Сегодня Экрема направили в Мантуров

Сегодня Экрема направили в Мантурово, остальных направили на участок Контуба, он находится очень далеко от нас. Мы с младшей сестрой Магъбе пошли в горы рубить лес. Работаем изо всех сил. Сегодня нам выделили обещанные продукты: 71 кг муки, 48 кг ячневой муки. За три дня до этого дали по 23 кг картошки на человека. Это большая помощь для нас. Можно сказать, стали богатыми. Таким образом, разными путями, мучениями, собрав все силы, я спас семью от голода. Семья обчень обрадовалась помощи.
Писем нет, только на прошлой неделе получил письмо от дядя, который работает в шахте Тулы. Оказывается, они в очень тяжелом положении. Живут за колючей проволокой, работают в шахте. За ними очень сильно следят. Есть те, кого посадили. С пропитанием, водой очень сложно. С горечью интересуются о тете, которая живет за 100 км от нас. Тех, кто пытался сбежать из шахты, вернули и посадили. Поэтому дядя боится бежать к своей семье. Семья дяди в очень тяжелом положении, но нет возможности помочь им. Сейчас пытаюсь найти способ привести их сюда, к нам. Все прошу коменданта об этом. Не знаю, что будет?

25-февраля. Первый выходной с нового года. Вот уже два месяца без передышки рубили дрова. После большого скандала нам с Экремом дали выходной. Другие будут отдыхать в конце месяца. Очень устали. Конечно, девушки, парни, которые в жизни не держали в руках топор, вот уже два месяца работают без выходных. Это нелегко, спины болят, ноги покрылись рубцами. Из обуви здесь в основном лапти. Когда носишь лапти из белого дерева, сколько ни надевай портянки, ноги все равно натерает. Но на снегу, в холод, нужно носить лапти, они по сравнению с ботинками удерживают тепло. Но в такой холод ноги все равно мерзнут, ставятся как ледышки, и даже кажется, что наступив на что-то твердое издастся звонкий звук, так как ноги ледяные. Мы и смеемся над этим и плачем. Здесь и сходить, погостить не у кого. Народ поселили и отправили на разные участки, только Мы с Экремом остались здесь. Начальство опасается нас. Не сильно мучает. Мы с Экремом постоянно говорим, опираясь на законы государства. Все реже получаю письма от друзей. Вчера получил письмо от односельчанки Эдае, которая работает за 120 км от нас на участке Унджа. У них очень тяжелое положение: голод, многие умерли. Нет возможности закапывать мертвецов под землю, их закапывают под снегом. От этой новости нам с Экремом стало жутко.
За три дня этого получил письмо от бригадира из Паршино. Спрашивает как мы, преживает, жалеет нас. Написал ответ. Зовет нас обратно к себе. Но нас отсюда точно не отпустят. Людям выделяют карточки помощи каждый месяц: рабочим, старикам, детям, но в магазинах за них ничего не дают. Водят за нос, говорят прийти в конце месяца, а в конце месяца карточки просто выгорают и говорят выкинуть их. Народ голодует. Позавчера пошли с Экремом в управление к начальнику. Рассказали все и поругались с ним, грозились написать в Москву Сталину. Спор, ругань длилась несколько часов. Обещали с этого дня выдавать все, что полагается по карточкам. Вызвали к себе начальство магазина и приказали, чтобы мне с Экремом что бы то ни было, в первую очередь выдавали продукты. Выйдя с управления, мы с Экремом направились в магазин. За два месяца у меня накопилось 16 карточек на мясо, нут, масло, консервы, крупы. Мы взяли у соседей сани, загрузили все пошли в село Полона за 2 км от нас. По дороге радовались, пели. Радовались тому, что смогли отстоять свои права перед начальством. Мы очень выросли в их глазах. «Аркадий, Роман образованные ребята. С ними нужно быть аккуратней»,- такой разговор произошел в управлении после нашего ухода. Это нам рассказала продавщица Шура. По словам начальства, завтра рабочим выдадут по 1 кг сахара, а иждевенцам по 200 гр.
На следующий день нас позвали в магазин и выдали сахар и два килограмма пряников. Мы пошли с удовольствием.

Результаты (украинский) 1:

