ской пластики. Часто встречается в

ской пластики. Часто встречается в эллинистической скульптуре Египта чисто внешнее слияние изобразительных приемов греческого и египетского искусства; например, в изображениях богини Исиды реалистическая моделировка тела в духе греческой пластики сочетается с условной иератической позой и традиционными атрибутами плодородия. В портретной статуе Александра IV из Карнака (Каирский музей) лицо царя выполнено в формах греческого искусства, фигура же — в полном соответствии с древнеегипетскими канонами. Рельеф из Берлинского музея. изображающий царя Птолемея VI Филопатора с двумя богинями, целиком выдержан в принципах древнеегипетского искусства вплоть до самой техники углубленного рельефа. Однако художественное значение такого рода памятников не может идти в сравнение с подлинно реалистическими произведениями, созданными мастерами александрийской школы.

В скульптуре эллинистического Египта мы не встретим монументальных произведений героико-патетического характера; преобладающими здесь являлись другие типичные для эллинистического искусства направления — бытовой жанр, декоративная скульптура, служившая для украшения садов и парков; значительное развитие получила мелкая пластика. Не случайно именно в Александрии наибольший успех имели работавшие там ученики Праксителя, произведения которых во многом предопределили особенности александрийской скульптуры.

Лучшие произведения скульптуры, найденные на территории Египта, свидетельствуют о творческом продолжении традиций классического искусства. К ним принадлежит замечательная статуя так называемой Афродиты Киренской (илл. 232). Статуя представляла Афродиту выходящей из воды и выжимающей влажные волосы — так, как она была изображена на прославленной картине великого греческого живописца Апеллеса. К сожалению, голова и руки статуи не сохранились. Автор Афродиты Киренской показал себя продолжателем лучших достижений эпохи поздней классики. В этом произведении нет ни столь частого в эллинистическом искусстве жанрового измельчания, ни условной идеализации, иссушающей образ, — фигура Афродиты поражает своей необычайной красотой и жизненной убедительностью: кажется, что мрамор теряет здесь свои свойства камня и превращается в живое тело. Изысканные пропорции' фигуры, гибкие линии контура. мягкая трактовка скульптурных масс, тончайшая нюансировка пластических переходов — все направлено на выражение главной идеи образа: прославления человеческой красоты.

Относящаяся к 3 в. до н. э. мраморная голова богини из собрания Голенищева (Музей изобразительных искусств имени Пушкина; илл. 233) свидетельствует об обращении художника к величественным образам классического искусства конца 5 — начала 4 в. до н. э. Величавая красота, высокопоэтический характер образа, благородная сдержанность чувства, обобщенность пластической формы; далекая от сухости и схематизма, мастерская обработка прозрачного мрамора — таковы характерные качества этого произведения.

Следует, однако, отметить, что произведения, в которых искусство классики нашло свое живое претворение, в эллинистическом Египте немногочисленны. Искания александрийских мастеров пошли по пути аллегорического образа и осо-

276

бенно в направлении бытового жанра. Оттенок жанровости присущ также многим произведениям александрийских мастеров на мифологические сюжеты. Особенно популярны были образы идиллического характера.

Примером монументальной скульптуры эллинистического Египта, соединяющей в себе аллегорию с элементами повествовательности, является относящаяся к концу 1 в. до н. э. колоссальная статуя Нила, прославляющая плодоносную силу могучей реки. Нил представлен в виде полулежащего обнаженного старца; в руке, которой он опирается на сфинкса, он держит рог изобилия, в другой — колосья хлебных злаков. Вокруг него резвятся и играют с животными шестнадцать крохотных мальчиков; их число соответствует числу локтей, на которое Нил поднимается во время разлива. Один из мальчиков, символизирующий последний по счету локоть, обеспечивающий урожайность года, выглядывает из рога изобилия. На цоколе статуи — рельеф с изображением животных и растений долины Нила. Ни преизбыток повествовательности, ни изобретательность художника не могут, однако, скрыть внутренней пустоты этого произведения.

