Отчего люди не летают? Я говорю, от

Отчего люди не летают?
Я говорю, отчего люди не летают так, как птицы? Знаешь, мне иногда кажется, что я птица. Когда стоишь на горе, так тебя и тянет лететь. Вот так бы разбежалась, подняла руки и полетела. Попробовать нешто теперь?
(Вздыхая).
Какая я была резвая! Я у вас завяла совсем. Такая ли я была! Я жила, ни об чем не тужила, точно птичка на воле. Маменька во мне души не чаяла, наряжала меня, как куклу, работать не принуждала; что хочу, бывало, то и делаю. Знаешь, как я жила в девушках? Вот я тебе сейчас расскажу. Встану я, бывало, рано; коли летом, так схожу на ключок, умоюсь, принесу с собой водицы и все, все цветы в доме полью. У меня цветов было много-много. Потом пойдем с маменькой в церковь, все и странницы, у нас полон дом был странниц; да богомолок. А придем из церкви, сядем за какую-нибудь работу, больше по бархату золотом, а странницы станут рассказывать: где они были, что видели, жития' разные, либо стихи поют. Так до обеда время и пройдет. Тут старухи уснуть лягут, а я по саду гуляю. Потом к вечерне, а вечером опять рассказы да пение. Таково хорошо было!
Да здесь все как будто из-под неволи. И до смерти я любила в церковь ходить! Точно, бывало, я в рай войду и не вижу никого, и время не помню, и не слышу, когда служба кончится. Точно как все это в одну секунду было. Маменька говорила, что все, бывало, смотрят на меня, что со мной делается. А знаешь: в солнечный день из купола такой светлый столб вниз идет, и в этом столбе ходит дым, точно облако, и вижу я, бывало, будто ангелы в этом столбе летают и поют. А то, бывало, девушка, ночью встану у нас тоже везде лампадки горели да где-нибудь в уголке и молюсь до утра. Или рано утром в сад уйду, еще только солнышко восходит, упаду на колена, молюсь и плачу, и сама не знаю, о чем молюсь и о чем плачу; так меня и найдут. И об чем я молилась тогда, чего просила, не знаю; ничего мне не надобно, всего у меня было довольно. А какие сны мне снились, Варенька, какие сны! Или храмы золотые, или сады какие-то необыкновенные, и все поют невидимые голоса, и кипарисом пахнет, и горы и деревья будто не такие, как обыкновенно, а как на образах пишутся. А то, будто я летаю, так и летаю по воздуху. И теперь иногда снится, да редко, да и не то. (помолчав). Я умру скоро.
Нет, я знаю, что умру. Ох, девушка, что-то со мной недоброе делается, чудо какое-то! Никогда со мной этого не было. Что-то во мне такое необыкновенное. Точно я снова жить начинаю, или... уж и не знаю. (берет ее за руку). А вот что, Варя: быть греху какому-нибудь! Такой на меня страх, такой-то на меня страх! Точно я стою над пропастью и меня кто-то туда толкает, а удержаться мне не за что. (Хватается за голову рукой.)
Здорова... Лучше бы я больна была, а то нехорошо. Лезет мне в голову мечта какая-то. И никуда я от нее не уйду. Думать стану мыслей никак не соберу, молиться не отмолюсь никак. Языком лепечу слова, а на уме совсем не то: точно мне лукавый в уши шепчет, да все про такие дела нехорошие. И то мне представляется, что мне самое себе совестно сделается. Что со мной? Перед бедой перед какой-нибудь это! Ночью, Варя, не спится мне, все мерещится шепот какой-то: кто-то так ласково говорит со мной, точно голубь воркует. Уж не снятся мне, Варя, как прежде, райские деревья да горы, а точно меня кто-то обнимает так горячо-горячо и ведет меня куда-то, и я иду за ним, иду...

Результаты (украинский) 1:

