Джордж Бернард Шоу – английский дра

Джордж Бернард Шоу – английский драматург ирландского происхождения, один из основоположников «драмы идей», писатель, эссеист, один из реформаторов театрального искусства XX ст., после Шекспира второй в рейтинге популярности автор пьес в английском театре, лауреат Нобелевской премии по литературе, обладатель премии «Оскар».

Родился в ирландском Дублине 26 июля 1956 г. Детские годы будущего писателя были омрачены пристрастием отца к спиртному, раздорами между родителями. Как и все дети, Бернард ходил в школу, но главные жизненные уроки вынес из прочитанных книг, прослушанной музыки. В 1871 г. окончив школу, он стал работать в компании, торгующей земельными участками. Через год занял должность кассира, но через четыре года, возненавидев работу, переехал в Лондон: там жила его мать, разведясь с отцом. С юных лет Шоу видел себя литератором, однако посылаемые им во всевозможные редакции статьи не печатали. За 9 лет лишь 15 шиллингов - гонорар за единственную статью - было заработано им сочинительством, хотя за этот период он сочинил целых 5 романов.

В 1884 г. Б. Шоу примкнул к Фабианскому обществу и уже через короткое время снискал славу талантливого оратора. Посещая читальный зал Британского музея в целях самообразования, он познакомился с У. Арчером и благодаря ему стал заниматься журналистикой. Поработав для начала внештатным корреспондентом, Шоу в течение шести лет работал музыкальным критиком, а затем три с половиной года трудился в «Сатердей ревью» в качестве театрального критика. Написанные им рецензии составили трехтомный сборник «Наш театр девяностых», изданный в 1932 г. В 1891 г. вышел своеобразный творческий манифест Шоу – пространная статья «Квинтэссенция ибсенизма», автор которой обнаруживал критическое отношение к современной ему эстетике и симпатию к драме, которая освещала бы конфликты общественного характера.

Его дебютом на поприще драматургии стали пьесы «Дома вдовца» и «Профессия миссис Уоррен» (1892 и 1893 соответственно). Они предназначались для постановки в независимом театре, представлявшем собой закрытый клуб, поэтому Шоу мог позволить себе смелость в отображении сторон жизни, которые обычно обходило современное ему искусство. Эти и другие сочинения вошли в цикл «Неприятные пьесы». В этом же году увидели свет и «Приятные пьесы», и «представители» этого цикла стали в конце 90-ых проникать на подмостки больших столичных театров. Первый огромный успех принес написанный в 1897 г. «Ученик дьявола», входивший в третий цикл - «Пьесы для пуритан».

Звездный час драматурга наступил в 1904 г., когда сменилось руководство театра «Корд» и включило в репертуар ряд его пьес - в частности, «Кандида», «Майор Барбара», «Человек и сверхчеловек» и др. После успешных постановок за Шоу окончательно закрепилась репутация автора, который смело обходится с общественной моралью и традиционными представлениями об истории, ниспровергает то, что считалось аксимой. Вкладом в золотую сокровищницу драматургии стал имевший оглушительный успех «Пигмалион» (1913).

В годы Первой мировой войны Бернарду Шоу пришлось выслушать в свой адрес немало нелестных слов и прямых оскорблений, высказанных зрителями, коллегами по перу, газетами и журналами. Тем не менее он продолжал писать, и в 1917 г. начинается новый этап в его творческой биографии. Трагедия «Святая Иоанна», поставленная в 1924 г., возвратила Б. Шоу былую славу, а в 1925 г. он становится лауреатом Нобелевской премии по литературе, причем отказывается от денежной ее составляющей.

В возрасте за 70 в 30-ых гг. Шоу отправляется в путешествие по миру, наведывается в Индию, Южную Африку, Новую Зеландию, США. Побывал он и в СССР в 1931 г., в июле этого года лично встречался со Сталиным. Являясь социалистом, Шоу искренне приветствовал происходившие в стране Советов перемены и превратился в сторонника сталинизма. После прихода к власти лейбористской партии Б. Шоу были предложены титул пэра и дворянство, однако он ответил отказом. Позднее он дал согласие на присвоение статуса почетного гражданина Дублина и одного из лондонских округов.

