Но что же такое наука управлять гос

Но что же такое наука управлять государством? Многие задумывались над этим. В древней Греции, где полис стал основой общества, осью государственности, Аристотель и Платон – проповедники демократической мысли, считали демократию лучшей из форм правления, предоставляющую свободу людям самим устраивать жизнь. Руссо развил эту теорию, расширив рамки определения представительной демократии, снова отдавая исполнительную власть в руки монарха либо ограниченному кругу лиц. Правление народом, как основы существования государства, признавали все политики и государственные деятели прошлого и в некоторой, гораздо более мягкой степени, настоящего времени. Неуправляемая толпа – самый главный враг государства. Даже анархистское общество не способно появиться и просуществовать достаточно долго без оформления лидера и некой власти, которой рано или поздно придется подчиниться. Но как же направить власть в нужное русло, ведь иначе все труды будут напрасны, а власть потеряет устойчивость. Одним из первых, рассмотревших этот вопрос с научной точки зрения, применив свой опыт и практические знания всей истории существования государств, был Никколо Макиавелли.
Его труды по-разному оценивались современниками и исследователями нашего времени, но за пять веков они отнюдь не потеряли интереса к себе и не утратили актуальности. Управлять ли государством с позиции силы или использовать более либеральные подходы, как вести себя во внешней политике, общаясь с соседними государствами, как устраивать армию и казначейство, как процветать и добиваться могущества во всех сферах деятельности – все эти аспекты чрезвычайно подробно рассматривал и указывал в своих работах Макиавелли. В современном мире эти вопросы, безусловно, уже хорошо проработаны и имеют вид вполне определенный с позиций устоявшихся политических норм. Однако для того чтобы понять, что есть государство теперь и каким оно было, какие эволюционные ступени госаппарата оставили четкие следы в устройстве современных государств, нужно знать труды Макиавелли.

Результаты (украинский) 1:

Але те, що наука контролю з боку держави? Багато хто думав, що це. У Древній Греції, де політика стала основою суспільства, осі державності, Арістотель і Платон проповідники демократичних думав, демократії думки кращий форма правління, даючи свободи для людей, щоб організувати себе до життя. Руссо розробив цю теорію, розширюючи сферу його визначення представницької демократії, знову даючи виконавчої влади в руках монарх або обмежена для певних осіб. Рада людей, як основа існування держави, визнала політиків і державних діячів минулого а для деяких, значно м'якше ступеня, на цей раз. Натовп є головний ворог держави. Навіть анархіст суспільство не може з'являтися і тривав досить довго без лідер і деякі з влади, які рано чи пізно доведеться підкорятися. Але як відправити влади русло, тому що в іншому випадку все працює б марною, і владу буде втрачено стабільності. Одним з перших, що розглянули це питання з наукової точки зору, застосовуючи його досвід та практичні знання про всю історію держав була діяч Ніколо Макіавеллі. Его труды по-разному оценивались современниками и исследователями нашего времени, но за пять веков они отнюдь не потеряли интереса к себе и не утратили актуальности. Управлять ли государством с позиции силы или использовать более либеральные подходы, как вести себя во внешней политике, общаясь с соседними государствами, как устраивать армию и казначейство, как процветать и добиваться могущества во всех сферах деятельности – все эти аспекты чрезвычайно подробно рассматривал и указывал в своих работах Макиавелли. В современном мире эти вопросы, безусловно, уже хорошо проработаны и имеют вид вполне определенный с позиций устоявшихся политических норм. Однако для того чтобы понять, что есть государство теперь и каким оно было, какие эволюционные ступени госаппарата оставили четкие следы в устройстве современных государств, нужно знать труды Макиавелли.

Результаты (украинский) 2:

Але що ж таке наука управляти державою? Багато замислювалися над цим. У стародавній Греції, де поліс став основою суспільства, віссю державності, Аристотель і Платон - проповідники демократичної думки, вважали демократію найкращою з форм правління, яка надає свободу людям самим влаштовувати життя. Руссо розвинув цю теорію, розширивши рамки визначення представницької демократії, знову віддаючи виконавчу владу в руки монарха або обмеженому колу осіб. Правління народом, як основи існування держави, визнавали всі політики і державні діячі минулого і в деякій, набагато м'якшою ступеня, теперішнього часу. Некерований натовп - найголовніший ворог держави. Навіть анархістський суспільство не здатне з'явитися і проіснувати досить довго без оформлення лідера і якоїсь влади, якій рано чи пізно доведеться підкоритися. Але як же направити владу у потрібному руслі, адже інакше всі праці будуть марними, а влада втратить стійкість. Одним з перших, які розглянули це питання з наукової точки зору, застосувавши свій досвід і практичні знання всієї історії існування держав, був Нікколо Макіавеллі.
Його праці по-різному оцінювалися сучасниками і дослідниками нашого часу, але за п'ять століть вони аж ніяк не втратили інтересу до себе і не втратили актуальності. Управляти державою з позиції сили, чи використовувати ліберальніші підходи, як вести себе в зовнішній політиці, спілкуючись з сусідніми державами, як влаштовувати армію і казначейство, як процвітати і домагатися могутності у всіх сферах діяльності - всі ці аспекти надзвичайно докладно розглядав і зазначав у своїх роботах Макіавеллі. У сучасному світі ці питання, безумовно, вже добре опрацьовані і мають вигляд цілком визначений з позицій усталених політичних норм. Однак для того щоб зрозуміти, що є держава тепер і яким воно було, які еволюційні щаблі держапарату залишили чіткі сліди в пристрої сучасних держав, потрібно знати праці Макіавеллі.