Позднее понимание Бодуэна де Куртен

Позднее понимание Бодуэна де Куртенэ фонемы несколько изменилось. В 1910-х годах он пытается дать психологизированное определение фонемы: “Постоянно в нашей психике существующее представление “звука”, т. е. одновременного сложного комплекса произносительных работ и получаемых от этого впечатлений, мы будем называтьфонемой”.
В этом определении фигурируют уже психологические сущности, не раскрываемые на языковом материале. Однако это не переход от одного понимания фонемы к другому, так как в разное время Бодуэн де Куртенэ фонемами называл различные единицы. В классическом труде “Опыт теории фонетических альтернаций” (1895), положившим начало морфонологии Бодуэн де Куртенэ объясняет фонетические изменения на морфологическом уровне. Под альтернацией он понимает отношение друг к другу фонетически различных фонем, находящихся в этимологически родственных морфемах и занимающих в фонетической структуре этих морфем постоянное место.
Так, если мы возьмём такие морфологические формы, как везу — воз, несу — ноша, муха — мушка, то фонемы < е, о, с, ш, х, > находятся в отношениях альтернации и являются альтернантами. “…Во всех подобных случаях альтернирующими единицами могут считаться не фонемы, а целые морфемы, так как только морфемы являются семасиологически неделимыми языковыми единицами”, а фонемы составляют часть определённого типа морфем. Таким образом, в приведённом примере альтернирующими (чередующимися) являются морфемы: вез-, воз-, нес-, нош-; фонетическое различие морфологически родственных морфем Бодуэн де Куртенэ называет фонетической альтернацией. Для альтернации чрезвычайно важно, по его мнению, историческое происхождение фонем из общего источника, этимологическое родство в пределах одного и того же языка. При этимологическом родстве морфем в разных языках мы имеем дело с альтернацией другого типа, называемой корреспонденцией.

Результаты (украинский) 1:

Позднее понимание Бодуэна де Куртенэ фонемы несколько изменилось. В 1910-х годах он пытается дать психологизированное определение фонемы: “Постоянно в нашей психике существующее представление “звука”, т. е. одновременного сложного комплекса произносительных работ и получаемых от этого впечатлений, мы будем называтьфонемой”.Включені в цей визначення вже психологічні особи, які не розкривається на лінгвістичні матеріалу. Однак, це не змінюється від однієї розуміння фонем до іншого тому, що у різний час Бодуен de Куртене фонем називається різних підрозділів. У класичної трудових теорії фонетичні досвід al′ternacij "(1895), насіннєвої morfonologii Бодуен de Куртене пояснює, фонетичні зміни на морфологічних рівні. Під al′ternaciej він розумів ставлення кожного інші фонетично різних фонеми, розміщених в етимологічно, пов'язані з морфем і фонетичні структура цих морфем постійне місце.Так, если мы возьмём такие морфологические формы, как везу — воз, несу — ноша, муха — мушка, то фонемы < е, о, с, ш, х, > находятся в отношениях альтернации и являются альтернантами. “…Во всех подобных случаях альтернирующими единицами могут считаться не фонемы, а целые морфемы, так как только морфемы являются семасиологически неделимыми языковыми единицами”, а фонемы составляют часть определённого типа морфем. Таким образом, в приведённом примере альтернирующими (чередующимися) являются морфемы: вез-, воз-, нес-, нош-; фонетическое различие морфологически родственных морфем Бодуэн де Куртенэ называет фонетической альтернацией. Для альтернации чрезвычайно важно, по его мнению, историческое происхождение фонем из общего источника, этимологическое родство в пределах одного и того же языка. При этимологическом родстве морфем в разных языках мы имеем дело с альтернацией другого типа, называемой корреспонденцией.

Результаты (украинский) 2:

Пізніше розуміння Бодуена де Куртене фонеми дещо змінилося. У 1910-х роках він намагається дати психологизировал визначення фонеми: "Постійно в нашій психіці існуюче уявлення" звуку ", т. Е. Одночасного складного комплексу вимовних робіт і одержуваних від цього вражень, ми будемо називатьфонемой".
У цьому визначенні фігурують вже психологічні сутності , не розкриваються на мовному матеріалі. Однак це не перехід від одного розуміння фонеми до іншого, так як в різний час Бодуен де Куртене фонемами називав різні одиниці. У класичній праці "Досвід теорії фонетичних альтернаций" (1895), що поклав початок морфонологии Бодуен де Куртене пояснює фонетичні зміни на морфологічному рівні. Під альтернаціей він розуміє ставлення один до одного фонетично різних фонем, що знаходяться в етимологічно споріднених морфемах і займають в фонетичній структурі цих морфем постійне місце.
Так, якщо ми візьмемо такі морфологічні форми, як везу - віз, несу - ноша, муха - мушка, то фонеми <е, о, с, ш, х,> знаходяться у відносинах альтернаціі і є альтернантамі. "... У всіх подібних випадках Альтернирующий одиницями можуть вважатися не фонеми, а цілі морфеми, так як тільки морфеми є семасіологіческім неподільними мовними одиницями", а фонеми складають частину певного типу морфем. Таким чином, у наведеному прикладі Альтернирующий (чергуються) є морфеми: вез-, воз-, нес-, нош-; фонетичне відмінність морфологічно родинних морфем Бодуен де Куртене називає фонетичної альтернаціей. Для альтернаціі надзвичайно важливо, на його думку, історичне походження фонем із загального джерела, етимологічне спорідненість в межах одного і того ж мови. При етимологічному спорідненість морфем в різних мовах ми маємо справу з альтернаціей іншого типу, званої кореспонденцією.

Результаты (украинский) 3:

Пізніше розуміння фонд розуміє весь обсяг своїх обов Данііл і Беккет боротьбі тлумачення змінилася незначно. У 1910 р. ) в м. Київ -s, він намагається надати психологизированное визначення її бій| Сонник: 'постійно в нашу психіку існуючим переглядом "Звук", тобто