Б. Шоу писал до глубокой старости. Последние пьесы, «Миллиарды Байанта» и «Вымышленные басни», он написал в 1948 и 1950 г. Оставаясь в полностью здравом уме, 2 ноября 1950 г. знаменитый драматург скончался.
Источник: http://www.wisdoms.ru/avt/b284.html

Результаты (украинский) 1:

Джордж Bernard Shaw ан англійський драматург ірландського походження, один із засновників "драма ідеї", письменник, есеїст, один з реформатори театрального мистецтва ХХ століття, після Шекспіра друге місце в популярності, автор грає в театрі Англійська, одержувач Нобелівської премії з літератури, лауреат премії академії.Народився в Ірландії Дублін 26 липня 1956 дитинство майбутнього письменника була затьмарена його батько пристрасть до алкоголю, чвари між батьками. Як і всі діти Bernard пішов до школи, але життєво важливих уроків передавалася з книг читати, музика музика. У 1871 році закінчив школу. почав працювати в компанії, яка торгує землі. Роком пізніше був призначений касира, але чотири роки опісля, ненавидів роботу, переїхав до Лондона, зі своєю матір'ю жив там, razvedâs′ зі своїм батьком. З раннього віку, показати сам бачив письменника, але послав їх в усі види редакційні статті не друкуються. Протягом 9 років, тільки 15 шилінгів плата за одну статтю-був заробив їх написання, хоча цей період він складається в цілому 5 романів.В 1884 г. Б. Шоу примкнул к Фабианскому обществу и уже через короткое время снискал славу талантливого оратора. Посещая читальный зал Британского музея в целях самообразования, он познакомился с У. Арчером и благодаря ему стал заниматься журналистикой. Поработав для начала внештатным корреспондентом, Шоу в течение шести лет работал музыкальным критиком, а затем три с половиной года трудился в «Сатердей ревью» в качестве театрального критика. Написанные им рецензии составили трехтомный сборник «Наш театр девяностых», изданный в 1932 г. В 1891 г. вышел своеобразный творческий манифест Шоу – пространная статья «Квинтэссенция ибсенизма», автор которой обнаруживал критическое отношение к современной ему эстетике и симпатию к драме, которая освещала бы конфликты общественного характера.Його дебют в драмі почав грати "Будинок вдівцем" і «Пані Уоррен професія» (1892 і 1893 відповідно). Вони були призначені для незалежних театральних постановок, які представляють приватний клуб, так що шоу може дозволити собі мужність, щоб показати аспектах життя, які зазвичай підключаються, обминаючи сучасного мистецтва. Ці та інші твори, включені в цикл "неприємні п'єс." У тому ж році побачив світ і приємний "грає" та "представники" цей цикл почалося в кінці 90 's ввести етап великих театрів. Перший величезний успіх приніс письмового в 1897, учень диявола ", який був третього циклу" п'єси для Пуритани.Драматурга зоряним часом було у 1904 році, коли театр змінив Kord і включені в репертуарі деякі з його п'єси, особливо "Candida", «основні Варвари», «людина і Супермен, і т. д. Після успішного productions шоу нарешті репутацію автора, які мужньо обходиться без суспільної моралі і традиційних уявленнях про історію, підриває вважалося, aksimoj. Внесок в золоту скарбницю драми став гучний успіх "Пігмаліон" (1913).В годы Первой мировой войны Бернарду Шоу пришлось выслушать в свой адрес немало нелестных слов и прямых оскорблений, высказанных зрителями, коллегами по перу, газетами и журналами. Тем не менее он продолжал писать, и в 1917 г. начинается новый этап в его творческой биографии. Трагедия «Святая Иоанна», поставленная в 1924 г., возвратила Б. Шоу былую славу, а в 1925 г. он становится лауреатом Нобелевской премии по литературе, причем отказывается от денежной ее составляющей.В возрасте за 70 в 30-ых гг. Шоу отправляется в путешествие по миру, наведывается в Индию, Южную Африку, Новую Зеландию, США. Побывал он и в СССР в 1931 г., в июле этого года лично встречался со Сталиным. Являясь социалистом, Шоу искренне приветствовал происходившие в стране Советов перемены и превратился в сторонника сталинизма. После прихода к власти лейбористской партии Б. Шоу были предложены титул пэра и дворянство, однако он ответил отказом. Позднее он дал согласие на присвоение статуса почетного гражданина Дублина и одного из лондонских округов.Б. Шоу писал до глубокой старости. Последние пьесы, «Миллиарды Байанта» и «Вымышленные басни», он написал в 1948 и 1950 г. Оставаясь в полностью здравом уме, 2 ноября 1950 г. знаменитый драматург скончался.Источник: http://www.wisdoms.ru/avt/b284.html

Результаты (украинский) 2:

