Ромео и Джульетта (Romeo and Juliet

Ромео и Джульетта (Romeo and Juliet) - Трагедия (1595)
Автор предпослал своей знаменитой трагедии пролог, в котором изложил использованный им бродячий сюжет эпохи итальянского Ренессанса: «Две равно уважаемых семьи / В Вероне, где встречают нас событья, / Ведут междоусобные бои / И не хотят унять кровопролитья. / Друг друга любят дети главарей, / Но им судьба подстраивает козни, / И гибель их у гробовых дверей / Кладет конец непримиримой розни...»
Действие трагедии охватывает пять дней одной недели, в течение которых происходит роковая череда событий.
Первый акт начинается с потасовки слуг, которые принадлежат к двум враждующим семьям — Монтекки и Капулетти. Неясно, что послужило причиной вражды, очевидно лишь, что она давняя и непримиримая, втягивающая в водоворот страстей и молодых, и старых. К слугам быстро присоединяются знатные представители двух домов, а затем и сами их главы. На залитой июльским солнцем площади закипает настоящий бой. Горожанам, уставшим от розни, с трудом удается разнять дерущихся. Наконец прибывает верховный правитель Вероны — князь, который приказывает прекратить столкновение под страхом смерти, и сердито удаляется.
На площади появляется Ромео, сын Монтекки. Он уже знает о недавней свалке, но мысли его заняты другим. Как и положено в его возрасте, он влюблен и страдает. Предмет его неразделенной страсти — некая неприступная красавица Розалина. В разговоре с приятелем Бенволио он делится своими переживаниями. Бенволио добродушно советует обратить взор на прочих девушек и посмеивается над возражениями друга.
В это время Капулетти наносит визит родственник князя граф Парис, который просит руки единственной дочери хозяев. Джульетте еще не исполнилось и четырнадцати, но отец соглашается на предложение. Парис знатен, богат, красив, и о лучшем женихе нельзя мечтать. Капулетти приглашает Париса на ежегодный бал, который они дают в этот вечер. Хозяйка отправляется в покои дочери, чтобы предупредить Джульетту о сватовстве. Втроем — Джульетта, мать и кормилица, вырастившая девочку, — они живо обсуждают новость. Джульетта пока безмятежна и послушна родительской воле.
На пышный бал-карнавал в доме Капулетти под масками проникают несколько молодых людей из вражеского лагеря — в том числе Бенволио, Меркуцио и Ромео. Все они горячи, остры на язык и ищут приключений. Особенно насмешлив и речист Меркуцио — ближайший друг Ромео. Сам Ромео охвачен на пороге дома Капулетти странной тревогой. «Добра не жду. Неведомое что-то, / Что спрятано пока еще во тьме, / Но зародится с нынешнего бала, / Безвременно укоротит мне жизнь / Виной каких-то странных обстоятельств. / Но тот, кто направляет мой корабль, / УЖ поднял парус...»
В толчее бала, среди случайных фраз, которыми обмениваются хозяева, гости и слуги, взгляды Ромео и Джульетты впервые пересекаются, и, подобно ослепительной молнии, их поражает любовь.
Мир для обоих моментально преображается. Для Ромео с этого мгновенья не существует прошлых привязанностей: «Любил ли я хоть раз до этих пор? / О нет, то были ложные богини. / Я истинной красы не знал отныне...» Когда он произносит эти слова, его по голосу узнает двоюродный брат Джульетты Тибальт, немедленно хватающийся за шпагу. Хозяева упрашивают его не поднимать шум на

