Сестра устроилась в ближайшем с рай

Сестра устроилась в ближайшем с райцентром колхозе секретарем председателя, нам дали в собственное пользование заброшенный разваленный дом. Перешли зимовать туда, обрадовались, что над головой имеем свою крышу. Это такой дом: 5 х 6 метров одна комната с земляным полом, в стенах микраби (это как открытые шкафчики). Туда установили посуду и продукты. Оконный проем есть без окна, одно отверстие. Одна дверь узбекская, в середине комнаты сандал, он замещал печку. Маленькая яма, в которую устанавливали недогоревшие угольки хозапоя (это сухие створки хлопка, основное топливо средней Азии, где есть хлопок). Сверху ямы установлен сандал (столик). Вокруг закрывали курпачой (одеяло) и на пол стелили кашму. Так под сандалом продолжалась жизнь поколений народов средней Азии. Нам трудно было привыкнуть к таким условиям, но другого выхода у нас не было, первую зиму так и продолжали жить. В середине зимы вывалилась одна стена, хорошо что наружу, никого не придавила, до весны закрывали эту стену брезентом. Потом сами формовали кирпичи, сложили стену по-своему помазали, побелили внутри и снаружи. Вид стаял совсем другой, тогда тоже нашелся хозяин дома, он не требовал освободить, мы у него выкупили. Так решился навсегда квартирный вопрос. Одна сестра устроилась в заготшёлке в лабораторию. Другая – табельщиком в тракторную бригаду. В этом же году вернулся в свою семью зять, муж старшей сестры. Инвалиду, участнику войны разрешили присоединиться к семье. Жили короткое время все вместе, потом им тоже нашли квартиру, перешли жить туда. В этот год, после долгих скитаний по Союзу, прибыл один брат летчик в военной форме, демобилизован из военной части, которая сражалась на Сталинградском фронте. А летом приехал в отпуск на один месяц второй брат, который служил авиамехаником Черноморского флота. Приехал с Костромы, где в военном порядке лес заготавливали. Вместо демобилизации, задержали служившего с 1938 года, до конца 1947 года.
От самого старшего брата не было никаких известий. Сначала я обрадовал маму, а теперь живыми вернулись два брата. Ее сердцу стало легче, ждала третьего брата и не дождалась навсегда. Так в конце 1947 года наша семья собралась почти в полном составе вдали от Родины на высылке в УзССР. Наманганской области, Тюря-Курганского р-на под строгим комендантским режимом.

Результаты (украинский) 1:

Сестра отримали в поблизу району колгоспу з секретарем Президента, вони дали нам у наших власних використання занедбаних razvalennyj будинок. Перетнули були радий що голову над мати їх даху зимовий. Це такий будинок: 5 х 6 м, одна кімната з брудній підлозі, стіни mikrabi, (це як відкриті шафки). Встановлено блюд і виробів. Вікно діафрагми там є без вікна, одна дірка. Одні двері узбекська, в середині кімнати, Він замінив сандал дров'яній печі. Невеликий яму, який встановлено на nedogorevšie pin-hozapoâ (це сухий лист бавовни, основним паливом в Центральній Азії, де є бавовна). Топ ями встановлений сандал (таблиця). Навколо закритої kurpačoj (ковдра) і Paul ходив по kašmu. Так під на Sandalwood тривав життя поколінь людей Центральної Азії. Нам важко було звикнути до умов, але ми не мають іншого вибору, був перший зимовий і продовжувала жити. В середині зими впав на одну стіну, Ну що за межами, ніхто не pridavila до весни закриті ця стіна листового матеріалу. Потім моделюється себе цегли, лежав вниз до стіни в його Помазанця побілені всередині і зовні. Переглянути це зовсім інше, тоді, занадто, був власником будинку, він не відпускали, ми купили йому. Так зважився назавжди проблема житла. Одна сестра отримали в zagotšëlke в лабораторії. Інші tabel′ŝikom в трактор бригади. У тому ж році він повернувся до своєї родини, чоловіка старша сестра-зять. Неповносправних осіб, партія війни було дозволено приєднатися до сім'ї. Вони жили на короткий час разом, то вони теж знайшли квартиру, відправився жити там. Цього року, після довгих мандрівок на Союз прибув один пілот брат у військовій формі, він був демобілізований з рядів військової частини, який воював на фронті Сталінграда. І літніх прибув у відпустку для одного місяця другого брата, який служив в якості важку Чорноморського флоту. Прийшли з Костроми, де зібрані Військовий орден деревини. Замість демобілізації, затриманих в 1938 рік, обслуговує до кінця року 1947. Від старшого брата було ніяких новин. По-перше я дав моєї матері, і два брати повернувся живий зараз. Її серце стати більш легким, чекали третій брат і не чекав назавжди. Так в кінці 1947 року, наша сім'я зібралася майже в повному обсязі, далеко від Батьківщини на вигнання в Узбекистані. Namangan області, Panzanella курган району під суворим комендантської години.

