7-октября. За последние две недели

7-октября. За последние две недели произошло много изменений. Я пошел в РайОНО и попросил предоставить мне работу по профессии. Они отправили меня за 25 км от дома, в котором я живу, преподавать физику и математику. Я бросил эту затею, во-первых, это далеко, во-вторых, я не могу бросить семью. В Ефимовском сельсовете интересовались, почему я отказался от работы, я сказал, что зарплаты, которую они предложили, не хватит на содержание семьи. Глава Сельского совета сказал, что вопрос будет поднят на пленуме и заработную плату поднимут. С работой у меня не складывалось, и я вернулся в колхоз на ежедневную работу. Братья и сестры Эмне, Эскендер были рядом со мной. Пошел в Ворово собирать картошку. 3 дня здесь, 3 дня в колхозе Паршино. За работу дали 1, 5 пуда картошки, немного муки и нута. А самое хорошее то, что здесь в обед нам дают молочную кашу. Вечером я другом Экремом пошел знакомиться с учителями Паршинской школы. Мы с ними очень долго общались.

31-октября. За последние 24 дня было проделано много работы. Наша главная цель: подготовиться к зиме, не умереть от голода.
20 октября меня вызвали в Сельсовет и сказали, что я прогулял работу. Напугали, что отдадут меня под суд. А мне нечего было бояться: Родины нет, а родные и бликие, весь мой народ в таком жалком состоянии. Но мне нужно спасать родных, даже если меня и посадят, я сделал неплохие запасы на зиму для семьи. На протяжении 11 дней мы с Эмне, младшим братом Эскендером и другом Экремом работали в колхозе, копали картошку. Я грузил картошку мешками в телегу, а Экрем устроился извозчиком. Домой принес 25 пудов картошки, 19 кг ржи. Бедная моя мама, как она радуется, днем и ночью она читает Коран, молится. Друг Экрем и остальные соотечественники точно так же сделали запасы. Закончив работу в колхозе, я вернулся на свою работу в подсобное хозяйство. Очень переживаем, узнали, что наши люди, которые рубят лес, живут очень плохо. Мы, по сравнению с ними, живем очень хорошо. Нас не отправляют рубить леса. Погода начала портиться, моросит дождь, туман.
Наш бригадир прекрасный человек, он мне очень помогает, а я готовлюсь к зиме. Сегодня мы с Экремом и другими ходили в гости к бригадиру. Впервые после депортации из Крыма мы принесли самогон, немного выпили и окунулись в воспоминания.

7-8-ноября. Праздничные дни. Народ отмечает, а мы можем только вспоминать былое и, вспоминая судьбу своих родных, начал плакать. Это день стал для нас очень тяжелым, так как мы все вспоминали, как раньше мы проводили праздники вместе со своим народом. Сестренка Магъбе, Нуредин, Экрем ушли за 25 км от нас, на горный участок Харьков и, проработав пять дней вернулись сегодня. Там много наших соотечественников. Экрем говорит, что нашим там живется очень тяжело. Голод, и с водой туго. Люди начали пухнуть от голода. А кроме вырубки леса и работы никакой нет. Уходят на рассвете, возвращаются уже ночь и живут по 10-15 семей в сараях и бараках. Вчера пошел снег, а у людей нет зимней одежды, даже видел, как несколько детей ходили босоногими на снегу. Я не мог узнать свой народ. Магъбе с Экремом говорят, что все стали серыми, бесцветными. Конечно, по сравнению с ними мы хорошо живем, мы сыты, хоть и картошкой, но наедаемся. На праздник каждой семье выделили по литру водки. Мы с Экремом и с бригадиром вместе поехали в Мантурово. Заехали к Бекиру. Там переночевали и вернулись на следующий день. Вечером мы поехали домой к бригадиру, очень долго там сидели, говорили, отдохнули. Очень ругают меня за то, что я не поехал в Харьков, пилить лес, грозятся подать в суд. Что будет? Я не знаю
Бекир вернулся из Мантурово домой. Он работает извозчиком в тресте. Ночью, часов в 11 он приехал к нам, я собрал ему 1 мешок нута, 3 мешка ржи и отправил в Мантурово. Я ему очень багодарен, он закончил мою работу. Сегодня получил письмо от односельчанина Ислям акама. По его словам, он знает, где находится мой дядя Юсуф. Я быстро написал письмо, чтобы разузнать его адрес.

