Наряду с терракотовыми статуэтками

Наряду с терракотовыми статуэтками существовали и бронзовые. «Геракл и кентавр» и «Конь», найденные в Олимпии и относящиеся к концу гомеровского периода (илл. 113 а), дают очень наглядное представление о наивной примитивности и схематизме этой мелкой бронзовой пластики, предназначавшейся для посвящений богам. Статуэтка так называемого «Аполлона» из Беотии (8 в. до н. э.) своими вытянутыми пропорциями и общим построением фигуры напоминает изображения человека в крито-микенском искусстве, но резко отличается от них фронтальной эастылостью и схематической условностью передачи лица и тела.

Монументальная скульптура гомеровской Греции до нашего времени не дошла. О ее характере можно судить по описаниям древних авторов. Основным видом этой скульптуры были так называемые ксоаны — идолы, выполненные из дерева или камня и представлявшие собой, по-видимому, грубо обработанный ствол дерева или блок камня, завершенный еле намеченным изображением головы и черт лица. Некоторое понятие об этой скульптуре могут дать геометрически упрощенные бронзовые изображения богов, найденные при раскопках храма в Дреросе на Крите, построенного в 8 в. до н. э. дорийцами, уже задолго до того поселившимися на Этом острове.

Чертами более живого отношения к реальному миру обладают лишь некоторые терракотовые статуэтки из Беотии, относящиеся к 8 в., как, например, статуэтка, изображающая крестьянина с плугом (илл. 113 б); несмотря на наивность решения, Эта группа сравнительно более правдива по мотиву движения и менее связана неподвижностью и условностью искусства гомеровского периода. В такого рода изображениях можно видеть некоторую параллель созданному в то же время эпосу Гесиода, воспевающему крестьянский труд, хотя и здесь изобразительное искусство выглядит очень сильно отставшим от литературы.

К 8 в., а возможно еще и к 9 в. до н. э., относятся и древнейшие остатки памятников ранней греческой архитектуры (храм Артемиды Орфии в Спарте, храм в Термосе в Этолии, упоминавшийся храм в Дреросе на Крите). В них использовались некоторые традиции микенской архитектуры, главным образом общий план, подобный мегарону; очаг-жертвенник помещался внутри храма; на фасаде, как и в мегароне, ставились две колонны. Наиболее древние из этих сооружений имели стены из сырцового кирпича и деревянного каркаса, поставленные на каменном цоколе. Сохранились остатки керамической облицовки верхних частей храма. В целом архитектура Греции в гомеровский период находилась на начальной ступени своего развития.

Результаты (украинский) 2:

Поряд з теракотовими статуетками існували і бронзові. «Геракл і кентавр» і «Кінь», знайдені в Олімпії і пов'язані з кінця гомерівського періоду (илл. 113 а), дають дуже наочне уявлення про наївну примітивності і схематизмі цієї дрібної бронзової пластики, що призначалася для присвят богам. Статуетка так званого «Аполлона» з Беотії (8 в. До н. Е.) Своїми витягнутими пропорціями і загальною побудовою фігури нагадує зображення людини в крито-микенском мистецтві, але різко відрізняється від них фронтальної еастилостью і схематичною умовністю передачі обличчя і тіла. Монументальна скульптура гомерівської Греції до нашого часу не дійшла. Про її характер можна судити по описам стародавніх авторів. Основним видом цієї скульптури були так звані ксоани - ідоли, виконані з дерева або каменю і представляли собою, мабуть, грубо оброблений стовбур дерева або блок каменю, завершений ледве наміченим зображенням голови і рис обличчя. Деякий поняття про цю скульптурі можуть дати геометрично спрощені бронзові зображення богів, знайдені при розкопках храму в Дреросе на Криті, побудованого в 8 в. до н. е. дорийцами, вже задовго до того поселилися на цьому острові. Рисами більш живого відношення до реального світу володіють лише деякі теракотові статуетки з Беотії, що відносяться до 8 ст., як, наприклад, статуетка, що зображає селянина з плугом (илл. 113 б); незважаючи на наївність рішення, Ця група порівняно більш правдива по мотивацію руху і менш пов'язана нерухомістю і умовністю мистецтва гомерівського періоду. У такого роду зображеннях можна бачити деяку паралель створеному в той же час епосу Гесіода, оспівує селянську працю, хоча і тут образотворче мистецтво виглядає дуже сильно відсталим від літератури. До 8 ст., а можливо ще й до 9 в. до н. е., відносяться й найдавніші рештки пам'ятників ранньої грецької архітектури (храм Артеміди Орфії в Спарті, храм в термосі Етолії, згадуваний храм в Дреросе на Криті). У них використовувалися деякі традиції мікенської архітектури, головним чином загальний план, подібний мегарону; вогнище-жертовник містився всередині храму; на фасаді, як і в мегарон, ставилися дві колони. Найбільш древні з цих споруд мали стіни з сирцевої цегли і дерев'яного каркаса, поставлені на кам'яному цоколі. Збереглися залишки керамічного облицювання верхніх частин храму. В цілому архітектура Греції в гомерівський період перебувала на початковій щаблі свого розвитку.