осуществлялись в разных областях ис

осуществлялись в разных областях искусства; всего больше их было в архитектуре и вазовой живописи, относительно меньше — в скульптуре, еще во многом скованной консервативными культовыми традициями.

Сложность и противоречивость искусства периода архаики объяснялась переходным характером этого исторического этапа в развитии греческого общества.

Власть главы племени, басилевса, еще в 8 в. до н. э. была сильно ограничена господством родовой аристократии — эвпатридов, сосредоточивших в своих руках богатства, землю, рабов,—а затем, в 7 в. до н. э., исчезла вовсе. Разложение старых первобытно-общинных отношений, имущественное неравенство, как и все шире применявшийся рабский труд, привели к сложению в Греции рабовладельческого строя. Развитие торговли и ремесел вызвало расцвет городской жизни и временный рост наряду с рабским и свободного труда, а вместе с ним — демоса, то есть массы свободных граждан полиса, противостоявшей старой родовой аристократии.

Период архаики стал временем ожесточенной классовой борьбы между старой родовой знатью — эвпатридами и народом, демосом, то есть массой свободных членов общины. Демос состоял из нескольких социальных групп (земледельцы, ремесленники, купцы и т. д.); интересы их не всегда совпадали, но эвпатриды были враждебны всем им. Поэтому, хотя формы перехода греческих общин к рабовладельческому строю были различны, наиболее важной и типичной для этого времени была борьба демоса против эвпатридов. Эвпатриды стремились к закабалению свободных общинников, что могло повести развитие греческого общества по пути, в какой-то мере напоминающему путь развития восточных рабовладельческих деспотий. Не случайно поэтому в процессе формирования греческого искусства в 7 и 6 вв. до н. э. встречались произведения, близкие по духу древневосточному искусству.

Результаты (украинский) 1:

проводиться в різних галузях мистецтва; просто більше його в архітектурі і ваза живопис, скульптура, відносно менше, ще в значній мірі іммобілізованих консервативних релігійних традицій.Складність і протиріччя мистецтва архаїчного періоду було через перехідного характеру цього історичного етап розвитку грецького суспільства.Власть главы племени, басилевса, еще в 8 в. до н. э. была сильно ограничена господством родовой аристократии — эвпатридов, сосредоточивших в своих руках богатства, землю, рабов,—а затем, в 7 в. до н. э., исчезла вовсе. Разложение старых первобытно-общинных отношений, имущественное неравенство, как и все шире применявшийся рабский труд, привели к сложению в Греции рабовладельческого строя. Развитие торговли и ремесел вызвало расцвет городской жизни и временный рост наряду с рабским и свободного труда, а вместе с ним — демоса, то есть массы свободных граждан полиса, противостоявшей старой родовой аристократии.Период архаики стал временем ожесточенной классовой борьбы между старой родовой знатью — эвпатридами и народом, демосом, то есть массой свободных членов общины. Демос состоял из нескольких социальных групп (земледельцы, ремесленники, купцы и т. д.); интересы их не всегда совпадали, но эвпатриды были враждебны всем им. Поэтому, хотя формы перехода греческих общин к рабовладельческому строю были различны, наиболее важной и типичной для этого времени была борьба демоса против эвпатридов. Эвпатриды стремились к закабалению свободных общинников, что могло повести развитие греческого общества по пути, в какой-то мере напоминающему путь развития восточных рабовладельческих деспотий. Не случайно поэтому в процессе формирования греческого искусства в 7 и 6 вв. до н. э. встречались произведения, близкие по духу древневосточному искусству.

Результаты (украинский) 2:

здійснювалися в різних галузях мистецтва; всього більше їх було в архітектурі і Вазова живопису, відносно менше - в скульптурі, ще багато в чому скутою консервативними культовими традиціями. Складність і суперечливість мистецтва періоду архаїки пояснювалася перехідним характером цього історичного етапу в розвитку грецького суспільства. Влада голови племені, басилевса, ще у 8 в. до н. е. була сильно обмежена пануванням родової аристократії - евпатрідів, зосередили у своїх руках багатства, землю, рабів, -а потім, в 7 в. до н. е., зникла зовсім. Розкладання старих первісно-общинних відносин, майнова нерівність, як і все ширше застосовувався рабська праця, призвели до складання в Греції рабовласницького ладу. Розвиток торгівлі та ремесел викликало розквіт міського життя і тимчасове зростання поряд з рабською і вільної праці, а разом з ним - демосу, тобто маси вільних громадян поліса, що протистояла старої родової аристократії. Період архаїки став часом запеклої класової боротьби між старою родовою знаттю - евпатрідів і народом, демосом, тобто масою вільних членів громади. Демос складався з декількох соціальних груп (землероби, ремісники, купці і т. Д.); інтереси їх не завжди збігалися, але евпатрідів були ворожі всім їм. Тому, хоча форми переходу грецьких громад до рабовласницького ладу були різні, найбільш важливою і типовою для цього часу була боротьба демосу проти евпатрідів. Евпатрідів прагнули до закабалення вільних общинників, що могло повести розвиток грецького суспільства по шляху, в якійсь мірі нагадує шлях розвитку східних рабовласницьких деспотій. Не випадково тому в процесі формування грецького мистецтва в 7 і 6 ст. до н. е. зустрічалися твори, близькі за духом древневосточному мистецтву.

Результаты (украинский) 3:

Були проведені у різних сферах мистецтва, чим більше їх було в архітектурі та мистецтва Niobides, відносно менше - в скульптурі, все-таки великою мірою безперешкодного консервативні священних традиції.