Сьогодні Ekrema послав manturovo, інші надсилається сюжет Kontuba, це дуже далеко від нас. Ми Mag″be сестри ходили у гори на колоти дрова. Робота з усіх. Сьогодні ми виділили обіцяні продукти: 71 кг борошна, 48 кг борошна ячменю. Три дні раніше дав 23 кг картоплі на людину. Це є великою підмогою для нас. Ви можете сказати, став багатим. Таким чином, по-різному, туги, зібравши всі сили, я зберіг сім'ї від голоду. Сім'ї občen′ був радий допомогти. Листи не тільки минулого тижня отримали від дядька, який працює в шахту Тули. Виявляється, що вони знаходяться в дуже скрутному становищі. Жити за колючим дротом, працюють у шахтах. За ними є дуже багато дивитися. Є ті, хто посадили. З їжею водою дуже важко. Цікавиться гірко про тітка, яка живе 100 миль від нас. Ті, хто намагався втекти з шахти, повернувся і посадили. Так дядько ж боїться бігти до своєї сім'ї. Дядька сім'ї в дуже скрутному становищі, але немає ніякого способу, щоб допомогти їм. Зараз намагається знайти спосіб, щоб принести їм тут в США. Все, що я прошу коменданта про це. Я не знаю, що буде? -25 лютого. Перші вихідні нового року. Минуло два місяці без перепочинок для різання дрова. Після того, як великий скандал нам з Èkremom дав вихід. Інші будуть відпочивати в кінці місяця. Дуже втомився. Звичайно, дівчата, хлопці, які ніколи не займав СОКИРОЮ протягом двох місяців, працюючи сім днів на тиждень. Це не легко, спини біль, ноги були покриті шрами. Взуття ось в основному сандалі. При носінні взуття білого деревини, скільки ні насолоджуватися аксесуарами свою легінси, ноги ще nateraet. Але на снігу, на самоті, вам потрібно носити взуття, вони в порівнянні з взуття зберігати тепло. Але в таких боягузтво замерзли, у всякому разі як шматки льоду і навіть здається, що наступаючи на щось тверде izdastsâ Дзвінкий звук, як крижані футів. Ми сміємося на це і плакати. Тут і йти, щоб не залишитися. Люди подали і послав до різних областях, тільки ми Èkremom залишилися тут. Боси побоювалися нас. Нічого не турбує. Ми постійно говоримо Èkremom, спираючись на державні закони. Рідше отримати листи від друзів. Вчора отримав лист від селянки Èdae, якому вже 120 км від готелю на сайті Undža. Вони мають дуже важкому становищі: голод, багато хто помер. Немає можливості поховати мертвим під землею, їх поховані під снігом. Від цієї Новини з нами Èkremom було creepy. Протягом трьох днів, які отримали від Форман на Paršino. Запитав, як ми, на ринку є, пощадили нас. Написав відповідь. Закликає нас назад до себе. Але не зовсім тут ми б випускати на свободу. Люди викидають карт допомогу кожен місяць: робітники, люди похилого віку, дітей, але в магазини для них нічого не дають. Ведучий за ніс, кажуть прийти в кінці місяця, і в кінці місяця картки просто спалити поза і сказати викинути їх. Народний прихильником голодні. День пішов з Èkremom офісі головний. Розповіли все і мав сварки з ним, загрожує залишити Москви. Спір тривав протягом декількох годин, лайка. Пообіцяв з цього дня питання все, що спирається на картах. Викликав до себе босів магазин і замовив мені щоб Èkremom будь-який, в першу чергу витрачені продуктів. Залишаючи офіс, ми пішли до Èkremom магазин. За два місяці я накопичив 16 карт для м'яса, нут, олія, консерви, крупи. Ми взяли санок, скачав всі пішли в селі за 2 км від Polona нас. По дорозі, раділи спів. Зрадів, що вони були в змозі відстоювати свої права до влади. Ми дійсно виріс в їхніх очах. "Аркадій, Роман освічених хлопці. З них ви повинні бути точними, "така розмова відбулася в офісі після нашого від'їзду. Цей Продавщиця розповів нам на Шура. За даними босів працівників зможуть отримати завтра на 1 кг цукру, і iždevencam за 200 грамів. На наступний день ми званий магазин і отримала два кілограми цукру і пряник. Ми пішли з задоволенням.

Результаты (украинский) 2:

