Дерябо С.В., Ясвин В.А., рассматрив

Дерябо С.В., Ясвин В.А., рассматривая экологическое сознание, делят его на два противоположных типа: экоцентрическое экологическое сознание система представлений о мире, для которой характерны: ориентированность на экологическую целесообразность, восприятие природных объектов как полноправных субъектов, партнёров по взаимодействию с человеком, баланс прагматического и непрагматического взаимодействия с природой и антропоцентрическое экологическое сознание – это система представлений о мире, для которой характерно: противопоставленность человека, как высшей ценности и природы как его собственности, восприятие природы как объекта одностороннего воздействия человека, прагматический характер мотивов и целей взаимодействия с ней[17].
При более детальном рассмотрении данного взгляда на проблему, выявляется его абсурдность, так как при таком подходе единственным выходом из сложившейся ситуации будет уничтожение человечества. А нас наравне с судьбой природы волнует и судьба человечества. Поэтому правомерно говорить об антропоцентризме в его новой трактовке. Каким должен быть новый антропоцентризм?
По-видимому, человек не должен ставить себя в центр мироздания, как в былые времена, но должен стремиться изменить своё поведение так, чтобы сохранить себя и планету.
Конечно, человеку придётся пересмотреть свои потребности, несколько изменить своё мировоззрение, найти путь к столь необходимому равновесию во взаимоотношениях между природой и человеком. «Выработка миропонимания, формирование мировоззренческих универсалий, помогающих людям выжить в критических ситуациях, и утверждение их в сознании людей мне представляется в современных условиях важнейшей задачей цивилизации ХХI века. И теперь этот же процесс уже не может быть спонтанным процессом самоорганизации. Он должен стать процессом целенаправленной деятельности Коллективного Разума человечества. Успешное решение этих мировоззренческих проблем – ключ к будущему» – пишет Н.Н. Моисеев – «Я много писал об экологическом императиве и не раз говорил о том, что такая система организации человеческой деятельности, система запретов, выполнение которых необходимо для продолжения процесса развития общества, неизбежно приведёт к выработке нравственных критериев, т.е. повлечёт за собой появление нового – нравственного императива. Это означает, что реализация экологического императива, необходимого для жизни человека на планете, неизбежно изменит систему ценностей, позволит обрести новые цели и новые стимулы жизни. Это означает, что реализация экологического императива приведёт к переориентации основы эволюционного развития человечества, т.е. самого процесса антропогенеза. Сегодня единственный путь сохранения человека в составе биосферы – это путь коэволюции, т.е. такого изменения образа жизни людей, который согласовал бы их потребности с возможностями сохранения биосферы в том канале эволюции, который породил феномен человека. И не вёл бы её к дальнейшей деградации. Эту проблему нельзя решить чисто техническими средствами. Необходимо качественно изменить природу общества, необходима новая цивилизация с иным миропредставлением, цивилизация, для которой совокупность экологических императивов будет столь же органически присуща, как и стремление к сохранению жизни человека».
В этих словах отчётливо видна связь между экологическим сознанием и экологической культурой: от изменения мировоззрения человека, которое находится в области экологического сознания до выработки нравственного императива – системы организации человеческой деятельности, образа жизни, что лежит в области культуры[19].

Результаты (украинский) 1:

Derjabo с. в., Jasvin в. о., враховуючи екологічної свідомості, розділити його на два протилежних типу: jekocentricheskoe екологічної обізнаності системи ставлення до світу, що характеризується: зосередитися на екологічні доцільності, сприйняття природні об'єкти, як повний предметів, партнери в спілкуванні з людьми, збалансувати прагматична і nepragmaticheskogo взаємодії з природою і будучи екологічної обізнаності є система уявлення про світ, який характеризується: опозицію як найвищі людські цінності і природи як свою власність сприйняття природи як об'єкт вплив одностороннім людини, прагматичний мотивів та цілі взаємодіяти з ним [17].Більш детальний розгляд погляд на проблему, його абсурду, тому, що за такого підходу, єдиним виходом з поточного становища знищить людство. І нам нарівні з долею охорони природи та доля людства. Тому воно є законним говорити про antropocentrizme в нове тлумачення. Якою має бути нова антропоцентризму?Мабуть, людина не варто піддавати себе в центрі Всесвіту, як і в часи минуло, але потрібно домагатися, щоб змінити свою поведінку, таким чином, щоб врятувати себе і планети.Конечно, человеку придётся пересмотреть свои потребности, несколько изменить своё мировоззрение, найти путь к столь необходимому равновесию во взаимоотношениях между природой и человеком. «Выработка миропонимания, формирование мировоззренческих универсалий, помогающих людям выжить в критических ситуациях, и утверждение их в сознании людей мне представляется в современных условиях важнейшей задачей цивилизации ХХI века. И теперь этот же процесс уже не может быть спонтанным процессом самоорганизации. Он должен стать процессом целенаправленной деятельности Коллективного Разума человечества. Успешное решение этих мировоззренческих проблем – ключ к будущему» – пишет Н.Н. Моисеев – «Я много писал об экологическом императиве и не раз говорил о том, что такая система организации человеческой деятельности, система запретов, выполнение которых необходимо для продолжения процесса развития общества, неизбежно приведёт к выработке нравственных критериев, т.е. повлечёт за собой появление нового – нравственного императива. Это означает, что реализация экологического императива, необходимого для жизни человека на планете, неизбежно изменит систему ценностей, позволит обрести новые цели и новые стимулы жизни. Это означает, что реализация экологического императива приведёт к переориентации основы эволюционного развития человечества, т.е. самого процесса антропогенеза. Сегодня единственный путь сохранения человека в составе биосферы – это путь коэволюции, т.е. такого изменения образа жизни людей, который согласовал бы их потребности с возможностями сохранения биосферы в том канале эволюции, который породил феномен человека. И не вёл бы её к дальнейшей деградации. Эту проблему нельзя решить чисто техническими средствами. Необходимо качественно изменить природу общества, необходима новая цивилизация с иным миропредставлением, цивилизация, для которой совокупность экологических императивов будет столь же органически присуща, как и стремление к сохранению жизни человека».В этих словах отчётливо видна связь между экологическим сознанием и экологической культурой: от изменения мировоззрения человека, которое находится в области экологического сознания до выработки нравственного императива – системы организации человеческой деятельности, образа жизни, что лежит в области культуры[19].

