Тектоническая область Сардона (Глар

Тектоническая область Сардона (Гларнский шарьяж) — горный район на северо-востоке Швейцарии, представляющий собой обширный геологический надвиг площадью свыше 30 000 гектаров в составе Гларнских Альп. Ландшафт в данной местности примечателен удивительно стройной линией гор, среди которых особенно выделяется скала Мартинслох (нем. Martinsloch) с круглым отверстием в породе. Сразу семь пиков в Сардоне превышают высоту 3000 метров.[1]

Формирование местных гор происходило за счёт столкновения между геологическими пластами разных возрастов и составов в результате тектонического давления внутри Земли. Так, более старые каменные глыбы пермского и триасового периодов взаимодействовали с более современными породами известняка (юра, мел) и флиша (палеоген).[2] Это привело к образованию причудливого горного массива.

Местность издавна привлекала исследователей и уже к XVIII веку превратилась в важнейшую базу геологических наук. В 2008 году ЮНЕСКО включило шарьяж в список Всемирного наследия, как выдающийся образец, отражающий основные этапы геологической истории Земли и геоморфологических процессов.[3]

Результаты (украинский) 1:

Тектонічні площа Glarus тяги (Glarnskij šar′âž) — гірський регіон на північному сході Швейцарії, що представляє величезні геологічних тяги Площа понад 30000 га, що складається з Glarnskih Альп. Краєвид в цій галузі є помітним для дивно slim line гори, серед яких особливо Martinsloh (це рок. Martinsloch) з круглий отвір в скелі. Сім вершин перевищують 3000 метрів висоти Sardone. [1]Формування місцевих гір сталася помилка через зіткнення між геологічних шарів різного віку і потяги в результаті тектонічної тиску всередині землі. Так старшого валуни Пермським тріас спілкувався з більш сучасні породи вапняку (Жура, крейда) і флішових (палеогену). [2] Це призвело до утворення вигадливий гірського масиву.Площа давніх часів привертала дослідників і в на XVIIIth століття перетворилася на критичні бази геологічних наук. У 2008 році ЮНЕСКО включила šar′âž, зі списку Всесвітньої спадщини як приклад видатним, що відображає основні етапи історії землі, геолого-geomorphic процесів. [3]

Результаты (украинский) 2:

Тектонічна область Сардон (Гларнські шарьяжі) - гірський район на північному сході Швейцарії, що представляє собою великий геологічний насування площею понад 30000 гектарів у складі Гларнські Альп. Ландшафт в даній місцевості примітний дивно стрункої лінією гір, серед яких особливо виділяється скеля Мартінслох (нім. Martinsloch) з круглим отвором в породі. Відразу сім піків у Сардон перевищують висоту 3000 метрів. [1] Формування місцевих гір відбувалося за рахунок зіткнення між геологічними пластами різних віків і складів в результаті тектонічного тиску всередині Землі. Так, більш старі кам'яні брили пермського і тріасового періодів взаємодіяли з більш сучасними породами вапняку (юра, крейда) і флішу (палеоген). [2] Це призвело до утворення химерного гірського масиву. Місцевість здавна привертала дослідників і вже до XVIII століття перетворилася на найважливішу базу геологічних наук. У 2008 році ЮНЕСКО включило шарьяжі до списку Всесвітньої спадщини, як видатний зразок, що відображає основні етапи геологічної історії Землі і геоморфологічних процесів. [3]

Результаты (украинский) 3:

Площа Tectonical Sardona (Гларнскии шарьяж) - гірського району в північно-східний геологічний надвиг Швейцарії, що представляють велику площу більше 30000 га в Гларнских Альпах.Пейзаж у цьому напрямку є чудовим напрочуд стрункої лінії з гори, серед яких особливо виділяється Скала Мартинслох (. Mаrtinslосh) з круглих отворів в скелі.Як тільки сім вершин в Сардоне перевищує висоти 3000 метрів. 1]

Формування місцевих гори було вдосконалено за зіткнення між геологічних католицизм різного віку та поїздів у тектонічних тиску усередині Землі. Таким чином,Більше кам'яних столи та Пермі триасового періоди працювали з більш сучасні скелі вапняку (Джура, Мел) і флиша (палеоген) . (2) Це призвело до барочної гірського масиву.

У селі вже давно взяли участь науковці, та вже у вісімнадцятому столітті має стати ключовим бази геологічних наук. У 2008 році ЮНЕСКО включив шарьяж до списку всесвітньої спадщини, неабияким прикладом,Відображає основні етапи геологічну історію Землі та геоморфологічні процеси. (3).