Глобализация-это рост и принятие ми

Глобализация-это рост и принятие мировой культуры. Поскольку по крайней мере середины девятнадцатого века, рационализированные институционального и культурного миропорядка кристаллизовался, который состоит из универсально применимых моделей, которые формируют государств, организаций и отдельных субъектов. Концепции прогресса, суверенитета, прав и т.п., приобрели большой авторитет.
После второй мировой войны международной жизни получили культурные структуры. Государства на весьма различных уровнях экономического приняла общие принципы и общих институтов. Далеко не главными действующими лицами на международной арене, государства происходит большая часть их структуры и полномочий от встроены в более крупной системы, государственное устройство мира, состоящий из общей протекционистской моделей. Но государства не только во всем мире принято модель. Все больше и больше организаций, от научных ассоциаций феминистских групп, от standardsetting органов экологических движений, помог разработать и реализовать этот общий мировой культуры.
к концу двадцатого века мировой культуры стал составляющих элементов в мировом сообществе. Но он не может претендовать на глобальный консенсус; регионы отличаются, например, в их интерпретации основных понятий таких индивидуальных прав. Равно как и мировой культуры, свободной от противоречий; Он содержит значения, такие как свобода и равенство, которые обязательно находятся в напряжении. Принятие глобальной модели будет
не приведет к миру, полностью однородной, Если только потому, что институционализация в различных условиях будет производить значительные местные вариации. Мировая культура на самом деле производит новых конфликтов, когда многие считают, что они живут в одном мире под общепризнанных принципов, они становятся критикой действий государств, которые отличаются от глобальных норм. Так как состояние мира всегда
обязан соответствуют высоким мировым стандартам, мировой культуры фактически поощряет открытие новых социальных проблем. Но всемирное признание проблемы, начиная от глобального потепления до коррупции, является признаком силы тока мировой культуры. В мире, разнообразной, конфликтное и децентрализованной, он предусматривает общие модели мышления и действия.

Результаты (украинский) 1:

Глобалізація є зростання і прийняття світової культури. Оскільки принаймні середини дев'ятнадцятого століття, раціоналізація інституційні та культурних світового порядку був кристалізується, який складається з універсально застосовні і моделей, які формують держав, організаціям та індивідуальним діячам. Поняття прогресу, суверенітет і прав тощо, завоювали велику довіру. Після Другої світової війни міжнародному житті отримав культурних структур. Штати на рівні економічного застосували загальні принципи та загальні установ. Далеко від головних акторів на міжнародній арені держава має місце більшість з їх структури та повноваження від вбудовані у більші системи, держава світ, що складається з поширених протекціоністської моделі. Але держави не тільки глобально прийнята модель. Все більше організацій з наукових асоціацій, жіночих груп з standardsetting органів екологічні рухи, допомогли розробити і здійснити цю поширених світової культури. до кінця двадцятого століття світової культури стати складових елементів у світовому співтоваристві. Але він не може претендувати глобального консенсусу; регіони відрізняються, наприклад, у своєму тлумаченні цих понять прав особистості. А також світової культури вільною від протиріч; Він містить значення, такі як свободи й рівності, яка обов'язково є в напрузі. Прийняття глобальна модель буде не призведе до миру, абсолютно однорідною, якщо тільки тому що інституціоналізації за різних умов буде виробляти значні місцевих варіацій. Світової культури насправді виробляє нових конфліктів, коли багато хто вважає, що вони живуть в цьому світі під загальноприйнятим принципам, вони є критичними дії держави, які відрізняються від глобального норм. Тому, що держава світ завжди повинні відповідати найвищим світовим стандартам, світової культури фактично закликає відкриття нових соціальних проблем. Але міжнародного визнання досягнень проблеми, починаючи від глобального потепління і корупція є симптомом сили струму світової культури. У світі, різноманітна, суперечливі і децентралізованого вона передбачає загальні закономірності думки і дії.

Результаты (украинский) 2:

Глобалізація-це зростання і прийняття світової культури. Оскільки принаймні середини дев'ятнадцятого століття, раціоналізовані інституційного та культурного світопорядку кристалізувався, який складається з універсально застосовних моделей, які формують держав, організацій та окремих суб'єктів. Концепції прогресу, суверенітету, прав і т.п., придбали великий авторитет.
Після другої світової війни міжнародного життя отримали культурні структури. Держави на вельми різних рівнях економічного прийняла загальні принципи і загальних інститутів. Далеко не головними дійовими особами на міжнародній арені, держави відбувається більша частина їх структури та повноважень від вбудовані в більшої системи, державний устрій світу, що складається із загальної протекціоністської моделей. Але держави не тільки в усьому світі прийнято модель. Все більше і більше організацій, від наукових асоціацій феміністських груп, від standardsetting органів екологічних рухів, допоміг розробити і реалізувати цей загальний світової культури.
До кінця двадцятого століття світової культури став складових елементів у світовому співтоваристві. Але він не може претендувати на глобальний консенсус; регіони відрізняються, наприклад, в їх інтерпретації основних понять таких індивідуальних прав. Так само як і світової культури, вільної від суперечностей; Він містить значення, такі як свобода і рівність, які обов'язково знаходяться в напрузі. Ухвалення глобальної моделі буде
не приведе до світу, повністю однорідною, Якщо тільки тому, що інституціоналізація в різних умовах буде виробляти значні місцеві варіації. Світова культура насправді виробляє нових конфліктів, коли багато хто вважає, що вони живуть в одному світі під загальновизнаних принципів, вони стають критикою дій держав, які відрізняються від глобальних норм. Так як стан світу завжди
зобов'язаний відповідають високим світовим стандартам, світової культури фактично заохочує відкриття нових соціальних проблем. Але всесвітнє визнання проблеми, починаючи від глобального потепління до корупції, є ознакою сили струму світової культури. У світі, різноманітною, конфліктне і децентралізованою, він передбачає загальні моделі мислення і дії.

Результаты (украинский) 3:

Глобалізація, ріст і прийняття світової культури. Оскільки як мінімум середини ХIХ століття, обтічної інституційних та культурних замовлення кристаллизовался,Який складається з однаковою відповідні моделі, яка форма держав, організацій та окремих суб'єктів. Концепція прогресу, суверенітет, прав людини тощо, мають стати авторитет.
Після Другої світової війни міжнародного життя отримали культурний структур. Держав на дуже різних рівнів економічного прийняла загальні принципи та спільні інституції.