Вышеобрисованные различия между ест

Вышеобрисованные различия между естественными и гуманитарными науками обусловлены, конечно же, тем, что те и другие направлены на различные, несопоставимые друг с другом объекты и используют совершенно разные методы. Человек, общество, история, культура представляют собой неизмеримо более сложные для изучения объекты, чем окружающая нас неживая и живая природа. Естествознание широко и повсеместно пользуется экспериментальными методами, постоянно на них опирается. В области же гуманитарных исследований эксперимент является скорее исключением, чем правилом. В силу всего этого гуманитарные науки невозможно построить по образу и подобию естественных, равно как и нельзя обвинять их в недостаточной точности, строгости и малой, по сравнению с естествознанием, результативности.В начале своей истории естественные и гуманитарные науки не разделялись. Более того, неразрывными были и формы духовной культуры. Религия, мифология, философия, искусство были взаимосвязаны, а наука и философия разделились лишь в XIX веке. Но постепенно гуманитарные и естественные науки выработали свои принципы и подходы, становясь все более самостоятельными.Естественные науки многочисленны, но могут быть сгруппированы по трем направлениям: социологические науки, изучающие общество как целое, экономические науки, отражающие общественное производство и отношения людей в процессе производства, и государственно-правовые науки, предметом изучения которых является государственная структура, политика, отношения в общественных системах. Науки о человеке и его мышлении составляют отдельное направление научного постижения бытия. Человек рассматривается как объект изучения различными науками в различных аспектах.Гуманитарные науки рассматривают человека с точки зрения его интересов как высшую ценность мироздания. Мыслительные способности человека изучаются психологией — наукой о человеческом сознании. Формы правильного мышления изучают логика и математика.Одна из первых попыток систематизации и классификации накопленного знания принадлежит Аристотелю. Все знание - а оно в античности совпадало с философией - в зависимости от сферы его применения он разделил на три группы: • теоретическое, где познание ведется ради него самого; Теоретическое знание Аристотель в свою очередь разделил (по его предмету) на три части: а) "первая философия" (впоследствии "метафизика" - наука о высших началах и первых причинах всего существующего, недоступных для органов чувств и постигаемых умозрительно); б) математика; в) физика, которая изучает различные состояния тел в природе.• практическое, которое дает руководящие идеи для поведения человека; • творческое, где познание осуществляется для достижения чего-либо прекрасного. В период возникновения науки как целостного социокультурного феномена (XVI-XVII вв.) "Великое Восстановление Наук" предпринял Ф. Бэкон. В зависимости от познавательных способностей человека (таких, как память, рассудок и воображение) он разделил науки на три большие группы:  история как описание фактов, в том числе естественная и гражданская.  теоретические науки, или "философия" в широком смысле слова. поэзия, литература, искусство вообще. При этом Бэкон считал, что науки, изучающие мышление (логика, диалектика, теория познания и риторика), являются ключом ко всем остальным наукам, ибо они содержат в себе "умственные орудия", которые дают разуму указания и предостерегают его от заблуждений ("идолов").

Результаты (украинский) 1:

Вищезмальованих відмінності між природними і гуманітарними науками обумовлені, звичайно ж, тим, що ті і інші спрямовані на різні, несумісні один з одним об'єкти і використовують абсолютно різні методи. Людина, суспільство, історія, культура є незмірно більш складні для вивчення об'єкти, ніж навколишня нежива і жива природа. Природознавство широко і повсюдно користується експериментальними методами, постійно на них спирається. В області ж гуманітарних досліджень експеримент є скоріше винятком, ніж правилом. В силу всього цього гуманітарні науки неможливо побудувати за образом і подобою природних, так само як і не можна звинувачувати їх у недостатній точності, строгості і малої, в порівнянні з природознавством, результативності.
На початку своєї історії природничих та гуманітарних наук не розділялися. Більш того, нерозривними були і форми духовної культури. Релігія, міфологія, філософія, мистецтво були взаємопов'язані, а наука і філософія розділилися лише в XIX столітті. Але поступово гуманітарні та природничі науки виробили свої принципи і підходи, стаючи все більш самостійними.
Природничі науки численні, але можуть бути згруповані за трьома напрямками: соціологічні науки, які вивчають суспільство як ціле, економічні науки, що відображають суспільне виробництво і відносини людей в процесі виробництва, і державно-правові науки, предметом вивчення яких є державна структура, політика, відносини в громадських системах. Науки про людину і його мисленні становлять окремий напрям наукового осягнення буття. Людина розглядається як об'єкт вивчення різними науками в різних аспектах.
Гуманітарні науки розглядають людини з точки зору його інтересів як вищу цінність світобудови. Розумові здібності людини вивчаються психологією - наукою про людську свідомість. Форми правильного мислення вивчають логіка і математика.

