Полная версия стихов АсадоваКак мно

Полная версия стихов Асадова

Как много тех, с кем можно лечь в постель,
Как мало тех, с кем хочется проснуться…
И утром, расставаясь улыбнуться,
И помахать рукой, и улыбнуться,
И целый день, волнуясь, ждать вестей.

Как много тех, с кем можно просто жить,
Пить утром кофе, говорить и спорить…
С кем можно ездить отдыхать на море,
И, как положено – и в радости, и в горе
Быть рядом… Но при этом не любить…

Как мало тех, с кем хочется мечтать!
Смотреть, как облака роятся в небе,
Писать слова любви на первом снеге,
И думать лишь об этом человеке…
И счастья большего не знать и не желать.

Как мало тех, с кем можно помолчать,
Кто понимает с полуслова, с полувзгляда,
Кому не жалко год за годом отдавать,
И за кого ты сможешь, как награду,
Любую боль, любую казнь принять…

Вот так и вьётся эта канитель -
Легко встречаются, без боли расстаются…
Все потому, что много тех, с кем можно лечь в постель.
Все потому, что мало тех, с кем хочется проснуться.

Как много тех, с кем можно лечь в постель…
Как мало тех, с кем хочется проснуться…
И жизнь плетёт нас, словно канитель…
Сдвигая, будто при гадании на блюдце.

Мы мечемся: – работа… быт… дела…
Кто хочет слышать - всё же должен слушать…
А на бегу - заметишь лишь тела…
Остановитесь… чтоб увидеть душу.

Мы выбираем сердцем – по уму…
Порой боимся на улыбку - улыбнуться,
Но душу открываем лишь тому,
С которым и захочется проснуться.

Как много тех, с кем можно говорить.
Как мало тех, с кем трепетно молчание.
Когда надежды тоненькая нить
Меж нами, как простое понимание.

Как много тех, с кем можно горевать,
Вопросами подогревать сомнения.
Как мало тех, с кем можно узнавать
Себя, как нашей жизни отражение.

Как много тех, с кем лучше бы молчать,
Кому не проболтаться бы в печали.
Как мало тех, кому мы доверять
Могли бы то, что от себя скрывали.

С кем силы мы душевные найдем,
Кому душой и сердцем слепо верим.
Кого мы непременно позовем,
Когда беда откроет наши двери.

Как мало их, с кем можно – не мудря.
С кем мы печаль и радость пригубили.
Возможно, только им благодаря
Мы этот мир изменчивый любили.

Результаты (украинский) 1:

Повна версія: віршіЯк багато хто з тих, з якими можна лягати спати,Як мало тих, хто хочуть, щоб прокинутися.І на ранок, усмішка прощанняІ помахом його руки і усмішка,І весь день, схвильований, чекаючи Новини.Як багато хто з тих, з ким ви можете просто житиВипити кави вранці, говорити і сперечатися.З ким ви можете їздити відпочинку на морі,І, як і має бути- і в радості і в смуткуБути поруч... Але не любити.Як мало тих, хто хоче мріяти!Дивитися як рояться в небі, хмарахНапишіть слово любов з першим снігомІ думати тільки про цю людину...І щастя більше не знають і не.Як мало тих, які мовчать, єХто розуміє відмінно, з урахуванням,Хто не проти дати рік за рокомІ для кого ви зможете, як нагороду,Будь-який біль, будь-який штраф прийняти.Так млини цю нісенітницю-Легко відбуваються без болі частини...Це тому, що багато з тих, з ким можна лягати спати.Це тому, що кілька тих, з ким я хочу прокинутися.Як багато хто з тих, з якими можна лягати спати.Як мало тих, хто хочуть, щоб прокинутися.І життя pletët нас, як GIMP.Зсув, хоча під час здійснення прогнозування на блюдце.Ми mečemsâ:-працювати... Gen... у випадку...Хто хоче почути всі повинні слухати...Хоча на run вилову всього тіла.Зупинити... щоб побачити душі.Ми вибираємо серце на розум.Іноді ми боїмося посмішку, посмішкуАле душі відкриті тількиЗ цим і хочете, щоб прокинутися.Як багато хто з тих, з ким поговорити.Як мало тих, хто благоговійно мовчати.Коли Надія є тонким різьбленнямМіж нами, як простий розуміння.Як багато хто з тих, з ким ви можете сумувати,Розминка питання сумнівів.Як кілька з них, з якими ви можете дізнатисяСам, як і наше життя.Як багато хто з тих, з ким це краще мовчатиХто б проговорився у смутку.Як мало тих, ми довірятиМоже що ховається від себе.З якими ми знаходимо духовних силСерце і душа, хто сліпо вірити.Кого ми називаємо,Коли на себе працю відкриваємо свої двері.Як мало вони, з якими ви можете, не mudrea.З якими ми сум і радість prigubili.Можливо лише завдяки їхМи маємо цей світ змінна любив.

Результаты (украинский) 2:

Повна версія віршів Асадова Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко, Як мало тих, з ким хочеться прокинутися ... І вранці, розлучаючись посміхнутися, І помахати рукою, і посміхнутися, І цілий день, хвилюючись, чекати звісток. Як багато тих, з ким можна просто жити, Пити вранці каву, говорити і сперечатися ... з ким можна їздити відпочивати на море, і, як годиться - і в радості, і в горі Бути поруч ... Але при цьому не любити ... як мало тих, з ким хочеться мріяти! Дивитися, як хмари рояться в небі, Писати слова любові на першому снігу, і думати лише про цю людину ... і щастя більшого не знати і не бажати. як мало тих, з ким можна помовчати, Хто розуміє з півслова, з півпогляду, Кому не шкода рік за роком віддавати, і за кого ти зможеш, як нагороду, будь-яку біль, будь-яку кару прийняти ... Ось так і в'ється ця тяганина - Легко зустрічаються, без болю розлучаються ... Все тому, що багато тих, з ким можна лягти в ліжко. Все тому, що мало тих, з ким хочеться прокинутися. Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко ... Як мало тих, з ким хочеться прокинутися ... І життя плете нас, немов тяганина ... Зрушуючи, ніби при ворожінні на блюдце. ми кидаємося: - робота ... побут ... справи ... Хто хоче чути - все ж повинен слухати ... А на бігу - помітиш лише тіла ... Зупиніться ... щоб побачити душу. ми вибираємо серцем - по уму ... Часом боїмося на посмішку - посміхнутися, Але душу відкриваємо лише тому, с яким і захочеться прокинутися. як багато тих, з ким можна говорити. як мало тих, з ким трепетно ​​мовчання. Коли надії тоненька нитка Між нами, як просте розуміння. як багато тих, з ким можна сумувати, Питаннями підігрівати сумніви . як мало тих, з ким можна дізнаватися себе, як нашого життя відображення. як багато тих, з ким краще б мовчати, кому не проговоритися б в печалі. як мало тих, кому ми довіряти Могли б то, що від себе приховували. з ким сили ми душевні знайдемо, Кому душею і серцем сліпо віримо. Кого ми неодмінно покличемо, Коли біда відкриє наші двері. Як мало їх, з ким можна - не дивно. з ким ми печаль і радість пригубили. Можливо, тільки їм завдяки ми цей світ мінливий любили.