Чому люди не літати? Я кажу, чому люди не літати, як птахи? Ви знаєте, що іноді я думаю, що я птах. Коли ви стоїте на горі, так що вам і тягне на льоту. Так що б розкидані, підніс руки і полетів. Спробуйте nešto зараз? (Зітхає). Те, що я був Frisky! Я вас, що зникати взагалі. Це я був! Я жив або те, що не tužila саме птах в дикій природі. Mamenka čaâla душа не мене, narâžala, мені подобається ляльку, не змушений працювати; які хочуть сталося і робити. Ви знаєте, як я жив в дівчаток? Тут я збираюся розповісти вам. Встати, я використав рано; Колі влітку відбувається klûčok, umoûs′, принести воду з ними і все, всі квіти в House pol′û. У мене було багато кольорів. Потім перейдіть до mamen′koj в церкві і всі паломників, у нас є аншлаг був strannic; Так bogomolok. (A) прийшов з церкви, сісти на деякі роботи, більше на оксамитові золотом і паломників буде сказати: де вони були помічені, життя людей різних віршів і співати. Таким чином, поки час ленчу. Старі жінки тут ляже спати, і я в саду ходьби. Потім Утрені і вечір історії знову так, спів. Це гарна ідея! Так, все, що тут як ніби з-під вартою. І я любив би смерті в церковному ходьби! Звичайно, іноді я в рай буде прийти і не побачила нікого і не пам'ятаю той час і не чути, коли послугу закінчується. Точно, як все це в одну секунду це було. Mamenka сказав, що все, що сталося, подивіться на мене, що мені з робиться. Але ви знаєте: сонячний день з купола цей пост світла вниз йде і на цій посаді йде хмара диму точно, і мені здається, якщо ангели на цій посаді літати і співати. Але що сталося дівчина, ми використовували, щоб вставати по ночах скрізь запалює спалили так десь у куточку і молитися до ранку. Або рано вранці в саду залишити називаний, дат, падати на коліна, молячись плакала і не знаю, що я молюся і плакати; Так мене і знайти. І те, що я молився, яка просила, я не знаю; Мені не потрібно нічого, просто я був досить. І те, що мріє, я мріяв, шановні Барбара, що мрії! Або золотою храми, сади або будь-який незвичайної, і всі співають невидимий голоси і пахне кипарисів і гір і дерев, якщо не як звичайний, а як зображення написані. Але що робити, якщо я літати і літати по повітрю. І зараз іноді мрії, так, але не рідко. (після паузи). Я збираюся скоро помру. Ні, я знаю, що я хочу померти. Ах, дівчина, щось зі мною, що те, що робиться, якимось дивом! Ніколи не зі мною. Те, що в мене є незвичайним. Саме те, що я почав жити знову, або... тому я не знаю. (бере її за руку). І це те, що приготування: бути гріх! Такий страх на мене такими мені боятися! Я стою саме над урвищем і мені хтось там натисканням і не чинити опір. (Вистачає голову рукою). Здоровий... Шкода, що я був хворий і хворим. Риє мене деякі мрія. І ніде я дістати не їхати. Думаю, я буду стати думки не зібрати, молитися не otmolûs′ в будь-якому випадку. Мова lepeču слів і розум не є те, що: саме мене хитрий у вухах Шепіт, так все про такі випадки є погані. А то мені здається що я більшість себе стає брудні. Що мені? Перед неприємності які-небудь його! Вночі приготування їжі, я не можу спати, всі, мабуть, шепотіти щось: хтось так люб'язно сказав мені точно Coos голуба. Немає мене приготування їжі, як раніше, рай дерева так гір і точно мені хтось обіймає так тепло і щиро, приводить мене десь і я буду для неї піти...

Результаты (украинский) 2:

Чому люди не літають?
Я кажу, чому люди не літають так, як птахи? Знаєш, мені іноді здається, що птах. Коли стоїш на горі, так тебе й тягне летіти. Отак розбіглася, підняла руки і полетіла. Спробувати нешто тепер?
(Зітхаючи).
Яка я була жвава! Я у вас зів'яла зовсім. Така я була! Я жила, ні про що не тужила, точно пташка на волі. Матінка в мені душі не чула, прибирала мене, як ляльку, працювати не примушувала; що хочу, бувало, то й роблю. Знаєш, як я жила в дівчатах? Ось я тобі зараз розповім. Встану я, бувало, рано; коли влітку, так сходжу на ключок, вмиюся, принесу з собою водиці і всі, всі квіти в будинку поллю. У мене квітів було багато-багато. Потім підемо з матінкою до церкви, все і Мандрівниця у нас сповнений будинок був странниц; да богомолок. А прийдемо з церкви, сядемо за яку-небудь роботу, більше по оксамиту золотом, а Мандрівниця стануть розповідати: де вони були, що бачили, житія 'різні, або вірші співають. Так до обіду час і пройде. Тут старухи заснути ляжуть, а я по саду гуляю. Потім до вечерні, а ввечері знову розповіді да спів. Таке добре було!
Та тут все ніби з-під неволі. І до смерті я любила в церкву ходити! Точно, бувало, я в рай увійду і не бачу нікого, і час невідомо, і не чую, коли служба скінчиться. Точно як все це в одну секунду було. Матінка говорила, що все, бувало, дивляться на мене, що зі мною робиться. А знаєш: в сонячний день з купола такий світлий стовп вниз йде, і в цьому стовпі ходить дим, точно хмара, і бачу я, бувало, ніби ангели в цьому стовпі літають і співають. А то, бувало, дівчина, вночі встану у нас теж скрізь лампадки горіли так де-небудь в куточку і молюся до ранку. Або рано вранці до садка піду, поки лише сонечко піднімається, впаду на коліна, молюся і плачу, і сама не знаю, про що молюся і про що плачу; так мене і знайдуть. І про що я молилася тоді, чого просила, не знаю; нічого мені не треба, всього у мене було досить. А які сни мені снилися, Варенька, які сни! Або храми золоті, чи сади якісь незвичайні, і всі співають невидимі голоси, і кипарисом пахне, і гори і дерева ніби не такі, як зазвичай, бо як на образах пишуться. А те, ніби я літаю, і літаю повітрям. І тепер іноді сниться, так рідко, та й не те. (помовчавши). Я помру скоро.
Ні, я знаю, що помру. Ох, дівчина, щось зі мною недобре робиться, диво якесь! Ніколи зі мною цього не було. Щось в мені таке незвичайне. Точно я знову жити починаю, або ... вже й не знаю. (бере її за руку). А ось що, Варя: бути гріха якомусь! Такий на мене страх, такий-то на мене страх! Точно я стою над прірвою і мене хтось туди штовхає, а утриматися мені нема за що. (Хапається за голову рукою.)
Здорова ... Краще б я хвора була, а то недобре. Лізе мені в голову мрія якась. І нікуди я від неї не піду. Думати стану думок ніяк не зберемо, молитися не відмолити ніяк. Мовою белькочу слова, а на думці зовсім не те: точно мені лукавий у вуха шепоче, та все про такі справи нехороші. І то мені видається, що мені саме собі совісно зробиться. Що зі мною? Перед бідою перед якоюсь це! Вночі, Варя, не спиться мені, все ввижається шепіт якийсь: хтось так ласкаво говорить зі мною, точно голуб воркує. Вже не сняться мені, Варя, як колись, райські дерева так гори, а точно мене хтось обіймає так гаряче-гаряче і веде мене кудись, і я йду за ним, йду ...