Джордж Бернард Шоу - англійський драматург ірландського походження, один з основоположників «драми ідей», письменник, есеїст, один із реформаторів театрального мистецтва XX ст., Після Шекспіра другий у рейтингу популярності автор п'єс у англійському театрі, лауреат Нобелівської премії з літератури, володар премії «Оскар». Народився в ірландському Дубліні 26 липня 1956 Дитячі роки майбутнього письменника були затьмарені пристрастями батька до спиртного, розбратами між батьками. Як і всі діти, Бернард ходив до школи, але головні життєві уроки виніс із прочитаних книг, прослуханої музики. У 1871 р закінчивши школу, він став працювати в компанії, яка торгує земельними ділянками. Через рік зайняв посаду касира, але через чотири роки, зненавидівши роботу, переїхав до Лондона: там жила його мати, розлучившись з батьком. З юних років Шоу бачив себе літератором, проте посилаються їм у всілякі редакції статті не друкували. За 9 років лише 15 шилінгів - гонорар за єдину статтю - було зароблено їм письменництвом, хоча за цей період він склав цілих 5 романів. У 1884 р Б. Шоу примкнув до Фабіанська суспільству і вже через короткий час здобув славу талановитого оратора. Відвідуючи читальний зал Британського музею в цілях самоосвіти, він познайомився з У. Арчером і завдяки йому став займатися журналістикою. Попрацювавши для початку позаштатним кореспондентом, Шоу протягом шести років працював музичним критиком, а потім три з половиною роки трудився в «Сатердей рев'ю» в якості театрального критика. Написані ним рецензії склали тритомний збірник «Наш театр дев'яностих», виданий в 1932 р У 1891 р вийшов своєрідний творчий маніфест Шоу - велика стаття «Квінтесенція ібсенізму», автор якої виявляв критичне ставлення до сучасної йому естетики та симпатію до драми, яка висвітлювала б конфлікти суспільного характеру. Його дебютом на терені драматургії стали п'єси «Будинку вдівця» і «Професія місіс Уоррен» (1892 і 1893 відповідно). Вони призначалися для постановки в незалежному театрі, являє собою закритий клуб, тому Шоу міг дозволити собі сміливість у відображенні сторін життя, які зазвичай обходило сучасне йому мистецтво. Ці та інші твори увійшли до циклу «Неприємні п'єси». У цьому ж році побачили світ і «Приємні п'єси», і «представники» цього циклу стали в кінці дев'яностих проникати на підмостки великих столичних театрів. Перший величезний успіх приніс написаний в 1897 р «Учень диявола», який входив до третій цикл - «П'єси для пуритан». Зірковий час драматурга настав в 1904 р, коли змінилося керівництво театру «Корд» і включило в репертуар ряд його п'єс - в Зокрема, «Кандіда», «Майор Барбара», «Людина і надлюдина» та ін. Після успішних постановок за Шоу остаточно закріпилася репутація автора, який сміливо обходиться із суспільною мораллю і традиційними уявленнями про історію, ми руйнуємо те, що вважалося аксімой. Внеском до золотої скарбниці драматургії став мав оглушливий успіх «Пігмаліон» (1913). У роки Першої світової війни Бернарду Шоу довелося вислухати на свою адресу чимало невтішних слів і прямих образ, висловлених глядачами, колегами по перу, газетами та журналами. Проте він продовжував писати, і в 1917 р починається новий етап у його творчій біографії. Трагедія «Свята Іоанна», поставлена ​​в 1924 р, повернула Б. Шоу колишню славу, а в 1925 р він стає лауреатом Нобелівської премії з літератури, причому відмовляється від грошової її складової. У віці за 70 в тридцятих рр. Шоу відправляється в подорож по світу, навідується в Індію, Південну Африку, Нову Зеландію, США. Побував він і в СРСР в 1931 р, в липні цього року особисто зустрічався зі Сталіним. Будучи соціалістом, Шоу щиро вітав відбувалися в країні Рад зміни і перетворився на прихильника сталінізму. Після приходу до влади лейбористської партії Б. Шоу були запропоновані титул пера і дворянство, однак він відповів відмовою. Пізніше він дав згоду на присвоєння статусу почесного громадянина Дубліна і одного з лондонських округів. Б. Шоу писав до глибокої старості. Останні п'єси, «Мільярди Байанта» і «Вигадані байки», він написав в 1948 і 1950 р Залишаючись в повністю здоровому глузді, 2 листопада 1950 знаменитий драматург помер. Джерело: http://www.wisdoms.ru/avt/ b284.html

Результаты (украинский) 3:

Джордж Бернард Шоу - Англійська драматург ірландських походження, одного із засновників драма ідей', письменник, есеїста, один з вуст реформаторів театральне мистецтво ХХ,Після другого Шекспір в рейтингу популярності автора грає в англійський театр, лауреат Нобелівської премії з літератури, лауреатом премії 'Оскар'.

народилися в Ірландії Дублін 26 липня 1956 року.