Он должен здесь в Шарихане найти св

Он должен здесь в Шарихане найти свою семью, детей, которые живые остались. Через неделю он приехал, что прямо на дороге окружила толпа. Все родственники, я тоже оказался среди них и сразу первый подошел к нему, попросил письмо от моей сестры, что он получил с их адресом. Сказал, что давно его ищу, он протянул то письмо, которое написала сестра, то что мне нужно было. Там адрес: УССР. Наманганская обл., Тюря –Курганский р-н, Джамашуйский с/с, колхоз им. Молотова. Туда ехать тоже нужно поездом, вернулся обратно в Андижан, обратился в милицию к коменданту. Он продлил пропуск до города Наманган. Купил билет и по нему посадил бабушку, а сам на подножках вагонов доехал до станции Кугай – остановка пять минут. Побежал на перрон искать кого-нибудь из Бахчисарая. Нашлась одна женщина, она дала адрес дочери бабушкиной. Высадил бабушку и собрались в дорогу. Это 18 км. какой-то колхоз (названия не помню). Надо идти пешком, дошли в тот кишлак, уже начало темнеть. Тут одни узбеки, тогда я их плохо понимал. Постучал в несколько дверей, некоторые ругались, что вечером дверей не открывают. И все же нашел дочерин дом, сдал бабушку, заночевал у них. Утром встал рано, отправился обратно пешком один до стан. Наманган. Еще идти нужно 30 км. до самого крайнего кишлака колхоза им. Молотова, туда никакой транспорт не ходил, только пешком можно было добраться, отправился искать дорогу в этот кишлак, дошел до реки Сырдарья, нужно переправляться паромом. Здесь тоже затребовали пропуск, когда показал тот адрес, они меня пропустили. Я прошел половину расстояния, остальные шел по реке мимо камышовых зарослей. Идти страшно, никого не видно. Устал, но остановиться боюсь. Уже вечер, начало темнеть и наконец показался кишлак. То тут, то там показались огни, где готовили в очагах пищу. Сразу нашел своих: десять семей в их вагоне оторвали от одного эшелона и присоединили к другому и подбросили в этот крайний кишлак. Меня окружили все наши соседи и родственники. Я жду маму, сестер. Почему их не вижу, начал волноваться, думал, что погибли. Соседка меня успокоила, что они три дня назад переехали в райцентр Тюря–Курган. Это обратно 30 км. расстояния. В ту ночь со всеми соседями до утра не спали. Много вопросов, вопросов. Кто плачет, что похоронил отца, другой мать. Уже четверо стариков и трое детей умерли. Также продолжалась голодовка, дизентерия, малярия. Люди стали неузнаваемыми.

Результаты (украинский) 1:

Він повинен Šarihane тут Знайти його сім'ї, дітей, які залишилися в живих. Через тиждень він прийшов прямо на дорозі, які оточені натовпу. Всі родичі, я теж була серед них і відразу ж перший підійшов до нього, просили лист з моєю сестрою що він отримав свою адресу. Сказати, що давним-давно він шукає його, кинув лист, який сестра написав, що я мав. Там адреса: СРСР. Namangan область, Panzanella курган район, с/Džamašujskij, Колгосп ім. Молотова. Йти, теж, необхідно, щоб повернутися в Андижані, звернулися до коменданта поліції. Він продовжив, пропускаючи до міста Namangan. Купив квиток і посадив, і бабуся підніжок вантажопасажирських отримав Kugai станції стоп п'ять хвилин. Втік на платформі пошук для кого-то з Бахчисарая. Там був одна жінка, вона дала адресу дочки бабусі. Бабуся і зібралися на вулиці. Це 18 км звідси. Деякі добрі колгоспу (не пам'ятаю). Ми повинні пройти пішки, досягнута в селі, вже починають затемнити. Нижче наведено деякі узбеки, то я зробити їх не розуміли. Постукав у кількох двері, деякі проклинати той вечір двері не відкривається. І не знаходили dočerin, будинок прийняв бабуся, будучи від них. Вранці отримав до рано, повернувся на ноги на стан. Namangan. Все ще потрібно йти за 30 км. дальній село колгоспу. Молотова, там немає транспорту не пішов можна дійти лише пішов шукати дороги в селі, досягне річки Syrdarya, повинні перетнути на поромі. Ось теж, просили пропуск, коли адресу показав, що вони отримали пропустив. Я пройшов половину відстань, решта йшли на річці рід. Go страшно, ніхто в полі зору. Втомлені, але щоб залишитися я боюся. Вже вечір, починає темним і нарешті вдарив села. І з'явилися фари, де підготовку в області харчування. Відразу ж знайшов її десять родинам у їх вагона відірвані від один рівень і додав до іншого і були посаджені в цьому селі extreme. Я з округленням всі наші сусіди та родичів. Я чекаю, матері, сестри. Чому вони не бачать почав турбуватися думав, помер. Сусід сказав мені, що вони були три дні тому переїхала в районі Panzanella курган. Назад 30 км. відстаней. У ту ніч з усіх сусідів не спав до ранку. Багато питань. Хто плаче, які поховані свого батька, інші матері. Вже чотири старійшин і троє дітей померли. Голод страйк також, дизентерії, малярії. Люди стали невпізнанним.

