Глубоко изучалось научное наследие

Глубоко изучалось научное наследие классиков марксизма-ленинизма, велись дискуссии о предмете и задачах этнографических исследований. Уже к концу 1930-х годов марксистская методология полностью вытеснила бытовавшие до этого эволюционистские взгляды (Л. Я. Штенберг, Ю. Э. Петри и др.), представления, связанные с теорией «культурных кругов» и «культурно-исторические школы» (Б. А. Куфтин и др.), а также эклектические концепции (В. Г. Богораз-Тан, П. Ф. Преображенский и др.). Еще в предвоенный период советские этнографы поднимали важные вопросы теории этнографии и истории первобытного общества в связи с обсуждением проблем периодизации первобытного общества, истории хозяйства, семейных и общественных отношений, культуры, религии. Особенно интенсивно развернулись практические и теоретические работы советских этнографов после окончания Великой Отечественной войны. Стали проводиться широкие полевые работы. Значительно расширились и углубились исследования в области теории. Особенно большое значение имела постановка проблемы этноса как самостоятельного исторического явления, исследование теории этноса и этнических процессов. В 1960—1970-х годах окончательно формулируются предмет и задачи советской этнографии. Осуществляется ряд капитальных исследований по отдельным проблемам науки. Большое внимание при этом уделяется изучению этногенеза разных народов, их этнической истории. К крупным достижениям советской этнографической науки следует отнести теоретические исследования по проблемам истории первобытного общества, истории хозяйства и материальной культуры, семьи и семейно-брачных отношений, социальной структуры, духовной культуры. По всем этим вопросам проводятся плодотворные дискуссии, получающие отражение в журнале «Советская этнография», на страницах других журналов и в монографиях. Предпринимаются публикации обобщающих трудов («Народы мира», «Страны и народы» и многие другие издания). Значительным вкладом в теоретическую этнографию является разработанное советскими исследователями учение о хозяйственно-культурных типах и историко-этнографических областях. Широко известны труды советских этнографов по общим проблемам этнографии и истории религии. Ведется плодотворная работа по изучению и критике буржуазных этнологических учений. Больших успехов достигла советская этнография в области этнографического изучения отдельных народов и этнического картографирования. В настоящее время перед советской этнографией стоят большие задачи по изучению современных этнических и культурных процессов в нашей стране и за рубежом, осуществляемого совместно с социологами. Марксистская этнография успешно развивается также в странах социализма в тесном контакте с советской этнографией.

Результаты (украинский) 1:

Глибоко вивчені наукова спадщина класиків ленінізму, дискусії про предмет та завдання етнографічних досліджень. В кінці 1930-х років марксистської методології повністю штовхнув сильно до цього jevoljucionistskie поглядів (л. Дж. Стенберг, ю. е. Петрі т. д.) з теорії "культурної спільноти" і "культурно історична школа" (b.. Kouftin тощо), а також еклектичний концепції (в. г. Богораз-Тан, п. Preobrazhenskiy та ін.). Навіть у довоєнного періоду радянські етнологів важливих питань, піднятих теорії етнографії та історії первісному суспільстві у зв'язку з обговорення проблем періодизація первозданним суспільства, історія економіки, сім'ї та соціальних зв'язків, культури та релігії. Особливо інтенсивного практичних та теоретичних робіт відкрив радянський етнографів після Великої Вітчизняної війни. Почався великий польових робіт. Значно розширено і поглиблено дослідження в теорії. Особливого значення була проблема етнічної приналежності як історичні явище, вивчення теорії етнічної приналежності та етнічні процеси. У 1960-1970-х років нарешті сформульовано об'єкт і завдання радянської етнографії. Ряд капіталу досліджень з конкретних питань науки. Велика увага приділяється вивчення етногенезу різних народів, етнічної історії. Основні досягнення радянської етнографії наука повинна включати Теоретичні дослідження з історії первісному суспільстві, економіці і історія матеріальної культури, сім'ї та сім'ї і подружніх відносин, соціальної структури, духовної культури. Усі ці питання є провела плідні обговорення, що отримати відбивається в на журнал "радянської етнографії", на сторінках інших журналів та монографій. Проведені публікація підсумкового провадження ("народів світу", "країн і народів" і багато інших публікацій). Значний внесок у теоретичну етнографії розроблений радянської дослідники вчення про типи економічних, культурних та історико етнографічних районах. Широко відомих робіт радянської антропологи на загальні проблеми етнографії та історії релігії. Проведено плідної роботи з дослідження і критика буржуазної етнологічний вправ. Великий успіх досяг радянської етнографії у сфері етнографічний вивчення окремих народів та етнічних зіставлення. В даний час перед радянської етнографії обличчях великі завдання для вивчення сучасні етнічні та культурні процеси в нашій країні і за кордоном, з соціологи. Марксистська антропології успішно розвивається в країнах соціалізму, уважно зі радянської етнографії.

Результаты (украинский) 2:

Глибоко вивчалося наукова спадщина класиків марксизму-ленінізму, велися дискусії про предмет і завдання етнографічних досліджень. Уже до кінця 1930-х років марксистська методологія повністю витіснила існували до цього еволюціоністські погляди (Л. Я. Штенберг, Ю. Е. Петрі і ін.), Уявлення, пов'язані з теорією «культурних кіл» і «культурно-історичні школи» ( Б. А. Куфтин і ін.), а також еклектичні концепції (В. Г. Богораз-Тан, П. Ф. Преображенський і ін.). Ще в передвоєнний період радянські етнографи піднімали важливі питання теорії етнографії та історії первісного суспільства в зв'язку з обговоренням проблем періодизації первісного суспільства, історії господарства, сімейних і суспільних відносин, культури, релігії. Особливо інтенсивно розгорнулися практичні і теоретичні роботи радянських етнографів після закінчення Великої Вітчизняної війни. Стали проводитися широкі польові роботи. Значно розширилися і поглибилися дослідження в області теорії. Особливо велике значення мала постановка проблеми етносу як самостійного історичного явища, дослідження теорії етносу і етнічних процесів. У 1960-1970-х роках остаточно формулюються предмет і завдання радянської етнографії. Здійснюється ряд капітальних досліджень з окремих проблем науки. Велика увага при цьому приділяється вивченню етногенезу різних народів, їх етнічної історії. До великих досягнень радянської етнографічної науки слід віднести теоретичні дослідження з проблем історії первісного суспільства, історії господарства та матеріальної культури, сім'ї та сімейно-шлюбних відносин, соціальної структури, духовної культури. З усіх цих питань проводяться плідні дискусії, які отримують відображення в журналі «Радянська етнографія», на сторінках інших журналів і в монографіях. Робляться публікації узагальнюючих праць ( «Народи світу», «Країни Рад і народи» і багато інших видань). Значним внеском у теоретичну етнографію є розроблене радянськими дослідниками вчення про господарсько-культурних типах і історико-етнографічних областях. Широко відомі праці радянських етнографів по загальним проблемам етнографії та історії релігії. Ведеться плідна робота по вивченню і критиці буржуазних етнологічних вчень. Великих успіхів досягла радянська етнографія в області етнографічного вивчення окремих народів і етнічного картографування. В даний час перед радянською етнографією стоять великі завдання по вивченню сучасних етнічних і культурних процесів в нашій країні і за кордоном, що здійснюється спільно з соціологами. Марксистська етнографія успішно розвивається також в країнах соціалізму в тісному контакті з радянської етнографією.