Результаты (украинский) 2:

Сестра влаштувалася в найближчому з райцентром колгоспі секретарем голови, нам дали у власне користування покинутий розвалений будинок. Перейшли замовити туди, зраділи, що над головою маємо свій дах. Це такий будинок: 5 х 6 метрів одна кімната з земляною долівкою, у стінах мікрабі (це як відкриті шафки). Туди встановили посуд і продукти. Віконний отвір є без вікна, один отвір. Одні двері узбецька, в середині кімнати сандал, він заміщав грубку. Маленька яма, в яку встановлювали недогорілі вуглинки хозапоя (це сухі стулки бавовни, основне паливо середньої Азії, де є бавовна). Зверху ями встановлений сандал (столик). Навколо закривали курпачей (ковдра) і на підлогу стелили Кашмен. Так під сандалом тривало життя поколінь народів середньої Азії. Нам важко було звикнути до таких умов, але іншого виходу у нас не було, першу зиму так і продовжували жити. У середині зими вивалилася одна стіна, добре що назовні, нікого не придавила, до весни закривали цю стіну брезентом. Потім самі формовали цеглини, склали стіну по-своєму помазали, побілили всередині і зовні. Вид стаял зовсім інший, тоді теж знайшовся господар будинку, він не вимагав звільнити, ми у нього викупили. Так зважився назавжди квартирне питання. Одна сестра влаштувалася в заготшёлке в лабораторію. Інша - табельником в тракторну бригаду. У цьому ж році повернувся в свою сім'ю зять, чоловік старшої сестри. Інваліду, учаснику війни дозволили приєднатися до сім'ї. Жили короткий час всі разом, потім їм теж знайшли квартиру, перейшли жити туди. У цей рік, після довгих поневірянь по Союзу, прибув один брат льотчик у військовій формі, демобілізований з військової частини, яка билася на Сталінградському фронті. А влітку приїхав у відпустку на один місяць другий брат, який служив авіамеханіком Чорноморського флоту. Приїхав з Костроми, де у військовому порядку ліс заготовляли. Замість демобілізації, затримали служив з 1938 року, до кінця 1947 року.
Від самого старшого брата не було ніяких звісток. Спочатку я обрадував маму, а тепер живими повернулися два брата. Її серцю стало легше, чекала третього брата і не дочекалася назавжди. Так наприкінці 1947 року наша сім'я зібралася майже в повному складі далеко від Батьківщини на висилці в УзССР. Наманганской області, Тетеря-Курганського р-ну під суворим комендантським режимом.

Результаты (украинский) 3:

Сестра бджіл в найближчому до генерального секретаря , президент Krupki зовні вони дали нам у власних використання Qahira разваленныи додому. Перехрещені, там їм, як у нас над головою на дах.Це в будинку: 5 x 6 метрів один ванна кімната з підлоги розкопок, у стінах микраби (це як відкрити шафами). Там мають посуду і виробів. Є у віконного отвору без вікна, один отвір. Одні двері узбецька,У середині приміщення та refinished, що чергується захворілих. Є одна маленька ями, в яку нав'язати недогоревшие "Зарницях"хозапоя Дуди Села (це сухого бавовни клапан, головним паливом центральної Азії, де є бавовна).Верхній піт-встановлено і refinished (таблиця). Навколо лютеранської курпачои (ковдру) і стелили кашму на підлогу. На сандалом продовження життя поколінь народів Центральної Азії. Нам важко було звикли до таких умов,