Более примечательны достижения эллинистического искусства в жанровой скульптуре. Близка по своему характеру к жанровым произведениям александрийской школы прославленная в древности бронзовая группа «Мальчик с гусем», выполненная скульптором Боэфом из Халкедона (3 в. до н. э.). Группа дошла до нас в мраморной римской копии. Художник с мягким юмором показывает борьбу мальчика с большим гусем; хорошо передано пухлое тело ребенка, своеобразная выразительность его движений. Группа мастерски скомпонована; пластическое решение обогащено контрастом тела мальчика и крыльев птицы.

Александрийские мастера вводят в скульптуру новые темы и образы, они нередко изображают даже людей из низов общества, и все же их работы часто оказываются очень далекими от подлинного реализма, ибо накопленное художниками мастерство в передаче образов и явлений реального мира часто направляется на снижение образа человека, на преувеличение его уродливых черт. Относящаяся к позднеэллинистическому периоду статуя «Старого рыбака» (илл. 237 б) производит отталкивающее впечатление скрупулезно натуралистической передачей всех особенностей уродливой старости: перед нами изображение обнаженного худог

Результаты (украинский) 1:

Американський пластмаси. Часто зустрічається в скульптурі Елліністичний Єгипет чисто зовнішніх злиття штрафу приймань грецької та єгипетського мистецтва; Наприклад, на зображеннях богині Isis реалістичні моделювання тіла в дусі грецької скульптури в поєднанні з умовного ieratičeskoj поставу і обрядова Атрибутика родючості. Портрет статуя Александр IV Карнак (Каїрський музей) особа короля в формах Давньогрецьке мистецтво, ця цифра, відповідно до древніх канонів. Рельєф музей Берліна. Король Птолемея IV Philopator із зображенням двох богинь, повністю оформлена в принципи стародавнього єгипетського мистецтва до самі передові технології рельєфу. Однак, художню цінність цих пам'ятники не можете піти у порівнянні з по-справжньому реалістичні твори, створені майстрами Александрійська школа.В скульптурі Елліністичний Єгипет не відповідають монументальні твори героїчні і жалюгідний природи; переважають тут були більш типові для елліністичної Арт-дирекція — жанр, декоративна скульптура, служив прикрасити сади і парки; значний розвиток має невелика пластику. Не випадково, що найбільший успіх в Олександрії працювали там з Praxiteles, чиї твори, багато в чому учні з заданими особливостей скульптури Олександрії.Кращі твори скульптури, знайдені в Єгипті показав творчі продовження традицій класичного мистецтва. Це прекрасна статуя так звані Афродіта Cyrenaic (рис. 232). Статуя була Афродіта, з'являються з води і vyžimaûŝej мокре волосся, як це було показано в знаменитої картини великий грецький художника Apelles. На жаль, голова і руки статуй не збереглися. Автор Афродіта Cyrenaic показав себе наступника досягнень кращих пізнього класичного епохи. У цій роботі, існує не так часто в Елліністичний мистецтво подрібнення і плавлення жанру або умовне ідеалізації, сушка губи зображення фігура Афродіти вражає своїми незвичайної