Результаты (украинский) 3:

Чому люди не полетів?
скажу, чому люди не літати як птиці? Знаєте, мені інколи здається, що я птицю. Коли прозвучала на горі, так і тягне на ходу. Це буде Світлана Gannushkina дала мені, підвищив руки і летять.Спробуйте нешто зараз?
(Вздыхая).
те, що я була постійних учасників! Я тебе, леуш vinedressers зовсім. Це був! Я жив у, так би мовити, не зовсім незалежного тужила, точно птах. Маменька в мене душа не чаяла, наряжала мене, як лялька була,Робота не несе, я, бувало, AM. Ви знаєте, як я жив у дівчата? Я тобі зараз скажу. Хранителі, мені траплялося, достроково, самого Колі влітку, схожий на ключок, умоюсь, tarry поки аш знову з водицы і всіВсі квіти в будинку полью. Я кольори було багато-багато. Потім перейдіть до маменькой в церкві, і "болтоні, ми маємо повне будинок був странниц; так богомолок. І приходять з церкви, посидіти на будь-яку роботу,Більше про гаманцем золото, а "Болтоні розповість: там, де вони були, що бачили, Житієм святих', різні або вірші співати. Тому, перш ніж ранішній і відбудеться. Там зло Carabosse поснуть - і я саду дуже зайнятий. Потім Виважене рішення ',А ввечері знову історії так співала. Це!
Так тут все ніби з-під полону. І смерть любив Церкви! Аналогічно, сталося, я в раю та хліб не бачать, і не пам'ятаю, і не чув,Коли служби закінчується. Саме так, як все це в одну секунду. Маменька заявив, що все відбулося, подивіться, що зі мною. І знаєте: у сонячну погоду з купола яскраві полюс вниз,І в цьому примостився проходить дим, точно хмарі, і я бачу, що відбувалося цього ангелів у цьому примостився літати і співати. У такому випадку дівчину, нічний хранителі ми також скрізь і всюди snuffers так десь в кут і помолитися вранці.Чи рано вранці в саду ось, залишилися тільки свято датується відчути коліна молитися і кричати, і не знала молитов і крик; так мені й знайти. І на те, що я молився, який просив, щоб не знаю; нічого не стояв вражають усіх,Для мене це було досить. І те, що мрії мене драматургами, Варенька, що мрії! Чи храмів золото, або садах чудових і всі співають невидима голос і в якій художнього запахи, гір і дерева були не такі якЯк не дивно, а також зображення написані. Хоча в хочу і хочу, щоб повітря. А тепер інколи прожектор, так рідко, так і не. ( ™ s щастя). Я помру. незабаром
Ні, я знаю, що я помру. Ой, дівчино, зі мною попереднього existences зроблено,На диво! Ніколи не зі мною в цьому не було. Що для мене є надзвичайним. Точно знову живу почати, або занадто... і не знаю. (бере на себе руки). І те, що Varya: гріх щось робити! Зі мною страх,Такий собі від страху! Так само я стою над прірвою та мене там штовхає і чіпляють до мене не. (поточного порядку денного через голову рукою.)
Yousra... Краще б мені здавалося, а також відчуття. Реальність мені в голову сон.І я нікуди від нього не хоче. Думаю, що думки не гніву, молитися не отмолюсь. Мова лепечу слова і розум не: саме мені froward у вухах отримує голосніше, так і про такі випадки вже formidably розділилися.І мені здається, що я сама більшість мощам совість. Те, що зі мною? Перед пускав перед будь-яким його! Вночі, Varya, не сонний мене всі am транспортування маленькі діти, шепоту: хто, так ласкаво сказав зі мною,Аналогічно голубники воркует. Не мріє про мене, Varya, як і раніше, раєм дерева так гір і точно мені буває так тепло і тепло і підводить мене, де, і я збираюся поїхати...