празднике. Они замечают, что Ромео известен благородством и нет беды, даже если он побывал на балу. Уязвленный Тибальт затаивает обиду.
Ромео тем временем удается обменяться с Джульеттой несколькими репликами. Он в костюме монаха, и за капюшоном она не видит его лица. Когда девушка выскальзывает из зала на зов матери, Ромео от кормилицы узнает, что она — дочь хозяев. Через несколько минут Джульетта делает такое же открытие — через ту же кормилицу она выясняет, что Ромео — сын их заклятого врага! «Я воплощенье ненавистной силы / Некстати по незнанью полюбила».
Бенволио и Меркуцио уходят с бала, не дождавшись друга. Ромео в это время неслышно перелезает через стену и прячется в густом саду Калулетти. Чутье приводит его к балкону Джульетты, и он, замирая, слышит, как она произносит его имя. Не выдержав, юноша отзывается. Разговор двух влюбленных начинается с робких восклицаний и вопросов, а заканчивается клятвой в любви и решением немедля соединить свои судьбы. «Мне не подвластно то, чем я владею. / Моя любовь без дна, а доброта — как ширь морская. / Чем я больше трачу, тем становлюсь безбрежней и богаче» — так говорит Джульетта о поразившем ее чувстве. «Святая ночь, святая ночь... / Так непомерно счастье...» — вторит ей Ромео. С этого момента Ромео и Джульетта действуют с необычайной твердостью, отвагой и вместе с тем осторожностью, полностью подчиняясь поглотившей их любви. Из их поступков непроизвольно уходит детскость, они вдруг преображаются в умудренных высшим опытом людей.
Их поверенными становятся монах брат Лоренцо, духовник Ромео, и кормилица, наперсница Джульетты. Лоренцо соглашается тайно обвенчать их — он надеется, что союз юных Монтекки и Капулетти послужит миру между двумя семьями. В келье брата Лоренцо совершается обряд бракосочетания. Влюбленные переполнены счастьем.
Но в Вероне по-прежнему жаркое лето, и «в жилах закипает кровь от зноя». Особенно у тех, кто и без того вспыльчив как порох и ищет повода показать свою храбрость. Меркуцио коротает время на площади и спорит с Бенволио, кто из них больше любит ссоры. Когда появляется задира Тибальт с приятелями, становится ясно, что без стычки не обойтись.

Обмен едкими колкостями прерван приходом Ромео. «Отстаньте! Вот мне нужный человек, — заявляет Тибальт и продолжает: — Ромео, сущ

Результаты (украинский) 2:

