Джордж Бернард Шоу – английский дра

Джордж Бернард Шоу – английский драматург ирландского происхождения, один из основоположников «драмы идей», писатель, эссеист, один из реформаторов театрального искусства XX ст., после Шекспира второй в рейтинге популярности автор пьес в английском театре, лауреат Нобелевской премии по литературе, обладатель премии «Оскар».

Родился в ирландском Дублине 26 июля 1956 г. Детские годы будущего писателя были омрачены пристрастием отца к спиртному, раздорами между родителями. Как и все дети, Бернард ходил в школу, но главные жизненные уроки вынес из прочитанных книг, прослушанной музыки. В 1871 г. окончив школу, он стал работать в компании, торгующей земельными участками. Через год занял должность кассира, но через четыре года, возненавидев работу, переехал в Лондон: там жила его мать, разведясь с отцом. С юных лет Шоу видел себя литератором, однако посылаемые им во всевозможные редакции статьи не печатали. За 9 лет лишь 15 шиллингов - гонорар за единственную статью - было заработано им сочинительством, хотя за этот период он сочинил целых 5 романов.

В 1884 г. Б. Шоу примкнул к Фабианскому обществу и уже через короткое время снискал славу талантливого оратора. Посещая читальный зал Британского музея в целях самообразования, он познакомился с У. Арчером и благодаря ему стал заниматься журналистикой. Поработав для начала внештатным корреспондентом, Шоу в течение шести лет работал музыкальным критиком, а затем три с половиной года трудился в «Сатердей ревью» в качестве театрального критика. Написанные им рецензии составили трехтомный сборник «Наш театр девяностых», изданный в 1932 г. В 1891 г. вышел своеобразный творческий манифест Шоу – пространная статья «Квинтэссенция ибсенизма», автор которой обнаруживал критическое отношение к современной ему эстетике и симпатию к драме, которая освещала бы конфликты общественного характера.

Его дебютом на поприще драматургии стали пьесы «Дома вдовца» и «Профессия миссис Уоррен» (1892 и 1893 соответственно). Они предназначались для постановки в независимом театре, представлявшем собой закрытый клуб, поэтому Шоу мог позволить себе смелость в отображении сторон жизни, которые обычно обходило современное ему искусство. Эти и другие сочинения вошли в цикл «Неприятные пьесы». В этом же году увидели свет и «Приятные пьесы», и «представители» этого цикла стали в конце 90-ых проникать на подмостки больших столичных театров. Первый огромный успех принес написанный в 1897 г. «Ученик дьявола», входивший в третий цикл - «Пьесы для пуритан».

Звездный час драматурга наступил в 1904 г., когда сменилось руководство театра «Корд» и включило в репертуар ряд его пьес - в частности, «Кандида», «Майор Барбара», «Человек и сверхчеловек» и др. После успешных постановок за Шоу окончательно закрепилась репутация автора, который смело обходится с общественной моралью и традиционными представлениями об истории, ниспровергает то, что считалось аксимой. Вкладом в золотую сокровищницу драматургии стал имевший оглушительный успех «Пигмалион» (1913).

В годы Первой мировой войны Бернарду Шоу пришлось выслушать в свой адрес немало нелестных слов и прямых оскорблений, высказанных зрителями, коллегами по перу, газетами и журналами. Тем не менее он продолжал писать, и в 1917 г. начинается новый этап в его творческой биографии. Трагедия «Святая Иоанна», поставленная в 1924 г., возвратила Б. Шоу былую славу, а в 1925 г. он становится лауреатом Нобелевской премии по литературе, причем отказывается от денежной ее составляющей.

В возрасте за 70 в 30-ых гг. Шоу отправляется в путешествие по миру, наведывается в Индию, Южную Африку, Новую Зеландию, США. Побывал он и в СССР в 1931 г., в июле этого года лично встречался со Сталиным. Являясь социалистом, Шоу искренне приветствовал происходившие в стране Советов перемены и превратился в сторонника сталинизма. После прихода к власти лейбористской партии Б. Шоу были предложены титул пэра и дворянство, однако он ответил отказом. Позднее он дал согласие на присвоение статуса почетного гражданина Дублина и одного из лондонских округов.

