Однако греческое происхождение поме

Однако греческое происхождение помешало сбыться его мечте – повидать дальние страны. Вскоре он переводится в Азовское пароходство, а позже уезжает на работу на Кавказ, а затем в Среднюю Азию.

В 1956 году по комсомольской путевке Харабет едет в Голодную степь (между Ташкентом и Самаркандом) на освоение целинных степей. Его избирают секретарем комитета комсомола треста «Особголодностепстроя». Именно эти целинные стройки Ефим Викторович всегда считал главной школой своей жизни. В 1958 году Харабета назначают заведующим отделом культуры города Янгиера. Как уполномоченный райкома партии он курирует работу председателей колхозов, относится к этому неформально и вскоре во всех окрестных селениях его называют уважительно Иван-ака.
В 1960 году Ефим Викторович Харабет поступает на заочное отделение Высшей профсоюзной школы г.Ленинграда по специальности культурно-просветительская работа.
В 1962 году Харабет возвращается в Жданов и работает: художественным руководителем Дворца культуры строителей, заместителем директора по воспитательной работе профтехучилища №12 (ныне технический лицей № 52), заместителем директора Донецкого театра русской драмы (г.Жданов), заместителем директора Дворца культуры моряков.
В 1970 году Харабета принимают на работу начальником Ждановских художественно-производственных мастерских. Художественные способности у Ефима Харабета прослеживались с детства, но именно здесь в мастерских, общаясь с творческими людьми, Ефим Викторович не только ощутил в себе тягу к изобразительному искусству, но и возможность сказать в нем свое слово. Харабета увлекает медальерное искусство. Этот жанр требует не только таланта рисовальщика и графика, но и больших знаний в различных областях, жизненного опыта. Ведь каждая медаль, плакетка, барельеф – это глубокое исследование личности, темы, истории…

Результаты (украинский) 1:

Однак, грецького походження, запобігти зрозуміла його мрія бачити далеких країн. Незабаром він буде передана до Азовського судноплавної компанії і пізніше йде на роботу а потім до Кавказу Центральної Азії. У 1956 році на Комсомольська ваучер Harabet їде в голод степ (між Ташкенту і Самарканду) на розвиток Віргінські степів. Він був обраний секретарем комісії комсомольці довіри "Osobgolodnostepstroja". Це ці нове будівництво Юхим Володимирович завжди вважав первинної школі його життя. У 1958 році Harabeta призначений начальником відділу культури міста Jangiera. Ролі представника Комуністичної партії він курирує роботу керівників колгоспів, відноситься до цього неформально та скоро в навколишніх сіл, вона називається поважати Іван aka. У 1960 році Юхим Вікторович Harabet досягає листування кафедрі вищого закладу профспілки в Ленінграді за фахом в культурно -просвітницької роботи. У 1962 році Harabet повертається до Жданов та робіт: художнім керівником Палацу культури будівельників, заступник директора з навчальної роботи ПТНЗ № 12 (тепер ліцей № 52), заступник директора з на Донецький Театр російської драми (г. Жданова), заступник директора Палацу культури моряків. У цьому році 1970 Harabeta найняти Zhdanovskih головний художніх виробничих цехів. Художні здібності від Юхим Harabeta експонування з дитинства, але це було тут в майстерні, робота з творчими людьми, Юхим Вікторович не тільки відчув себе в собі спрагу образотворчого мистецтва, а також можливість сказати, що це в його слово. Harabeta здійснює медальєрного мистецтва. Цей жанр потребує не лише таланту і draughtsman, але графікою і великим знанням в різних сферах життя досвід. Тому що кожен медаль, плакетки, барельєф є глибоке вивчення особистості, теми, історію...

Результаты (украинский) 2:

Однак грецьке походження завадило збутися його мрії - побачити далекі країни. Незабаром він переводиться в Азовське пароплавство, а пізніше виїжджає на роботу на Кавказ, а потім в Середню Азію.

У 1956 році за комсомольською путівкою Харабет їде в Голодну степ (між Ташкентом і Самаркандом) на освоєння цілинних степів. Його обирають секретарем комітету комсомолу тресту «Особголодностепстроя». Саме ці цілинні будівництва Юхим Вікторович завжди вважав головною школою свого життя. У 1958 році Харабет призначають завідувачем відділом культури міста Янгиер. Як уповноважений райкому партії він курирує роботу голів колгоспів, ставиться до цього неформально і незабаром у всіх навколишніх селищах його називають шанобливо Іван-ака.
У 1960 році Юхим Вікторович Харабет вступає на заочне відділення Вищої профспілкової школи м Ленінграда за фахом культурно-просвітницька робота.
У 1962 році Харабет повертається в Жданов і працює: художнім керівником Палацу культури будівельників, заступником директора з виховної роботи профтехучилища №12 (нині технічний ліцей № 52), заступником директора Донецького театру російської драми (г.Жданов), заступником директора Палацу культури моряків.
У 1970 році Харабет приймають на роботу начальником Жданівська художньо-виробничих майстернях. Художні здібності у Юхима Харабет простежувалися з дитинства, але саме тут в майстернях, спілкуючись з творчими людьми, Юхим Вікторович не тільки відчув у собі тягу до образотворчого мистецтва, а й можливість сказати в ньому своє слово. Харабет захоплює Медальєрне мистецтво. Цей жанр вимагає не тільки таланту художника і графіка, але і великих знань в різних областях, життєвого досвіду. Адже кожна медаль, плакетка, барельєф - це глибоке дослідження особистості, теми, історії ...