Ромео і Джульєтта (Romeo and Juliet) - Трагедія (1595)
Автор подав своєї знаменитої трагедії пролог, в якому виклав використаний їм бродячий сюжет епохи італійського Ренесансу: «Дві одно шановних сім'ї / В Вероні, де зустрічають нас подія, / Ведуть міжусобні бої / І не хочуть вгамувати кровопролиття. / Один одного люблять діти ватажків, / Але їм доля підлаштовує підступи, / І загибель їх у гробових дверей / Кладе кінець непримиренної ворожнечі ... »
Дія трагедії охоплює п'ять днів одного тижня, протягом яких відбувається фатальна низка подій.
Перший акт починається з бійки слуг, які належать до двох ворогуючих сім'ям - Монтеккі і Капулетті. Неясно, що послужило причиною ворожнечі, очевидно лише, що вона давня і непримиренна, що втягує у вир пристрастей і молодих, і старих. До слугам швидко приєднуються знатні представники двох будинків, а потім і самі їх голови. На залитій липневим сонцем площі закипає справжній бій. Городянам, втомленим від ворожнечі, ледве вдається розняти забіяк. Нарешті прибуває верховний правитель Верони - князь, який наказує припинити зіткнення під страхом смерті, і сердито видаляється.
На площі з'являється Ромео, син Монтеккі. Він вже знає про недавню звалищі, але думки його зайняті іншим. Як і належить в його віці, він закоханий і страждає. Предмет його нерозділеного пристрасті - якась неприступна красуня Розалін. У розмові з приятелем Бенволіо він ділиться своїми переживаннями. Бенволио добродушно радить звернути погляд на інших дівчат і сміється над запереченнями одного.
У цей час Капулетті завдає візит родич князя граф Паріс, який просить руки єдиної дочки господарів. Джульєтті ще не виповнилося й чотирнадцяти, але батько погоджується на пропозицію. Паріс знатний, багатий, красивий, і про краще нареченого не можна мріяти. Капулетті запрошує Паріса на щорічний бал, який вони дають в цей вечір. Господиня відправляється в покої дочки, щоб попередити Джульєтту про сватання. Утрьох - Джульєтта, мати і годувальниця, виростила дівчинку, - вони жваво обговорюють новину. Джульєтта поки безтурботна і слухняна батьківської волі.
На пишний бал-карнавал в будинку Капулетті під масками проникають кілька молодих людей з ворожого табору - в тому числі Бенволио, Меркуціо і Ромео. Всі вони гарячі, гострі на язик і шукають пригод. Особливо глузливий і красномовний Меркуціо - найближчий друг Ромео. Сам Ромео охоплений на порозі будинку Капулетті дивною тривогою. «Добра не чекаю. Невідоме щось, / Що заховано поки ще в темряві, / Але зародиться з нинішнього балу, / Передчасно вкоротить мені життя / Виною якихось дивних обставин. / Але той, хто спрямовує мій корабель, / УЖ підняв вітрило ... »
У штовханині балу, серед випадкових фраз, якими обмінюються господарі, гості та слуги, погляди Ромео і Джульєтти вперше перетинаються, і, подібно до сліпучої блискавки, їх вражає любов.
світ для обох моментально перетворюється. Для Ромео з цього миті не існує минулих прихильностей: «Чи любив я хоч раз до цих пір? / О ні, то були помилкові богині. / Я істинної краси не знав відтепер ... »Коли він вимовляє ці слова, його по голосу впізнає двоюрідний брат Джульєтти Тібальт, негайно хапаються за шпагу. Господарі просять його не піднімати шум на святі. Вони помічають, що Ромео відомий шляхетністю і немає біди, навіть якщо він побував на балу. Вражений Тібальт затаює образу. Ромео тим часом вдається обмінятися з Джульєттою кількома репліками. Він в костюмі ченця, і за капюшоном вона не бачить його обличчя. Коли дівчина вислизає з зали на поклик матері, Ромео від годувальниці дізнається, що вона - дочка господарів. Через кілька хвилин Джульєтта робить таке ж відкриття - через ту ж годувальницю вона з'ясовує, що Ромео - син їх заклятого ворога! «Я втілення ненависної сили / Недоречно через незнання полюбила». Бенволио і Меркуціо йдуть з балу, не дочекавшись одного. Ромео в цей час нечутно перелазить через стіну і ховається в густому саду Калулетті. Чуття приводить його до балкону Джульєтти, і він, завмираючи, чує, як вона вимовляє його ім'я. Не витримавши, юнак відкликається. Розмова двох закоханих починається з боязких вигуків і питань, а закінчується клятвою в любові і рішенням негайно з'єднати свої долі. «Мені не підвладне те, чим я володію. / Моя любов без дна, а доброта - як широчінь морська. / Чим я більше витрачаю, тим стаю безмежного й багатше »- так говорить Джульєтта про що вразив її почуття. «Свята ніч, свята ніч ... / Так непомірно щастя ...» - вторить їй Ромео. З цього моменту Ромео і Джульєтта діють з надзвичайною твердістю, відвагою і разом з тим обережністю, повністю підкоряючись поглинула їх кохання. З їхніх вчинків мимоволі йде дитячість, вони раптом перетворюються в навчених вищим досвідом людей. Їх повіреними стають чернець брат Лоренцо, духівник Ромео, і годувальниця, повірниця Джульєтти. Лоренцо погоджується таємно повінчати їх - він сподівається, що союз юних Монтеккі і Капулетті послужить миру між двома сім'ями. У келії брата Лоренцо здійснюється обряд одруження. Закохані переповнені щастям. Але у Вероні як і раніше спекотне літо, і «в жилах закипає кров від спеки». Особливо у тих, хто і без того запальний як порох і шукає приводу показати свою хоробрість. Меркуціо коротає час на площі і сперечається з Бенволіо, хто з них більше любить сварки. Коли з'являється задирака Тібальт з приятелями, стає ясно, що без сутички не обійтися. Обмін їдкими колкостями перерваний приходом Ромео. «Відчепіться! Ось мені потрібна людина, - заявляє Тібальт і продовжує: - Ромео, сущ