Результаты (украинский) 2:

Він повинен тут в Шаріхане знайти свою сім'ю, дітей, які живі залишилися. Через тиждень він приїхав, що прямо на дорозі оточила юрба. Всі родичі, я теж опинився серед них і відразу першим підійшов до нього, попросив лист від моєї сестри, що він отримав з їх адресою. Сказав, що давно його шукаю, він простягнув той лист, який написала сестра, то що мені потрібно було. Там адреса: УРСР. Наманганская обл., Тетеря -Курганскій р-н, Джамашуйскій с / с, колгосп ім. Молотова. Туди їхати теж потрібно поїздом, повернувся назад в Андижан, звернувся в міліцію до коменданта. Він продовжив пропуск до міста Наманган. Купив квиток і по ньому посадив бабусю, а сам на підніжках вагонів доїхав до станції Кугай - зупинка п'ять хвилин. Побіг на перон шукати кого-небудь з Бахчисарая. Знайшлася одна жінка, вона дала адреса дочки бабусиній. Висадив бабусю і зібралися в дорогу. Це 18 км. якийсь колгосп (назви не пам'ятаю). Треба йти пішки, дійшли в той кишлак, вже почало темніти. Тут одні узбеки, тоді я їх погано розумів. Постукав у кілька дверей, деякі лаялися, що ввечері дверей не відчиняють. І все ж знайшов доньчин будинок, здав бабусю, заночував у них. Вранці встав рано, відправився назад пішки одне до стан. Наманган. Ще йти потрібно 30 км. до самого крайнього кишлаку колгоспу ім. Молотова, туди ніякої транспорт не ходив, тільки пішки можна було дістатися, відправився шукати дорогу в цей кишлак, дійшов до річки Сирдар'я, потрібно переправлятися поромом. Тут теж зажадали пропуск, коли показав ту адресу, вони мене пропустили. Я пройшов половину відстані, решта йшов по річці повз очеретяних заростей. Йти страшно, нікого не видно. Втомився, але зупинитися боюся. Вже вечір, почало темніти і нарешті здався кишлак. То тут, то там здалися вогні, де готували в осередках їжу. Відразу знайшов своїх: десятеро сімей в їх вагоні відірвали від одного ешелону і приєднали до іншого і підкинули в цей крайній кишлак. Мене оточили всі наші сусіди та родичі. Я чекаю на маму, сестер. Чому їх не бачу, почав хвилюватися, думав, що загинули. Сусідка мене заспокоїла, що вони три дні тому переїхали в райцентр Тетеря-Курган. Це оборотні 30 км. відстані. У ту ніч з усіма сусідами до ранку не спали. Багато питань, питань. Хто плаче, що поховав батька, інший мати. Вже четверо строків і троє дітей померли. Також тривала голодовка, дизентерія, малярія. Люди стали невпізнанними.

Результаты (украинский) 3:

Він повинен бути тут, в Шарихане знайти свою сім'ю, дітей, які проживають там. Через тиждень він прийшов, що безпосередньо на дорозі в оточенні натовпу. Всі родичі, я був серед них, і як тільки з'являться перші підійшла до нього,Замовник: лист від моя сестра, що отримав від їх вирішення. Він сказав, що він давно вже не дивлячись на нього, він запропонував листа, в якому вона писала її сестра, що мені потрібно бути. Там адреса: Української РСР. Взаємодія обл. , Тюря -курган р-н,Джамашуискии c/c, коров'ячого до них. егоїзм. Існує також потреба йти на поїзді, повернувся до андижанського, звернувся до поліції до командира. Він продовжив пройти до міста гімнастикою. Я придбав квитка та перейменування oneginâ,На падали з голосними криками на автомобілі проїхатися на станцію Кугаи - зупинити п'ять хвилин. Він побіг до авіаперевізників > хтось із Севастополя. Вони знайшли жінку, вона була дочкою звернення російського православ'я.Скинула дідусів і зібралися на вулиці. Це 18 кілометрів. Коров'яче (назви я не пам'ятаю). Ми повинні пройти пішки, зайшли так далеко, як до японської компанії Micasa, вже почала дивовижних знімків. Є деякі узбеки, а потім я їх погано вивчені. Bozo говорили ще в декількох двері,Деякі з них були наклепницького, що у вечір двері не відкривайте. Та всі знайдені дочерин будинку, бабусі й дідусі минув, заночевал від них. Поки що рано вранці, повернувся до ходьби одного до табору. Слабко. На 30 км).На крайньому petroglyph ферма. Molotov-ribbentrop, немає транспорту не тільки пішки може бути досягнута, і він > дорогу в такий спосіб, він йшли до річки СЫР Дар'я, ви хочете перенаправляти паромом.Тут теж вони викликають перехід, коли буде показано адресу, але вони не пропустили. Я взяв на половині дистанції, а з іншого - на річці повз озера Rautavesi. Не злякатися, не можна буде побачити. Люди втомилися, але я боюся залишитися.Вже вечір, початку стає з розвитком подій темнішим і нарешті здавалося таким чином. Там є більше світла, де вони навчаються у парниках їжу. Відразу знайшли своїх:10 Сім'ї в своїх вагон відриваються від одного рядка і поспішили до інших і кинув термін на цьому шляху. Я вже підсумував усіх наших сусідів і родичів. Я обдзвонювати, сестри. Чому вони не бачать, що почав хвилюватися,Я думала, що кількість смертей. Звинувачувати ні мене врегулювання, що вони ще три дні тому переїхала в партія Арцах Тюря-курган. Це назад до 30 км). У ніч з усіма сусідами аж до початку години ранку не спить. Багато питань, питань. Хто плаче іЩо поховані його батько, мати інші. Вже чотири людей похилого віку чоловіків і троє дітей померли. Голодування продовжив, дизентерії, малярія. Люди мають бути невпізнанні.