Искусство гораздо более непосредств

Искусство гораздо более непосредственно, чем наука, было связано с мифологией. Во-первых, искусство того времени было связано с миром народных этических и эстетических представлений. Система же этических и эстетических взглядов древних греков воплощалась в значительной мере в известных каждому греку образах, олицетворениях и сюжетных ситуациях древних мифов. К мифам и мифологическим образам, которые были насыщены большим общественным и этическим содержанием, и обращается в первую очередь греческое искусство. Греческие мастера развивали или перерабатывали их в связи с изменением общественных и этических взглядов общества. Близкие и знакомые с детства каждому греку образы богов и героев, как и события их воображаемой жизни, получали соответственную духу времени трактовку.

Но мифология не только была арсеналом греческого искусства, не только вооружала его рядом знакомых народу образов и тем, но и являлась его почвой, его образно-поэтической основой. Поэтически художественный склад сознания древнего греческого общества развился первоначально в мифах и в них выразился.

Характерная черта мифологической подосновы греческого искусства — это ее антропоморфизм, то есть глубокое очеловечение мифологических образов. Именно интерес к человеку, утверждение величия и красоты мира его чувств, мыслей в поступков получили наибольшее развитие в Древней Греции, что и выделило ее мифологию среди мифологий других народов древности и сделало ее особенно благоприятствующей расцвету искусства.

По мере сложения античного общества космогонические представления отходили в мифологии на второй план. Антропоморфные же олицетворения сил природы и общества приобретали все более конкретно-реальные и пластически законченные очертания. В образах Аполлона, Афины, Геракла, Тезея находили свое воплощение представления древних греков о наиболее типических и совершенных качествах общественного человека, о господстве разума, закона, гармонии, порядка как качеств общественных, побеждающих в героической борьбе неразумное, звериное, стихийное. Так, миф о Касторе и Полидевке утверждает идею нерушимой силы дружбы-товарищества; мифы о Геракле и Теэее воспевают величие подвигов, совершаемых на благо человечества; миф об Оресте говорит о святости возмездия за совершенное преступление.

Результаты (украинский) 1:

Мистецтво набагато більш безпосередньо, ніж науки, був пов'язаний з міфології. По-перше, мистецтво час був пов'язаний зі світом етичні та естетичні погляди. Тій же системі етичні та естетичні погляди стародавніх греків була втілена в значній мірі в знаменитому кожен грецький зображення, olicetvoreniâh і сюжет ситуаціях стародавніх міфи. Міфології і міфологічні образи, які мають насичений колір з великих громадських та етичні змістом і звертається в першу чергу Давньогрецьке мистецтво. Грецьких майстрів розроблені або оброблених у зв'язку зі зміною соціального-етичних погляди суспільства. Родичі і друзі з дитинства кожен грецький зображення богів та героїв як їх уявних життя, отримав сучасна інтерпретація.Але міфології був не тільки Арсенал Давньогрецьке мистецтво, не тільки озброєний наступного знайомі люди зображення та теми, але вона була земля, його образного Фонду поезія. Поетична мистецтва склад свідомості стародавнього грецького суспільства розроблена спочатку в міфи і поклав його.Характерною рисою основної причини міфологічні Давньогрецьке мистецтво є його anthropomorphism глибоко očelovečenie міфологічні образи. Його інтерес з людиною, велич і красу світу його почуття, думки, дії мають найбільший розвиток в стародавній Греції, його міфології і виділяється серед інших народів античності та міфології, зробив це особливо сприяє розквіт мистецтв.По мере сложения античного общества космогонические представления отходили в мифологии на второй план. Антропоморфные же олицетворения сил природы и общества приобретали все более конкретно-реальные и пластически законченные очертания. В образах Аполлона, Афины, Геракла, Тезея находили свое воплощение представления древних греков о наиболее типических и совершенных качествах общественного человека, о господстве разума, закона, гармонии, порядка как качеств общественных, побеждающих в героической борьбе неразумное, звериное, стихийное. Так, миф о Касторе и Полидевке утверждает идею нерушимой силы дружбы-товарищества; мифы о Геракле и Теэее воспевают величие подвигов, совершаемых на благо человечества; миф об Оресте говорит о святости возмездия за совершенное преступление.

Результаты (украинский) 2:

Мистецтво набагато більш безпосередньо, ніж наука, було пов'язано з міфологією. По-перше, мистецтво того часу було пов'язано з миром народних етичних і естетичних уявлень. Система ж етичних та естетичних поглядів стародавніх греків втілювалася в значній мірі у відомих кожному греку образах, уособлення і сюжетних ситуаціях стародавніх міфів. До міфів і міфологічних образів, які були насичені великим суспільним і етичним змістом, і звертається в першу чергу грецьке мистецтво. Грецькі майстри розвивали або переробляли їх у зв'язку зі зміною суспільних та етичних поглядів суспільства. Близькі та знайомі з дитинства кожному греку образи богів і героїв, як і події їх уявної життя, отримували відповідну духу часу трактування. Але міфологія не тільки була арсеналом грецького мистецтва, не тільки озброювала його поряд знайомих народу образів і тем, але і була його грунтом , його образно-поетичній основою. Поетично художній склад свідомості стародавнього грецького суспільства розвинувся спочатку в міфах і в них висловився. Характерна риса міфологічної підоснови грецького мистецтва - це її антропоморфізм, то є глибоке олюднення міфологічних образів. Саме інтерес до людини, утвердження величі і краси світу його почуттів, думок в вчинків отримали найбільший розвиток у Стародавній Греції, що і виділило її міфологію серед міфологій інших народів давнини і зробило її особливо сприяла розквіту мистецтва. У міру додавання античного суспільства космогонічні уявлення відходили в міфології на другий план. Антропоморфні ж уособлення сил природи і суспільства набували все більш конкретно-реальні і пластично закінчені обриси. В образах Аполлона, Афіни, Геракла, Тезея знаходили своє втілення уявлення давніх греків про найбільш типових і досконалих якостях суспільної людини, про панування розуму, закону, гармонії, порядку як якостей громадських, які перемагають у героїчній боротьбі нерозумне, звірине, стихійне. Так, міф про Кастор і Полідевк стверджує ідею непорушною сили дружби-товариства; міфи про Геракла і Тееее оспівують велич подвигів, скоєних на благо людства; міф про Ореста говорить про святість відплати за скоєний злочин.

Результаты (украинский) 3:

Мистецтво - це набагато більше, ніж напряму науки, вона була пов'язана з maenads. В першу чергу, це мистецтво, час була прив'язана до світу люди етичні та естетичних презентації.