краси та переконливість: здається, що мармуру буде втрачати своє майно, каменю і повертається до живого тіла. Вишукані пропорції фігури, гнучкі контурні лінії. м'які скульптурна тлумачення мас, найтоншого нюанси пластикові навігації — все спрямованого виражати основні ідеї зображення: прославлення красу людини.3 ст. мармурові начальник богиня з колекції Golenishchev (художній музей Пушкіна, штат Іллінойс 233) представляє художник величні образи класичного мистецтва в кінці 4-5 до нашої ери і велична краса, природа vysokopoètičeskij зображення, благородна стриманість почуттів, пластикові форми; далеко від сухого та ескізністю семінар оброблені прозорі мармуру, характерні цієї роботи.Слід зазначити, однак, що працює в яких мистецтва класики було життя реалізації, в Елліністичний трохи й далеко. Пошук aleksandrijskih майстрів в їх зображення та ЦСМ-276особливо в напрямку жанру. Тіні žanrovosti має також багато робіт aleksandrijskih художників на міфологічні сюжети. Особливо популярні були зображення ідилічний природи.Примером монументальной скульптуры эллинистического Египта, соединяющей в себе аллегорию с элементами повествовательности, является относящаяся к концу 1 в. до н. э. колоссальная статуя Нила, прославляющая плодоносную силу могучей реки. Нил представлен в виде полулежащего обнаженного старца; в руке, которой он опирается на сфинкса, он держит рог изобилия, в другой — колосья хлебных злаков. Вокруг него резвятся и играют с животными шестнадцать крохотных мальчиков; их число соответствует числу локтей, на которое Нил поднимается во время разлива. Один из мальчиков, символизирующий последний по счету локоть, обеспечивающий урожайность года, выглядывает из рога изобилия. На цоколе статуи — рельеф с изображением животных и растений долины Нила. Ни преизбыток повествовательности, ни изобретательность художника не могут, однако, скрыть внутренней пустоты этого произведения.Більш помітні досягнення елліністичної мистецтво скульптура жанру. Аналогічними за своїм характером жанру твори відомих шкіл Олександрії в стародавній бронзові Група "Хлопчик з гусак", створений скульптором Boèfom Halkedona (3 столітті до нашої ери). Група прийшла до нас у мармуровій римських копію. Художник з ніжним гумор показує боротьбу хлопчик з гусака; добре, щоб puhloe тіла дитини, своєрідний виразністю свого рухів. Команда майстерно складається; пластикові рішення багаті на відміну від тіла хлопчика і крила птах.Александрийские мастера вводят в скульптуру новые темы и образы, они нередко изображают даже людей из низов общества, и все же их работы часто оказываются очень далекими от подлинного реализма, ибо накопленное художниками мастерство в передаче образов и явлений реального мира часто направляется на снижение образа человека, на преувеличение его уродливых черт. Относящаяся к позднеэллинистическому периоду статуя «Старого рыбака» (илл. 237 б) производит отталкивающее впечатление скрупулезно натуралистической передачей всех особенностей уродливой старости: перед нами изображение обнаженного худог

