Подобные же тенденции наблюдались в

Подобные же тенденции наблюдались в 1920—1930-х годах в Германии и США. Так, в Германии представителем этнопсихологии выступил Рихард Турнвальд, создавший новое антиисторическое и реакционное по своей сущности направление — этносоциологию. Он был также одним из основателей учения аккультурации (восприятие одним народом культуры другого), много заимствовавшего у диффузионизма. Преемником Турнвальда стал В. Мюльман. В то же время в США возникает психологическое, или этнопсихологическое направление, сложившееся в значительной мере под влиянием идей З. Фрейда и его последователей. Зигмунд Фрейд, известный врач-психиатр, создал учение о психоанализе и затрагивал в своих трудах некоторые проблемы истории первобытного общества и этнографии. Согласно его взглядам, поведение индивида и жизнь целых обществ зависят в значительной мере от вытесненных в подсознание представлений и чувств. Явления культуры оказывались, по Фрейду, связанными с неврозами. Ими же он объяснял многие явления у первобытных народов. Таким образом, по Фрейду и близким ему по духу исследователям, обществом управляли не социально-экономические, а психологические, биологические законы. Эта концепция была крайне антиисторичной и объективно вела к так называемому психорасизму. Последний проявился, в частности, в названном выше этнопсихологическом направлении в США, представленном Р. Бенедикт, А. Кардинером и др. Они считали, что каждое общество обладает своей особой «моделью культуры», причем одни «модели» качественно выше, а другие ниже. Высшим психологическим типом объявлялся гот, на основе которого сломился пресловутый «американский образ жизни». Дальнейшее развитие буржуазных школ и направлений привело к возникновению культурного релятивизма (М. Херсковиц и др.), структурализма (Э. Эванс-Притчард, К. Леви-Стросс и др.) и ряда других течений. Каждое из этих течений очень неоднородно и, несмотря на громкие фразы, призванные «доказать» их материалистический характер, в своем существе они антиисторичны. Так, «культурный релятивизм» приходит в конечном счете к идее абсолютизации каждой культуры и отрицанию единства человечества. Структурализм сводится к концепции о вечной и неизменной структуре общества, что является якобы отражением извечных свойств человеческого сознания.

Результаты (украинский) 1:

Аналогічні тенденції спостерігалися в 1920-1930-х років у Німеччині та Сполучених Штатів. Наприклад, у Німеччині представник Річард Turnval зробила ethnopsychology, створили нову анахронізмом і реакційних по своїй суті є jetnosociologiju. Він також був одним із засновників вчення акультурації (сприйняттям одного людей іншої культури), багато zaimstvovavshego мають diffusionism. Наступник Turnval'da став Mulman. У той же час у Сполучених Штатах відбувається jetnopsihologicheskoe або психологічного напрямку, ситуація була в значній мірі під впливом ідеї z. Фрейда і його послідовників. Зигмунд Фрейд, знаменитий психіатр, створив Учення психоаналізу і виріс в його твори, деякі проблеми історії первісному суспільстві та етнографії. Відповідно до його погляди, поведінки людини і життя цілих громад значною мірою залежатимуть від переміщених осіб у підсвідоме сприйняття та почуття. Явище культури були, згідно з Фрейдом, пов'язаних з неврози. Він пояснив, їх багато явищ примітивних народів. Таким чином, відповідно до Фрейда і його любили дух дослідників, суспільство правили не соціально економічної та психологічної, біологічні законів. Ця концепція була надзвичайно antiistorichnoj і мета призвело до так званих psihorasizmu. Останній проявились, зокрема, у вище ім'я jetnopsihologicheskom напрямок в Сполучених Штатах, представлений р. Бенедикт, а. Kardinerom та інші. Вони вірили, що кожна суспільство має свої власні спеціальні "модель культури", з деяких "моделі" якісно вищому і інші менша. Вище психологічні типу оголошений гот, на основі якого slomilsja сумнозвісної "американський спосіб життя". Подальший розвиток шкіл і напрямів буржуа призвело до культурних релятивізму (м. Herskovitz, т. д.), структуралізму (е. Прітчард Еванс, к. Леві-Строс т. д.) і ряд інших течій. Кожен з цих струмів є досить неоднорідним і, незважаючи на гучних фраз розроблений, щоб "довести" їх матеріалістичної природа в її субстанція, вони antiistorichny. Таким чином, "культурної релятивізму" приходить в кінцевому підсумку ідея максимізації кожної культури і заперечуючи єдність людства. Структуралізм зводиться до концепції на вічний і незмінний структури суспільства, що є нібито відображає багаторічні властивостей людської свідомості.

Результаты (украинский) 2:

Подібні ж тенденції спостерігалися в 1920-1930-х роках в Німеччині і США. Так, в Німеччині представником етнопсихології виступив Ріхард Турнвальда, який створив нове антиисторическое і реакційний по своїй суті напрямок - Етносоціологія. Він був також одним із засновників вчення акультурації (сприйняття одним народом культури іншого), багато що запозичив у діффузіонізма. Наступником Турнвальда став В. Мюльман. У той же час в США виникає психологічна, або етнопсихологічних напрям, що склався в значній мірі під впливом ідей З. Фрейда і його послідовників. Зигмунд Фрейд, відомий лікар-психіатр, створив вчення про психоаналізі і торкався в своїх працях деякі проблеми історії первісного суспільства та етнографії. Згідно з його поглядами, поведінку індивіда і життя цілих товариств залежать значною мірою від витіснених в підсвідомість уявлень і почуттів. Явища культури виявлялися, по Фрейду, пов'язаними з неврозами. Ними ж він пояснював багато явищ у первісних народів. Таким чином, по Фрейду і близьким йому за духом дослідникам, суспільством керує не соціально-економічні, а психологічні, біологічні закони. Ця концепція була вкрай антиісторичності і об'єктивно вела до так званого псіхорасізму. Останній виявився, зокрема, в названому вище етнопсихологічних напрямку в США, представленому Р. Бенедикт, А. Кардінер і ін. Вони вважали, що кожне суспільство має свою особливу «моделлю культури», причому одні «моделі» якісно вище, а інші нижче . Вищим психологічним типом оголошувався гот, на основі якого був зламаний той горезвісний «американський спосіб життя». Подальший розвиток буржуазних шкіл і напрямків привело до виникнення культурного релятивізму (М. Херсковіц і ін.), Структуралізму (Е. Еванс-Прітчард, К. Леві-Стросс та ін.) І ряду інших течій. Кожне з цих течій дуже неоднорідний і, незважаючи на гучні фрази, покликані «довести» їх матеріалістичний характер, у своїй істоті вони антіісторічни. Так, «культурний релятивізм» приходить в кінцевому рахунку до ідеї абсолютизації кожної культури і заперечення єдності людства. Структуралізм зводиться до концепції про вічною і незмінною структурі суспільства, що є нібито відображенням одвічних властивостей людської свідомості.