Некоторые лингвисты на основании ра

Некоторые лингвисты на основании раскрытия инвариантных признаков текста говорят о специфической абстрактной языковой единице — текстеме (по аналогии с другими элементами языка — фонемой, морфемой, лексемой и др.), которая реализуется в речи в форме тек­ста[50]. Такой подход опирается, в част­ности, на работу В. Проппа «Морфология сказки» (1928), поло­жившую начало структурно-типологическому исследованию текста, в которой выделяются типические эле­менты текста и раскрываются за­кономерности его морфологического строя. Такой подход к изучению текста широкое распрост­ранился в структурном направлении фольклористики и литера­туроведения. Идея инвариантности текстовой структуры последовательно об­основывается в работах И.Р.Гальперина: «Текст представляет собой некое завершенное сообщение, обладающее своим содер­жанием, организованное по абстрактной модели одной из суще­ствующих в литературном языке форм сообщений (функциональ­ного стиля, его разновидности и жанров) и характеризуемое сво­ими дистинктивными (отличительными) призна­ками»[51].

На первом этапе развития нового лингвистического направле­ния (60-е гг. XX в.) работы в русле лингвистики текста носили преимущественно формальный характер. Такой интерес исключительно к формальной связности тек­ста привел к сужению тематики, отсутствию тео­ретических обобщений и невозможности выявления содержатель­ных категорий текста. Однако под влиянием изменений в собственно лингвистической конъюнктуре и за счет воздействия смежных отраслей изучения текста (литературоведческого анали­за, герменевтики, психолингвистики, семиотики) происходит ста­новление нового направления, в русле которого не только формируется принципиаль­но новый для исследования текста понятийный аппарат, но и ста­вятся новые теоретические проблемы.

Результаты (украинский) 1:

Деякі лінгвісти на основі розкриття інваріант підписує текстові, говорити про певний абстрактної мови блок teksteme (за аналогією з іншими елементами мови — фонема, morfemoj, маркер тощо) що реалізовані у своїй промові у вигляді тексту [50]. Цей підхід засновано, зокрема, працювати дюйма "Proppa морфології казки (1928), поклавши початок структурно типологічне дослідження тексту, в якому типові елементи текст виділено а розкриті своєї моделі Морфологічна система. Такий підхід до вивчення текст одержав широке розповсюдження в напрямку фольклору і літератури. Ідея інваріантності текстову структуру послідовно виправдано в роботах р. с. Galperina: "текст на повідомлення повністю, ваш вміст, організована на абстрактної моделі одного існуючі мови в літературних форми спілкування (функціональний стиль, різноманітність і жанрів) і характеризується їх distinktivnymi () знаків» [51].На первом этапе развития нового лингвистического направле­ния (60-е гг. XX в.) работы в русле лингвистики текста носили преимущественно формальный характер. Такой интерес исключительно к формальной связности тек­ста привел к сужению тематики, отсутствию тео­ретических обобщений и невозможности выявления содержатель­ных категорий текста. Однако под влиянием изменений в собственно лингвистической конъюнктуре и за счет воздействия смежных отраслей изучения текста (литературоведческого анали­за, герменевтики, психолингвистики, семиотики) происходит ста­новление нового направления, в русле которого не только формируется принципиаль­но новый для исследования текста понятийный аппарат, но и ста­вятся новые теоретические проблемы.

Результаты (украинский) 2:

Деякі лінгвісти на підставі розкриття інваріантних ознак тексту говорять про специфічну абстрактної мовної одиниці - текстеме (за аналогією з іншими елементами мови - фонемой, морфемой, лексемою та ін.), Яка реалізується в мові у формі тексту [50]. Такий підхід спирається, зокрема, на роботу В. Проппа «Морфологія казки» (1928), що поклала початок структурно-типологічному дослідженню тексту, в якій виділяються типові елементи тексту і розкриваються закономірності його морфологічного ладу. Такий підхід до вивчення тексту широке поширився в структурному напрямку фольклористики та літературознавства. Ідея інваріантності текстової структури послідовно обґрунтовується в роботах І.Р.Гальперин: «Текст являє собою якесь завершене повідомлення, що має своїм змістом, організоване з абстрактної моделі однієї з існуючих в літературній мові форм повідомлень (функціонального стилю, його різновиди і жанрів) і характеризується своїми дістінктівнимі (відмітними) ознаками »[51]. На першому етапі розвитку нового лінгвістичного напряму (60-і рр. XX ст.) роботи в руслі лінгвістики тексту носили переважно формальний характер. Такий інтерес виключно до формальної зв'язності тексту привів до звуження тематики, відсутності теоретичних узагальнень і неможливості виявлення змістовних категорій тексту. Однак під впливом змін у власне лінгвістичної кон'юнктурі і за рахунок впливу суміжних галузей вивчення тексту (літературознавчого аналізу, герменевтики, психолінгвістики, семіотики) відбувається становлення нового напряму, в руслі якого не тільки формується принципово новий для дослідження тексту понятійний апарат, а й ставляться нові теоретичні проблеми.

Результаты (украинский) 3:

Деякі кириличних розкриття інформації на основі інваріантне знаків тексту говорити про конкретні реферат мови блок - текстеме (за аналогією з інших елементів мови - фонемои, морфемои, лексемои і ін. ),Що реалізується в виступу у вигляді тек отримали сто тек 50). Такий підхід базується, зокрема для індустрії зустрічей, працювати в. Проппа 'морфології казки' (1928), Polo на засіданні, яке живе за структурно-типологическому розвідки текст,