′ рани. І тоді його губи сердитопочав тремтіти, волосся на шиї і плечі Роуз шию, відчайдушно кігтінудно в сніг, тіло izognulos′, себе, щоб стрибати. Але в наступномумомент всі була забута, і він поспішили після серця, грайливо manivšej чиу лісі. І тоді вони побігли поблизу як хороші друзі, нарешті прийшловзаємну угоду. Минали дні, і вони є не розділені разом переслідували длявиробництво, однак, вбили її, їли разом. Але потім підійшов центрітривога. Вона, здавалося, шукав щось і не можу знайти його. Її небажанняУявіть собі відокремленому місця під деревами полеглих, і вона провела весь годинник,обнюхивая запорошенные снегом расселины в утесах и пещеры под нависшимиберегами реки. Старого волка все это нисколько не интересовало, но онпокорно следовал за ней, а когда эти поиски затягивались, ложился на снег иждал ее. Не задерживаясь подолгу на одном месте, они пробежали до реки Маккензии уже не спеша отправились вдоль берега, время от времени сворачивая впоисках добычи на небольшие притоки, но неизменно возвращаясь к реке. Иногдаим попадались другие волки, бродившие обычно парами; но ни та, ни другаясторона не выказывала ни радости при встрече, ни дружелюбных чувств, нижелания снова собраться в стаю. Встречались на их пути и одинокие волки. Этобыли самцы, которые охотно присоединились бы к Одноглазому и его подруге. НоОдноглазый не желал этого, и стоило только волчице стать плечо к плечу сйому, oŝetinit′sâ і oskalit′ зубами як нав'язливі чужих відступає,повернувся і знову були на своєму шляху самотньо.

Результаты (украинский) 2:

Забуті були і переможені суперники і повість про любов, кров'ю
написана на снігу. Тільки раз згадав про це Одноокий, коли
зупинився на хвилину, щоб зализати рани. І тоді губи його злобно
затремтіли, шерсть на шиї і на плечах піднялася дибки, кігті судорожно
вп'ялися в сніг, тіло зігнулося, приготувавшись до стрибка. Але в наступну ж
хвилину все було забуто, і він кинувся слідом за вовчицею, грайливо манівшей його
в ліс.
А потім вони побігли поруч, як добрі друзі, які прийшли нарешті до
взаємною згодою. Дні йшли, а вони не розлучалися - разом ганялися за
видобутком, разом вбивали її, разом з'їдали. Але потім вовчицею опанувало
занепокоєння. Здавалося, вона шукає щось і ніяк не може знайти. Її вабили до
себе затишні містечка під деревами, що впали, і вона проводила багато годин,
обнюхуючи запорошені снігом розколини в скелях і печери під навислими
берегами річки. Старого вовка все це анітрохи не цікавило, але він
покірно йшов за нею, а коли ці пошуки затягувалися, лягав на сніг і
чекав її.
Чи не затримуючись довго на одному місці, вони пробігли до річки Маккензі
і вже не поспішаючи відправилися уздовж берега, час від часу звертаючи в
пошуках здобичі на невеликі притоки, але незмінно повертаючись до річки. Іноді
їм траплялися інші вовки, бродили зазвичай парами; але ні та, ні інша
сторона не виявляла ні радості при зустрічі, ні доброзичливих почуттів, ні
бажання знову зібратися в зграю. Зустрічалися на їхньому шляху і самотні вовки. Це
були самці, які охоче приєдналися б до одноокого і його подрузі. Але
Одноокий не бажав цього, і варто було тільки вовчиці стати пліч-о-пліч з
ним, наїжачитися і ощеритися, як нав'язливі чужаки відступали,
повертали назад і знову пускалися в свій самотній шлях.