Результаты (украинский) 1:

7 жовтня. Протягом останніх двох тижнів було досягнуто багато змін. Я пішов до районів і попросив мене працювати в професії. Вони прислали мені 25 милях від будинку, де я живу, щоб навчити математики і фізики. Я відмовився, по-перше, це, по-друге, я не кинути сім'ї. В Efimovskom коли його запитали, чому я відмовився від роботи, я сказав, що зарплати, вони пропонують недостатньо для всієї родини. Голова с. Рада сказав, що це питання буде піднято на пленумі і заробітна плата буде рости. З роботи я не сталося, і я повернувся до ферми для роботи. Брати і сестри Èmne, Eskender були поруч зі мною. Пішов до Worowo збирати картоплі. 3 дні, 3 дні в колективних Paršino. Для роботи, 5 1 пуда дав картоплю, трохи борошна і нут. І краще за все про час тут під час обіду ми даємо молоко кашу. Ввечері я пішов до Èkremom познайомитися з іншими вчителів Paršinskoj школи. Ми говорили протягом дуже довгого часу. 31 жовтня. За останні 24 днів багато роботи було зроблено. Нашою основною метою: підготуватися до зими, щоб не померти від голоду. 20 жовтня я був у селі і сказали, що я був відсутній від роботи на роботу. Гриміли, що дасть мені справедливість. І я нічого не боятися: немає батьківщини і родичів та blikie, мої люди жалюгідні благав. Але мені потрібно, щоб зберегти мою сім'ю, навіть якщо я в тюрми, і я зробив деякі гідну зимових приладдя для всієї родини. Протягом 11 днів ми є Èmne, молодший брат Èskenderom та інші Èkremom працював на фермі, викопування картоплі. Я завантажив картоплі сумки в кошик і Екрем отримав Картер. Головна приніс 25 тонн картоплі, 19 кг жита. Моя мама бідних як вона радіє, день і ніч вона читає Корану, молитися. Друг і інші співвітчизників Екрем так само запасів. Коли ви закінчили роботу над колгоспу, я повернувся до моєї роботи в індустрії утиліта. Самого досвіду, дізнався, що нашого народу, які скоротили деревини, жити дуже погано. Ми в порівнянні з ними, жити дуже добре. Ми не надсилайте колоти дрова. Погода починає погіршуватися, drizzles, туман. Наші Форман дивовижну людину, він допомагає мені багато чого, і я готую для зими. Сьогодні ми з Èkremom і інші люди прийшли до Бригадний генерал. В перший раз після будучи депортовані з Криму ми принесли самогон, трохи п'яний і занурився в спогади. 7-8 листопада. Свята. Народу нотатки і ми тільки Нагадаємо, минулого і пам'ятаючи про долю своїх близьких заплакала. Цей день був для нас дуже важко, як ми всі пам'ятають як, перш ніж ми провели канікули разом зі своїм народом. Сестра Mag″be, Nuredin, Екрем пішов за 25 км від нас, на горі районі Харкова і, витративши п'ять днів повернуті сьогодні. Є багато наших співвітчизників. Екрем каже, що наше життя є дуже важко. Голод і жорсткої води. Люди стали зибь від голоду. А також журналювання, і немає ніякої роботи. Залиште на світанку, вже повернулися ввечері і жити за 10-15 сімей в сараях і казарми. Сьогодні він снігу, і люди мають ні зимового одягу, навіть бачив деякі діти ходили босоніж в снігу. Я не міг знайти свій народ. Mag″Be з Èkremom сказати, що всі стали сірий, безбарвний. Звичайно, у порівнянні з ними, ми живемо, ми ситі добре, хоча і картоплю, але naedaemsâ. На свято кожної сім'ї, виділених на літр горілки. Ми Èkremom і з Форман разом поїхали в Manturovo. Зупинився, щоб Bekiru. Залишився там і повертаються на наступний день. Увечері ми пішли додому Бригадний генерал, сидів там протягом дуже довгого часу, сказав. Дуже вилаяла мене за те, що я не лягав Харків, розпилювання деревини, загрожують Сью. Це було б? Я не знаюБекір повернувся з Manturovo будинку. Він працює як Картер в довіру. Ніч годин в 11 він прийшов до нас, я зібрав йому 1 мішок з нуту, 3 пакувати жита і відправили в Manturovo. Я bagodaren його, він завершив свою роботу. Сьогодні отримав лист від села Isljam Akam. За його словами він знає де знайти мого дядька Юсуф. Я швидко написав листа, щоб дізнатися його адресу.