Б. Шоу писал до глубокой старости. Последние пьесы, «Миллиарды Байанта» и «Вымышленные басни», он написал в 1948 и 1950 г. Оставаясь в полностью здравом уме, 2 ноября 1950 г. знаменитый драматург скончался.
Источник: http://www.wisdoms.ru/avt/b284.html

Результаты (украинский) 2:

Джордж Бернард Шоу - англійський драматург ірландського походження, один з основоположників «драми ідей», письменник, есеїст, один із реформаторів театрального мистецтва XX ст., Після Шекспіра другий у рейтингу популярності автор п'єс у англійському театрі, лауреат Нобелівської премії з літератури, володар премії «Оскар». Народився в ірландському Дубліні 26 липня 1956 Дитячі роки майбутнього письменника були затьмарені пристрастями батька до спиртного, розбратами між батьками. Як і всі діти, Бернард ходив до школи, але головні життєві уроки виніс із прочитаних книг, прослуханої музики. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгує земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона: там жила його мати, розлучившись з батьком. З юних років Шоу бачив себе літератором, проте посилаються їм у всілякі редакції статті не друкували. За 9 років лише 15 шилінгів - гонорар за єдину статтю - було зароблено їм письменництвом, хоча за цей період він склав цілих 5 романів. У 1884 р Б. Шоу примкнув до Фабіанська суспільству і вже через короткий час здобув славу талановитого оратора. Відвідуючи читальний зал Британського музею в цілях самоосвіти, він познайомився з У. Арчером і завдяки йому став займатися журналістикою. Попрацювавши для початку позаштатним кореспондентом, Шоу протягом шести років працював музичним критиком, а потім три з половиною роки трудився в «Сатердей рев'ю» в якості театрального критика. Написані ним рецензії склали тритомний збірник «Наш театр дев'яностих», виданий в 1932 р У 1891 р вийшов своєрідний творчий маніфест Шоу - велика стаття «Квінтесенція ібсенізму», автор якої виявляв критичне ставлення до сучасної йому естетики та симпатію до драми, яка висвітлювала б конфлікти суспільного характеру. Його дебютом на терені драматургії стали п'єси «Будинку вдівця» і «Професія місіс Уоррен» (1892 і 1893 відповідно). Вони призначалися для постановки в незалежному театрі, являє собою закритий клуб, тому Шоу міг дозволити собі сміливість у відображенні сторін життя, які зазвичай обходило сучасне йому мистецтво. Ці та інші твори увійшли до циклу «Неприємні п'єси». У цьому ж році побачили світ і «Приємні п'єси», і «представники» цього циклу стали в кінці дев'яностих проникати на підмостки великих столичних театрів. Перший величезний успіх приніс написаний в 1897 р «Учень диявола», який входив до третій цикл - «П'єси для пуритан». Зірковий час драматурга настав в 1904 р, коли змінилося керівництво театру «Корд» і включило в репертуар ряд його п'єс - в Зокрема, «Кандіда», «Майор Барбара», «Людина і надлюдина» та ін. Після успішних постановок за Шоу остаточно закріпилася репутація автора, який сміливо обходиться із суспільною мораллю і традиційними уявленнями про історію, ми руйнуємо те, що вважалося аксімой. Внеском до золотої скарбниці драматургії став мав оглушливий успіх «Пігмаліон» (1913). У роки Першої світової війни Бернарду Шоу довелося вислухати на свою адресу чимало невтішних слів і прямих образ, висловлених глядачами, колегами по перу, газетами та журналами. Проте він продовжував писати, і в 1917 р починається новий етап у його творчій біографії. Трагедія «Свята Іоанна», поставлена ​​в 1924 р, повернула Б. Шоу колишню славу, а в 1925 р він стає лауреатом Нобелівської премії з літератури, причому відмовляється від грошової її складової. У віці за 70 в тридцятих рр. Шоу відправляється в подорож по світу, навідується в Індію, Південну Африку, Нову Зеландію, США. Побував він і в СРСР в 1931 р, в липні цього року особисто зустрічався зі Сталіним. Будучи соціалістом, Шоу щиро вітав відбувалися в країні Рад зміни і перетворився на прихильника сталінізму. Після приходу до влади лейбористської партії Б. Шоу були запропоновані титул пера і дворянство, однак він відповів відмовою. Пізніше він дав згоду на присвоєння статусу почесного громадянина Дубліна і одного з лондонських округів. Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п'єси, «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р Залишаючись в повністю здоровому глузді, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер. Джерело: http://www.wisdoms.ru/avt/ b284.html

Результаты (украинский) 3:

Джордж Бернард Шоу - Англійська драматург ірландських походження, одного із засновників драма ідей', письменник, есеїста, один з вуст реформаторів театральне мистецтво ХХ,