Образ Лужина Роман "Преступление и

Образ Лужина
Роман "Преступление и наказание" был задуман Достоевским еще на каторге. Тогда он назывался "Пьяненькие", но постепенно замысел романа трансформировался в "психологический отчет одного преступления". Достоевский в своем романе изображает столкновение теории с логикой жизни. По мнению писателя, живой жизненный процесс, то есть логика жизни, всегда опровергает, делает несостоятельной любую теорию - и самую передовую, революционную, и самую преступную. Значит, делать жизнь по теории нельзя. И потому главная философская мысль романа раскрывается не в системе логических доказательств и опровержений, а как столкновение человека, одержимого крайне преступной теорией, с жизненными процессами, опровергающими эту теорию.
"Двойником" Родиона Раскольникова является Лужин. Он – герой, преуспевающий и ничем не стесняющий себя. Лужин вызывает отвращение и ненависть Раскольникова, хотя он признает нечто общее в их жизненном принципе спокойного переступания через преграды, и это обстоятельство еще больше терзает совестливого Раскольникова.
Лужин - деловой человек со своими "экономическими теориями". В этой теории он оправдывает эксплуатацию человека, и она построена на выгоде и расчете, она отличается от теории Раскольникова бескорыстием помыслов. И хотя теории и одного и другого приводят к мысли, что можно "проливать кровь по совести", мотивы Раскольникова благородны, выстраданы сердцем, им движет не просто расчет, а заблуждение, "помрачение ума".
Лужин - прямолинейно-примитивный человек. Он - сниженный, почти комический двойник, по сравнению с Свидригайловым. В прошлом веке умы многих людей были подвластны теории "наполеонизма" - возможность сильной личности повелевать над судьбами других людей. Пленником этой идеи и стал герой романа Родион Раскольников. Автор произведения, желая изобразить безнравственную идею главного героя, показывает её утопический результат на образах "двойниках" - Свидригайлова и Лужина. Установление социальной справедливости насильственным путём Раскольников объясняет как "кровь по совести". Писатель дальше развил эту теорию. Свидригайлов и Лужин исчерпали идею отказа от "принципов" и "идеалов" до конца. Один потерял ориентиры между добром и злом, другой проповедует личную выгоду - всё это логическое завершение мыслей Раскольникова. Не зря на себялюбивые рассуждения Лужина Родион отвечает: "Доведите до последствий, что вы давеча проповедовали, и выйдет, что людей можно резать".
В своем произведении "Преступление и наказание", Достоевский убеждает нас в том, что не всегда борьба добра и зла в душе человека оканчивается победой добродетели. Через страдания люди идут к преображению и очищению, это мы видим на образах Лужина и особенно Свидригайлова.

Результаты (украинский) 1:

Зображення Luzhina За свій роман "злочин і кара" був задуманий Достоєвський. Тоді він називався "P′ânen′kie", але поступово ідеї роману була перетворена в "психологічну звіт одного злочин." Достоєвський у своєму романі зображує зіткнення теорії логіка життя. За словами письменниці, жити життя процесу, тобто, логіка життя, завжди заперечує, робить помилкові будь-якої теорії- і найбільш передові, революційні і найбільш кримінального. Таким чином, щоб зробити життя на теорії не вдалося. Та тому що основний філософських думав роману не система логічних доказів і спростувань, і як людини зіткнення, суворо одержима кримінальної теорії, з життя процесів, негативний цю теорію. Родіон Raskolnikov "Doppelgangers" є Luzhin. Він є героєм і кілька успішних себе. Luzhin огиду і ненависть Raskolnikov, хоча він визнає щось спільне у своєму житті принципі perestupaniâ через перешкоди, і це повинно подальшого борошна Raskolnikov sovestlivogo. Luzhin Ділова людина з його "економічної теорії". У цій теорії він виправдовує експлуатації людини і він побудований на благо і розрахунку, вона відрізняється від теорії Raskolnikov щедрість думок. І хоча теорії і одним і іншим призвести до думки, що можна "пролити кров на совісті", Raskolnikov за мотивами благородної, всі в моєму серці, це не просто обчислення і що вводить в оману, "аберацій розуму". Luzhin простий а первісних людей. Він знижується, майже комічний doppelganger, в порівнянні з Svidrigajlovym. У минулому столітті умах багатьох людей були зворушені теорії "napoleonizma"-можливість сильною особистістю панування над долею інших. В'язень ідеї і став герой роману, Raskolnikov. Творець робота, прагне зобразити головний герой ідея lax, показує її утопічною результати на образи "помінялися місцями"-Svidrigajlova і Luzhin. Створення соціальної справедливості, примушування до Raskolnikov пояснює, як "кров на совісті". Письменник подальший розвиток цієї теорії. Svidrigailov і Luzhin вичерпали ідею відмови від "принципи" і "ідеального" до кінця. Один дезорієнтований, добра і зла, інший проповідує, особистої вигоди є логічним завершенням Raskolnikov за думки. Не дивно, що егоїстичних міркувань Luzhina Родіон відповідає: "принести до впливу останні рекомендації що ви проповідували, і вийде, що люди можуть скоротити". У своїй книзі "злочин і кара" він переконує нас, що не завжди боротьба між добром і злом в людської душі закінчується перемогою чесноти. Через страждання людей перейти до трансформації та очищення, ми бачимо образи Luzhin і особливо Svidrigajlova.

Результаты (украинский) 3:

Образ life
новітній "Злочин та покарання" було збагнуте Достоевским досі на населенні котрий Chekhov. Тоді йому був відомий тому що "Пьяненькие", але поступово еволюціонував у сюжет Romana у "психологічному звітному одному злочині".Dostoevsky у його романі зображає теорію зіткнення логіки життя. Письменник, живе життя процес, що являє собою логіку життя, завжди заперечив,Робить untenable будь-яку теорію - та найбільш просунуту, революційну, та найбільш кримінальну. Тоді, щоб зробити життя у теорії не може бути.Та тому, що головний філософський подуманий romana викритий є не у системі логічне свідчення та спростування, так же, як і зіткнення права, Giluy Arayot надзвичайно кримінальна теорія, довічні-процеси,