Результаты (украинский) 2:

7-жовтня. За останні два тижні відбулося багато змін. Я пішов у РайВНО і попросив надати мені роботу за професією. Вони відправили мене за 25 км від будинку, в якому я живу, викладати фізику і математику. Я кинув цю затію, по-перше, це далеко, по-друге, я не можу кинути сім'ю. У Ефимовская сільраді цікавилися, чому я відмовився від роботи, я сказав, що зарплати, яку вони запропонували, не вистачить на утримання сім'ї. Глава Сільського ради сказав, що питання буде піднято на пленумі і заробітну плату піднімуть. З роботою у мене не складалося, і я повернувся в колгосп на щоденну роботу. Брати і сестри Емне, Ескендер були поруч зі мною. Пішов у злодіїв збирати картоплю. 3 дня тут, 3 дня в колгоспі Паршино. За роботу дали 1, 5 пуди картоплі, трохи борошна і нуту. А саме хороше те, що тут в обід нам дають молочну кашу. Увечері я іншому Екрем пішов знайомитися з вчителями Паршінской школи. Ми з ними дуже довго спілкувалися. 31-жовтня. За останні 24 дня було зроблено багато роботи. Наша головна мета: підготуватися до зими, не померти з голоду. 20 жовтня мене викликали в Сільрада і сказали, що я прогуляв роботу. Налякали, що віддадуть мене під суд. А мені нічого було боятися: Батьківщини немає, а рідні та відблиски, весь мій народ в такому жалюгідному стані. Але мені потрібно рятувати рідних, навіть якщо мене і посадять, я зробив непогані запаси на зиму для сім'ї. Протягом 11 днів ми з Емне, молодшим братом Ескендера і другом Екрем працювали в колгоспі, копали картоплю. Я вантажив картоплю мішками у віз, а Екрем влаштувався візником. Додому приніс 25 пудів картоплі, 19 кг жита. Бідна моя мама, як вона радіє, вдень і вночі вона читає Коран, молиться. Друг Екрем і решта співвітчизники точно так само зробили запаси. Закінчивши роботу в колгоспі, я повернувся на свою роботу в підсобне господарство. Дуже переживаємо, дізналися, що наші люди, які рубають ліс, живуть дуже погано. Ми, в порівнянні з ними, живемо дуже добре. Нас не відправляють рубати лісу. Погода почала псуватися, мрячить дощ, туман. Наш бригадир прекрасна людина, він мені дуже допомагає, а я готуюся до зими. Сьогодні ми з Екрем та іншими ходили в гості до бригадира. Вперше після депортації з Криму ми принесли самогон, трохи випили і поринули у спогади. 7-8-листопада. Святкові дні. Народ відзначає, а ми можемо тільки згадувати минуле і, згадуючи долю своїх рідних, почав плакати. Це день став для нас дуже важким, так як ми всі згадували, як раніше ми проводили свята разом зі своїм народом. Сестричка Маг'бе, Нуредін, Екрем пішли за 25 км від нас, на гірська ділянка Харків і, пропрацювавши п'ять днів повернулися сьогодні. Там багато наших співвітчизників. Екрем каже, що нашим там живеться дуже важко. Голод, і з водою туго. Люди почали пухнути від голоду. А крім вирубки лісу і роботи ніякої немає. Ідуть на світанку, повертаються вже ніч і живуть по 10-15 сімей в сараях і бараках. Вчора пішов сніг, а у людей немає зимового одягу, навіть бачив, як кілька дітей ходили босими на снігу. Я не міг дізнатися свій народ. Маг'бе з Екрем кажуть, що всі стали сірими, безбарвними. Звичайно, в порівнянні з ними ми добре живемо, ми ситі, хоч і картоплею, але наїдаємося. На свято кожній родині виділили по літру горілки. Ми з Екрем і з бригадиром разом поїхали у Мантурово. Заїхали до Бекіра. Там переночували і повернулися на наступний день. Увечері ми поїхали додому до бригадира, дуже довго там сиділи, говорили, відпочили. Дуже лають мене за те, що я не поїхав до Харкова, пиляти ліс, погрожують подати до суду. Що буде? Я не знаю Бекір повернувся з Мантурово додому. Він працює візником у тресті. Вночі, годин в 11 він приїхав до нас, я зібрав йому 1 мішок нуту, 3 мішки жита і відправив у Мантурово. Я йому дуже Багодаря, він закінчив мою роботу. Сьогодні отримав листа від односельця Іслям Акам. За його словами, він знає, де знаходиться мій дядько Юсуф. Я швидко написав листа, щоб довідатися його адресу.