Одна з перших спроб систематизації та класифікації накопиченого знання належить Арістотелем. Всі знання - а воно в античності збігалося з філософією - залежно від сфери його застосування він розділив на три групи:
• теоретичне, де пізнання ведеться заради нього самого;
Теоретичне знання Аристотель у свою чергу розділив (по його предмету) на три частини:
а) "перша філософія" (згодом "метафізика" - наука про вищі засадах і перші причини всього існуючого, недоступних для органів почуттів і осягаються умоглядно);
б) математика;
в) фізика, яка вивчає різні стани тел в природі.
• практичне, яке дає керівні ідеї для поведінки людини;
• творче, де пізнання здійснюється для досягнення чого-небудь прекрасного.

У період виникнення науки як цілісного соціокультурного феномену (XVI-XVII ст.) "Велике Відновлення Наук" зробив Ф. Бекон. Залежно від пізнавальних здібностей людини (таких, як пам'ять, розум і уява) він розділив науки на три великі групи:
 історія як опис фактів, в тому числі природна і громадянська.
 теоретичні науки, або "філософія" в широкому сенсі слова.
 поезія, література, мистецтво взагалі.
При цьому Бекон вважав, що науки, які вивчають мислення (логіка, діалектика, теорія пізнання і риторика), є ключем до всіх інших наук, бо вони містять в собі "розумові знаряддя", які дають розуму вказівки і застерігають його від оман ( "ідолів ").

Результаты (украинский) 2:

Вищезазначені відмінності між природними та гуманітарними, звичайно, з тим, що обидва спрямовані на різні, незрівнянні предмети і використовувати зовсім інші методи. Людина, суспільство, історія, культура є більш складними об'єктами, щоб досліджувати, ніж неживих і живої природи оточуючих нас. Природничі науки широко і широко використовуються експериментальні методи, постійно спирається на них. У сфері гуманітарних досліджень експеримент є винятком, а не правилом. З-за всього цього, гуманітарні науки не може бути побудована в образі природничих наук, і вони не можуть бути звинувачені у відсутності точності, суворості і мало, в порівнянні з природною наукою, ефективністю.
На початку своєї історії природні та гуманітарні науки не були розділені. Крім того, форми духовної культури були нерозлучні. Релігія, міфологія, філософія, мистецтво були взаємопов'язані, і наука і філософія були розділені лише в 19 столітті. Але поступово гуманітарні та природничі науки розробили свої принципи і підходи, ставали все більш і більш незалежними.
Природничі науки численні, але можуть бути згруповані в три способи: соціологічні науки, які вивчають суспільство в цілому, економічні науки, які відображають соціальне виробництво і людські відносини в процесі виробництва, і державно-правові науки, предметом якої є Державна структура, політика, відносини в державних системах. Науки людини і його мислення утворюють окремий напрям наукового розуміння буття. Людина розглядається як об'єкт дослідження різних наук в різних аспектах.
Гуманітарні науки зору людини з точки зору його інтересів, як найвища цінність Всесвіту. Здібності людського мислення вивчаються психологією, наукою людської свідомості. Форми правильного мислення вивчаються логікою і математикою.

Однією з перших спроб організації та класифікації накопичених знань належить Арістотель. Всі знання-і вона в давнину збіглася з філософії-в залежності від сфери її застосування, вона розділена на три групи:
Теоретичний, де пізнання робиться для його власної Ради;
Теоретичні знання Аристотеля в свою чергу розділені (з його предмету) на три частини:
(а) "Перша філософія" (пізніше "Метафізика"-наука про вищих починаннях і перші причини все, що існує, недосяжний для почуттів і зрозумілий);
б) математика;
в) фізика, яка вивчає різні стани тіла в природі.
Практичні, що забезпечує керівні ідеї для людської поведінки;
Творчий, де пізнання робиться для досягнення чогось прекрасного.

У період становлення науки як цілісний соціокультурний феномен (XVI і XVII століть) «велике відновлення науки» був проведений ф. бекону. Залежно від когнітивних здібностей людини (таких, як пам'ять, розсудливість і уява), він розділив науку на три великі групи:
Історія як Опис фактів, в тому числі природних і цивільних.
Теоретична наука, або «філософія» у широкому розумінні цього слова.
Поезія, література, мистецтво в цілому.
У той же час, бекон вважав, що науки, які вивчають мислення (логіка, діалектика, теорія пізнання, і риторики) є ключем до всіх інших наук, бо вони містять "психічні інструменти", які дають розум інструкції і попередити його про хибні уявлення. ідолам ").