Результаты (украинский) 2:

Дерябо С.В., Ясвин В.А., розглядаючи екологічну свідомість, ділять його на два протилежних типу: екоцентричний екологічну свідомість система уявлень про світ, для якої характерні: орієнтованість на екологічну доцільність, сприйняття природних об'єктів як повноправних суб'єктів, партнерів по взаємодії з людиною, баланс прагматичного і непрагматического взаємодії з природою і антропоцентричний екологічна свідомість - це система уявлень про світ, для якої характерно: протиставлення людини, як вищої цінності і природи як його власності, сприйняття природи як об'єкта одностороннього впливу людини, прагматичний характер мотивів і цілей взаємодії з нею [17].
При більш детальному розгляді даного погляду на проблему, виявляється його абсурдність, так як при такому підході єдиним виходом з ситуації, що склалася буде знищення людства. А нас нарівні з долею природи хвилює і доля людства. Тому правомірно говорити про антропоцентризм в його новому розумінні. Яким повинен бути новий антропоцентризм?
Мабуть, людина не повинна ставити себе в центр світобудови, як в минулі часи, але повинен прагнути змінити свою поведінку так, щоб зберегти себе і планету.
Звичайно, людині доведеться переглянути свої потреби, дещо змінити свою думку, знайти шлях до вкрай необхідного рівноваги у взаєминах між природою і людиною. «Вироблення світорозуміння, формування світоглядних універсалій, які допомагають людям вижити в критичних ситуаціях, і затвердження їх у свідомості людей мені представляється в сучасних умовах найважливішим завданням цивілізації ХХI століття. І тепер цей же процес вже не може бути спонтанним процесом самоорганізації. Він повинен стати процесом цілеспрямованої діяльності Колективного Розуму людства. Успішне вирішення цих світоглядних проблем - ключ до майбутнього »- пише М.М. Моїсеєв - «Я багато писав про екологічний імператив і не раз говорив про те, що така система організації людської діяльності, система заборон, виконання яких необхідне для продовження процесу розвитку суспільства, неминуче призведе до вироблення моральних критеріїв, тобто спричинить за собою появу нового - морального імперативу. Це означає, що реалізація екологічного імперативу, необхідного для життя людини на планеті, неминуче змінить систему цінностей, дозволить знайти нові цілі й нові стимули життя. Це означає, що реалізація екологічного імперативу призведе до переорієнтації основи еволюційного розвитку людства, тобто самого процесу антропогенезу. Сьогодні єдиний шлях збереження людини в складі біосфери - це шлях коеволюції, тобто такої зміни способу життя людей, який погодив би їх потреби з можливостями збереження біосфери в тому каналі еволюції, який породив феномен людини. І не вів би її до подальшої деградації. Цю проблему не можна вирішити суто технічними засобами. Необхідно якісно змінити природу суспільства, необхідна нова цивілізація з іншим міропредставленія, цивілізація, для якої сукупність екологічних імперативів буде настільки ж органічно притаманна, як і прагнення до збереження життя людини ».
У цих словах чітко видно зв'язок між екологічною свідомістю і екологічною культурою: від зміни світогляду людини, яке знаходиться в області екологічної свідомості до вироблення морального імперативу - системи організації людської діяльності, способу життя, що лежить в області культури [19].