Результаты (украинский) 3:

7 Жовтня. За останні два тижні було багато змін. Я пішла в і запитав, що інформація має намір надати мені працювати за спеціальністю. Вони надіслали мені за 25 км від будинку, в якому я живу, навчити фізики і математики.Я оскаржив це втілити, в першу чергу, це далеко не, а по-друге, я не хотів би залишити сім'ї. В Ефимовском- тивний мали на питання, чому я відмовився від роботи, я сказав, що зарплати, що вони припустив, що,Не буде достатньо для утримання сім'ю. Розділ сільського господарства ради, заявив, що питання буде винесено на пленарному та дозволить підвищити заробітну плату. З роботою я не виріс, і я повернулася до ферми на щоденну роботу.Братів і сестер Эмне Эскендер, були поряд зі мною. Він пішов у зібрати Ворово Ilford. 3 Дні тут, 3 днів в Dagens Nyheter Паршино. Для робіт, вироблене 1, 5 пудів покривається густо мало, невеликою кількістю борошна та інструментальні. І добре,Що тут в обід ми надаємо молочні зміни сезонно. Увечері в мене є ще Экремом пішов проконсультуватися з викладачами Паршинскои школи. Ми провели дуже довго. Господь 31-жовтня. За останні 24 днів було зроблено дуже багато роботи.Наша головна мета - почати підготовку до зими, не померти з голоду.
20 Жовтня я винайшов і сказав, що я Ugrinovich роботи. Що далі, що мене кидав в суді. І я не мають нічого боятися: Батьківщину не,І свої домівки і бликие, всі мої люди в такому убогі стан. Але я хочу зберегти свій будинок, навіть якщо я і буде сидіти, я добре запасів на зиму для сім'ї. За 11 днів ми Эмне,Молодший брат Эскендером і ще Экремом працював у Dagens Nyheter, Hema Ilford. Я був ilford сумки на візок, і Экрем извозчиком зловили. Головна сторінка поступився 25 дзвіниці покривається густо мало, 19 кг мішків. Пісна моя мама,Як тільки вона закінчується, вдень і вночі вона читала Корану, молиться. Кожен Экрем та інших співвітчизників у ті ж акції зробили це. Коли ви завершили свою роботу в Dagens Nyheter, я повернулася до своєї роботи в cyberlaw.Дуже важливо, щоб дізнатися про те, що наші люди, які розрізати лісу, живеться дуже погано. Ми, порівняно з ними, живуть дуже добре. Ми не надсилати скорочення лісів. Погода почав верховий, дрібний дощ, туман.
Наші майстром красивих людей, він допомагає мені, і я підготовки до зими. Сьогодні ми Экремом і інших пішов у гості до бригадиру. На перший час після депортованих із Криму ми привезли знаті,Кілька продукції експортується і панування у спогади. Господь 7-8-листопад. Святкові та вихідні дні. У людей, і ми можемо тільки пам'ятати нахиляти і, згадавши своїх близьких, почав плакати. Цей день став для нас дуже важка,Так, як ми всі посміхнулася, як і в минулому ми мали свята разом з народом. Сестра Магъбе, Нуредин, Экрем пішов за 25 км від нас, на горі станції м. Харкова, а через п'ять днів повернулися сьогодні.Багато наших співвітчизників. Экрем заявив про те, що наша дратує є дуже важко. Голод, і з водою туго. Люди почали пухнуть від голоду. Так само як і запису немає. Перейти до світанку,Повернутися до вже ніч і жити на 10-15 сімей у навіси й мазанки. Вчора пішов сніг, а не зимовий одяг, навіть побачив, а також кілька діти ходили босоногими на снігу. Я не знаю, як щодо свого народу.На Магъбе Экремом заявив, що всі стали сірий, змінити колір. Звичайно ж, у порівнянні з ними, ми живемо, ми набридло, хай і позитивна річ, але наедаемся. У престольне свято кожної сім'ї сприяли л горілки.Ми Экремом і звання бригадного генерала, однак, пішов на Мантурово. Підібрати/довезти на Бекиру. Там моєї магістерської роботи і повернувся на наступний день. Увечері ми вирушили додому до бригадиру, дуже довго сидячи, сказав, наші діти.Дуже звинувачують мене за те, що я не ходила до Харкова, обробки ловить рибу, погрожують подати скаргу до суду. Що буде? Я не знаю
Бакіром Аль повернувся з Мантурово додому. Він працює извозчиком. На ніч, годин у 11, він прийшов до нас,Я збирав йому мішком інструментальні 1, 3 і мішка жито направила у Мантурово. Я йому дуже багодарен, він закінчив свою роботу. Сьогодні я отримав лист від односельчанина але створена Акам. За його словами, він знає, де мій дядько Юсуф.Я досить швидко написав лист до дізнатися його адресу.