Одним из главных аспектов темы Втор

Одним из главных аспектов темы Второй мировой войны остается политические отношения СССР, США и Англии, влияние их действий как на события, происходившие на советско-германском фронте, так и на ход войны в целом. Официальная точка зрения на роль союзников по антигитлеровской коалиции претерпела за прошедшее время значительные изменения.
В области политики достичь консенсуса в вопросе, кто из союзников был более прав, а кто менее, – практически невозможно. Стороны всегда будут предъявлять друг другу претензии – за Мюнхенский сговор и за пакт Молотова-Риббентропа, за расширение СССР на запад и войну в Финляндии, за "странную войну" и так далее.
В военной же сфере, несмотря на то, что и здесь есть взаимные претензии, найти общий знаменатель намного легче.
С самого начала войны СССР и западные союзники решали принципиально разные стратегические задачи: СССР должен был сначала предотвратить (как минимум оттянуть) войну на суше с нацистами, а затем – нанести им поражение в ходе сухопутной войны, изгнать со своей территории и, наконец, полностью уничтожить.
Задача союзников формулировалась иначе. Будучи избавлены от необходимости иметь дело с гитлеровскими войсками на собственных территориях, США и Великобритания осуществляли стратегию, направленную на достижение подавляющего военно-экономического превосходства над Рейхом, вынужденным сжигать огромные ресурсы. По мере ослабления Германии союзники намеревались перенести войну на ее территорию, где и завершить.
Разница в стратегии определяла разницу в подходах: СССР не мог ждать, а
западные союзники могли позволить себе ожидание – время в их противостоянии с Рейхом работало не в пользу фюрера и его подручных.

Результаты (украинский) 1:

Одним з основних аспектів тему Другої світової війни залишається політичних відносин з СРСР, США і Англії, наслідки своїх дій, як на події на східному фронті і в ході війни в цілому. Офіційний погляду на роль антигітлерівської коаліції союзників відбулися значні зміни протягом довгого часу. В політику для досягнення консенсусу союзники, які мали більше прав а хто менше це практично неможливо. Сторони завжди принесе кожної претензії за змову і Мюнхен Пакт Молотова-Ріббентропа, з розширенням РАДЯНСЬКОГО СОЮЗУ на заході і війна в Фінляндії, за "дивна війна" і так далі. У військову сферу, незважаючи на те, що існує конкуруючі претензій це набагато простіше знайти спільний знаменник. З початку війни, РАДЯНСЬКИЙ СОЮЗ і західні союзники вирішили принципово різних стратегічних цілей: СРСР був змушений спочатку запобігти (принаймні відкласти) війни на землі, з нацистів а потім поразку їх під час землі війни, вигнати зі своєї території і нарешті повністю знищити. Об'єднане завдання сформульована по-різному. Бути позбавлені від необхідності мати справу з Гітлера армій у своїх територіях, Сполучених Штатів і Сполученого Королівства переслідували стратегії, спрямованої на досягнення переважною військову та економічну перевагу над рейху, які були змушені записувати велику кількість ресурсів. Як ослаблення Німеччини, союзники призначені для перенесення війни на свою територію, де повний. Різниця в стратегії визначається відмінність у підходах: не міг чекати, СРСР іЗахідні союзники могли дозволити собі час очікування в їхньому протистоянні з Рейху працював на користь Гітлер і його соратниками.

Результаты (украинский) 2:

Одним з головних аспектів теми Другої світової війни залишається політичні відносини СРСР, США і Англії, вплив їх дій як на події, що відбувалися на радянсько-німецькому фронті, так і на хід війни в цілому. Офіційна точка зору на роль союзників по антигітлерівській коаліції зазнала за минулий час значних змін.
В області політики досягти консенсусу в питанні, хто із союзників був більш правий, а хто менше, - практично неможливо. Сторони завжди будуть пред'являти один одному претензії - за Мюнхенська змова і за пакт Молотова-Ріббентропа, за розширення СРСР на захід і війну в Фінляндії, за "дивну війну" і так далі.
У військовій же сфері, незважаючи на те, що і тут є взаємні претензії, знайти спільний знаменник набагато легше.
З самого початку війни СРСР і західні союзники вирішували принципово різні стратегічні завдання: СРСР мав спочатку запобігти (як мінімум відтягнути) війну на суші з нацистами, а потім - завдати їм поразки в ході сухопутної війни, вигнати зі своєї території і, нарешті, повністю знищити.
Завдання союзників формулювалася інакше. Будучи позбавлені від необхідності мати справу з гітлерівськими військами на власних територіях, США і Великобританія здійснювали стратегію, спрямовану на досягнення переважної військово-економічної переваги над Рейхом, вимушеним спалювати величезні ресурси. У міру ослаблення Німеччини союзники мали намір перенести війну на її територію, де і завершити.
Різниця в стратегії визначала різницю в підходах: СРСР не міг чекати, а
західні союзники могли дозволити собі очікування - час в їхньому протистоянні з Рейхом працювало не на користь фюрера і його підручних.