Во времена ранней архаики (7 в. до

Во времена ранней архаики (7 в. до н. э.) в греческой вазописи господствовал так называемый «ориентализнрующий» (то есть подражающий Востоку) стиль. Центрами этого направления были торговые города островной и малоазийской Греции, а также Коринф. Вазы с островов Мелоса, Родоса и из Коринфа (илл. 116 а) отличались нарядностью росписи, носившей в основном декоративный характер. Росписи эти выполнялись коричневой краской нескольких тонов, от почти красного до буровато-коричневого. Целый ряд мотивов орнамента благодаря торговым и культурным связям был заимствован с Востока. Художники этих ваз соединяли в одной композиции схематичные изображения человека, животных или фантастических существ с чисто орнаментальными 'мотивами, стремясь заполнить все поле композиции, не оставляя пустых мест, и этим создать впечатление декоративного целого. Принципиальной разницы между изображением людей и орнаментом мастер не видел.

В 6 в. до н. э. на смену ориентализирующему стилю пришла так называемая чернофигурная вазопись, зародившаяся еще в 7 в. Узорный орнамент был вытеснен четким силуэтным рисунком, характеризующим общий облик фигуры и более или менее выразительно передающим жест и движение. Рисунки людей и животных заливались черным лаком и отчетливо выделялись на красноватом фоне обожженной глины; иногда добавлялись белый цвет и процарапывание узора одежды, волос и т. п. по поверхности лака. Последовательно проходившая перед зрителем вереница фигур развертывала ясную и понятную ленту повествования.

Так, на одном коринфском кратере середины 6 в. до н. э. изображен бег колесниц, медные треножники, предназначенные в награду победителю, и зрители, приветствующие победителей.

Наибольшего расцвета чернофигурная вазопись достигла в Аттике. Название одного из предместий Афин, славившегося в 6 и 5 вв. до н. э. своими гончарами, — Керамик — превратилось в название изделий из обожженной глины.

Результаты (украинский) 1:

Під час рано архаїчні (7 століття до нашої ери) грецького вазопису домінує стиль так званих "orientaliznruûŝij" (тобто podražaûŝij схід). Центри цієї області були торгівлі міста острова і maloazijskoj Греції, а також Коринті. Вази з мелос, Родос та Коринф (рис. 116 муніципалітет) відрізняли елегантність живопису, яка була в значній мірі декоративні. Ці картини були коричневою фарбою кілька кольорів з коричнево червоного до майже чорними. Кількість мотиви Орнамент через торгівлі і культурних відносин, запозичене зі Сходу. Артисти ці вази вступив в одній композиції, схематичні зображення людини, тварин або фантастичних істот з чисто декоративні ' мотиви, намагаючись заповнити всі поля склад, не залишаючи вільних місць і враження декоративні цілого. Принципова відмінність між зображення і прикраси, майстер не бачив.В 6 в. до н. э. на смену ориентализирующему стилю пришла так называемая чернофигурная вазопись, зародившаяся еще в 7 в. Узорный орнамент был вытеснен четким силуэтным рисунком, характеризующим общий облик фигуры и более или менее выразительно передающим жест и движение. Рисунки людей и животных заливались черным лаком и отчетливо выделялись на красноватом фоне обожженной глины; иногда добавлялись белый цвет и процарапывание узора одежды, волос и т. п. по поверхности лака. Последовательно проходившая перед зрителем вереница фигур развертывала ясную и понятную ленту повествования.Так, на одном коринфском кратере середины 6 в. до н. э. изображен бег колесниц, медные треножники, предназначенные в награду победителю, и зрители, приветствующие победителей.Наибольшего расцвета чернофигурная вазопись достигла в Аттике. Название одного из предместий Афин, славившегося в 6 и 5 вв. до н. э. своими гончарами, — Керамик — превратилось в название изделий из обожженной глины.

Результаты (украинский) 2:

За часів ранньої архаїки (7 в. До н. Е.) У грецькій вазопису панував так званий «оріенталізнрующій» (тобто наслідує Сходу) стиль. Центрами цього напряму були торгові міста острівної і малоазійської Греції, а також Коринф. Вази з островів мелосу, Родосу і з Коринфа (илл. 116 а) відрізнялися нарядністю розписи, що носила в основному декоративний характер. Розписи ці виконувалися коричневою фарбою кількох тонів, від майже червоного до буро-коричневого. Цілий ряд мотивів орнаменту завдяки торговим і культурним зв'язкам був запозичений зі Сходу. Художники цих ваз з'єднували в одній композиції схематичні зображення людини, тварин або фантастичних істот з чисто орнаментальними 'мотивами, прагнучи заповнити все поле композиції, не залишаючи порожніх місць, і цим створити враження декоративного цілого. Принципової різниці між зображенням людей і орнаментом майстер не бачив. У 6 ст. до н. е. на зміну орієнталізуючий стиль прийшла так звана чернофигурная вазопись, що зародилася ще в 7 в. Візерунковий орнамент був витіснений чітким силуетним малюнком, що характеризує загальний вигляд фігури і більш-менш виразно передавальним жест і рух. Малюнки людей і тварин заливалися чорним лаком і чітко виділялися на червоному тлі обпаленої глини; іноді додавалися білий колір і процарапиваніє візерунка одягу, волосся і т. п. по поверхні лаку. Послідовно проходила перед глядачем низка постатей розгортала ясну і зрозумілу стрічку розповіді. Так, на одному корінфському кратері середини 6 ст. до н. е. зображений біг колісниць, мідні триніжки, призначені в нагороду переможцю, і глядачі, які вітають переможців. Найбільшого розквіту чернофигурная вазопись досягла в Аттиці. Назва одного з передмість Афін, який славився в 6 і 5 ст. до н. е. своїми гончарами, - Керамік - перетворилося на назву виробів з обпаленої глини.

Результаты (украинский) 3:

За час початку всіх нещодавно відновлена (7 B. стародавні Марі.) у перекладі з грецької голий юнаків продемонструвати, що так звані 'ориентализнрующии' (тобто подражающии Сходу) стилю.