Результаты (украинский) 2:

ської пластики. Часто зустрічається в елліністичної скульптурі Єгипту чисто зовнішнє злиття образотворчих прийомів грецького і єгипетського мистецтва; наприклад, в зображеннях богині Ісіди реалістична моделировка тіла в дусі грецької пластики поєднується з умовною ієратичне позою і традиційними атрибутами родючості. У портретній статуї Олександра IV з Карнака (Каїрський музей) особа царя виконано у формах грецького мистецтва, фігура ж - у повній відповідності з староєгипетськими канонами. Рельєф з Берлінського музею. зображає царя Птолемея VI Филопатор з двома богинями, цілком витриманий у принципах давньоєгипетського мистецтва аж до самої техніки поглибленого рельєфу. Однак художнє значення такого роду пам'яток не може йти в порівняння з справді реалістичними творами, створеними майстрами олександрійської школи. У скульптурі елліністичного Єгипту ми не зустрінемо монументальних творів героїко-патетичного характеру; переважаючими тут були інші типові для елліністичного мистецтва напрямки - побутовий жанр, декоративна скульптура, що служила для прикраси садів і парків; значний розвиток отримала дрібна пластика. Не випадково саме в Олександрії найбільший успіх мали працювали там учні Праксителя, твори яких багато в чому визначили особливості олександрійської скульптури. Кращі твори скульптури, знайдені на території Єгипту, свідчать про творчий продовженні традицій класичного мистецтва. До них належить чудова статуя так званої Афродіти Киренской (илл. 232). Статуя представляла Афродіту виходить з води і вичавлює вологе волосся - так, як вона була зображена на прославленій картині великого грецького живописця Апеллеса. На жаль, голова і руки статуї не збереглися. Автор Афродіти Киренской показав себе продовжувачем кращих досягнень епохи пізньої класики. У цьому творі немає ні такого частого в елліністичному мистецтві жанрового здрібніння, ні умовної ідеалізації, висушує образ, - фігура Афродіти вражає своєю надзвичайною красою і життєвою переконливістю: здається, що мармур втрачає тут свої властивості каменю і перетворюється на живе тіло. Вишукані пропорції 'фігури, гнучкі лінії контура. м'яка трактування скульптурних мас, найтонша нюансування пластичних переходів - все спрямовано на вираження головної ідеї образу: прославлення людської краси. Відноситься до 3 ст. до н. е. мармурова голова богині із зібрання Голеніщева (Музей образотворчих мистецтв імені Пушкіна, илл. 233) свідчить про звернення художника до величних образів класичного мистецтва кінця 5 - початку 4 ст. до н. е. Велична краса, високопоетичного характер образу, благородна стриманість почуття, узагальненість пластичної форми; далека від сухості і схематизму, майстерня обробка прозорого мармуру - такі характерні якості цього твору. Слід, однак, відзначити, що твори, в яких мистецтво класики знайшло своє живе втілення, в елліністичному Єгипті нечисленні. Шукання олександрійських майстрів пішли шляхом алегоричного образу і осо- 276 ливо в напрямку побутового жанру. Відтінок жанровости притаманний також багатьом творам олександрійських майстрів на міфологічні сюжети. Особливо популярні були образи ідилічного характеру. Прикладом монументальної скульптури елліністичного Єгипту, що з'єднує в собі алегорію з елементами оповідності, є що відноситься до кінця 1 ст. до н. е. колосальна статуя Нілу, що прославляє плодоносну силу могутньої ріки. Ніл представлений у вигляді напівлежачого оголеного старця; в руці, якою він спирається на сфінкса, він тримає ріг достатку, в іншій - колосся хлібних злаків. Навколо нього пустують і грають з тваринами шістнадцять крихітних хлопчиків; їх число відповідає числу ліктів, на яке Ніл піднімається під час розливу. Один з хлопчиків, що символізує останній за рахунком лікоть, що забезпечує врожайність року, визирає з рогу достатку. На цоколі статуї - рельєф із зображенням тварин і рослин долини Нілу. Ні пренадлишок оповідності, ні винахідливість художника не можуть, однак, приховати внутрішньої порожнечі цього твору. Більш примітні досягнення елліністичного мистецтва в жанровій скульптурі. Близька за своїм характером до жанрових творів олександрійської школи прославлена ​​в давнину бронзова група «Хлопчик з гусаком», виконана скульптором Боефом з Халкедона (3 ст. До н. Е.). Група дійшла до нас у мармуровій римської копії. Художник з м'яким гумором показує боротьбу хлопчика з великим гусаком; добре передано пухке тіло дитини, своєрідна виразність його рухів. Група майстерно скомпонована; пластичне рішення збагачене контрастом тіла хлопчика і крил птаха. Олександрійські майстра вводять в скульптуру нові теми й образи, вони нерідко зображають навіть людей з низів суспільства, та все ж їх роботи часто виявляються дуже далекими від справжнього реалізму, бо накопичене художниками майстерність у передачі образів і явищ реального світу часто направляється на зниження образу людини, на перебільшення його потворних рис. Відноситься до позднеелліністіческому періоду статуя «Старого рибалки» (илл. 237 б) виробляє відразливе враження скрупульозно натуралістичної передачею всіх особливостей потворною старості: перед нами зображення оголеного худог

Результаты (украинский) 3:

Найжорсткіших смол. Часто зустрічається в археологічного музею скульптура Єгипет суто об'єднання зовнішніх авангардне греко-єгипетського мистецтва; наприклад,У зображеннях богині сина Horus реалістичні соковитість тіла в дусі грецької смол у поєднанні з умовним иератическои поставу і традиційний атрибут родючості ґрунтів.В портреті статуя Олександр IV Karnak храму (каїрському музеї) особа король виконані в Греко художні форми, форми, в повній відповідності з світил--канонів. Місцевості з Берліна музею.Король розцінюю це VI Филопатора з двома потоку через землі, повністю дотримується принципів мумій мистецтва до найбільш глибинні технології місцевості.