Сьогодні Екрем направили у Мантурово, інших направили на ділянку Контуба, він знаходиться дуже далеко від нас. Ми з молодшою ​​сестрою Маг'бе пішли в гори рубати ліс. Працюємо з усіх сил. Сьогодні нам виділили обіцяні продукти: 71 кг борошна, 48 кг ячної муки. За три дні до цього дали по 23 кг картоплі на людину. Це велика допомога для нас. Можна сказати, стали багатими. Таким чином, різними шляхами, муками, зібравши всі сили, я врятував сім'ю від голоду. Сім'я обчень зраділа допомоги.
Листів немає, тільки минулого тижня отримав листа від дядько, який працює в шахті Тули. Виявляється, вони в дуже важкому становищі. Живуть за колючим дротом, працюють в шахті. За ними дуже сильно стежать. Є ті, кого посадили. З прохарчуванням, водою дуже складно. З гіркотою цікавляться про тітку, яка живе за 100 км від нас. Тих, хто намагався втекти з шахти, повернули і посадили. Тому дядько боїться бігти до своєї сім'ї. Сім'я дядька в дуже важкому становищі, але немає можливості допомогти їм. Зараз намагаюся знайти спосіб привести їх сюди, до нас. Всі прошу коменданта про це. Не знаю, що буде? 25-лютого. Перший вихідний з нового року. Ось уже два місяці без перепочинку рубали дрова. Після великого скандалу нам з Екрем дали вихідний. Інші будуть відпочивати в кінці місяця. Дуже втомилися. Звичайно, дівчата, хлопці, які в житті не тримали в руках сокиру, ось уже два місяці працюють без вихідних. Це нелегко, спини болять, ноги вкрилися рубцями. Із взуття тут в основному личаки. Коли носиш постоли з білого дерева, скільки не одягай онучі, ноги все одно натераем. Але на снігу, в холод, потрібно носити постоли, вони в порівнянні з черевиками утримують тепло. Але в такий холод ноги все одно мерзнуть, ставляться як льодинки, і навіть здається, що наступивши на щось тверде видасть дзвінкий звук, так як ноги крижані. Ми і сміємося над цим і плачем. Тут і сходити, погостювати нема в кого. Народ поселили і відправили на різні ділянки, тільки Ми з Екрем залишилися тут. Начальство побоюється нас. Не сильно мучить. Ми з Екрем постійно говоримо, спираючись на закони держави. Все рідше отримую листи від друзів. Вчора отримав листа від односельчанки Едае, яка працює за 120 км від нас на ділянці Унджа. У них дуже важке становище: голод, багато померли. Немає можливості закопувати мерців під землю, їх закопують під снігом. Від цієї новини нам з Екрем стало моторошно. За три дні цього отримав листа від бригадира з Паршино. Запитує як ми, прежівает, жаліє нас. Написав відповідь. Кличе нас назад до себе. Але нас звідси точно не відпустять. Людям виділяють картки допомоги кожен місяць: робочим, старим, дітям, але в магазинах за них нічого не дають. Водять за ніс, кажуть прийти в кінці місяця, а в кінці місяця картки просто вигорають і кажуть викинути їх. Народ голодує. Позавчора пішли з Екрем в управління до начальника. Розповіли все і посварилися з ним, погрожували написати в Москву Сталіну. Суперечка, лайка тривала кілька годин. Обіцяли з цього дня видавати все, що належить за картками. Викликали до себе начальство магазину і наказали, щоб мені з Екрем що б там не було, в першу чергу видавали продукти. Вийшовши з управління, ми з Екрем попрямували в магазин. За два місяці у мене накопичилося 16 карток на м'ясо, нут, масло, консерви, крупи. Ми взяли у сусідів сани, завантажили всі пішли в село Полона за 2 км від нас. По дорозі раділи, співали. Раділи тому, що змогли відстояти свої права перед начальством. Ми дуже виросли в їхніх очах. «Аркадій, Роман освічені хлопці. З ними потрібно бути акуратніше », - така розмова стався в управлінні після нашого відходу. Це нам розповіла продавщиця Шура. За словами начальства, завтра робочим видадуть по 1 кг цукру, а утриманців по 200 гр. На наступний день нас покликали в магазин і видали цукор і два кілограми пряників. Ми пішли із задоволенням.

Результаты (украинский) 3:

На сьогоднішній день Ekrema відправив у Мантурово, решта направив до зони Контуба, він дуже далеко від нас. У нас молодша сестра Магъбе пішов ніде в гірських лісів. Працюючи з усіх сил.На сьогодні, ми виділили обіцяні продукти: 71 кг борошна, 48 кг ячневой борошна. За три дні до цього було надано на 23 кг покривається густо достатньо для того, щоб права. Це величезна допомога для нас. Ви можете сказати, мають стати багатим. Таким чином, у різних формах,Біль, яка об'єднує всі сили, я збережено сім'я від голоду. Сім'я була обчень мріяти.
Листи не тільки минулого тижня, отримали лист з дядьком, який працює на шахті "Олімпіку". Виявляється, щоВони перебувають у дуже скрутному становищі. Жити за колючим дротом, працюють у шахті. Це для них дуже сильно контролюються. Є й ті, які відпустили. З зимовим сезоном, вода в ньому дуже складно. З сумною люди цікавляться у вузькому колі провінції,Які живе в 100 км від нас. Ті, хто спробував сховатися з шахти, повернувся і саджанців. Таким чином, 'дядько боїться бігти до своєї сім'ї. Сім'я дядьки в дуже складне становище, але це не можна допомогти їм.Я намагаюся знайти спосіб, щоб привести їх тут, до нас. Все, що я прошу командир про це. Не знаю, що це буде? Господь 25-го лютого. Перший вихід з нового року. Тепер це були два місяці без перепочинку вирубки дрова.Після великого скандалу нам Экремом готовлену продукцію. Інші будуть відпочивати в кінці місяця. Дуже втомилися. Звичайно, дівчата, хлопці, які в житті не тримав у руках сокиру, за два місяці працюють без вихідних.Це не просто, крутить, ниє, ноги підрамники не вдалося. Тут, на взуття з основними історичними підтримки. Коли щодня Essentials історичні підтримки від білого дерева, скільки ні коли справами портянки, ноги ще натерает. Але на снігу, холодна, ти хочеш бути на історичні підтримки,Вони порівняно з чоботи тримають тепло. Але в такому холодної ноги - поки про них всі знають, як теплий душ кріплення розпочали відновлення підсилить, і навіть начебто чоловіка, щоб фірми издастся пудель звук, як ваші ноги льоду.Ми і попереднього сміятися над цим і пропонувати. Тут і бездомні, Eltern auf Zeit не на кого завгодно. Людей, які бажають і відправили в різних сферах, тільки у нас з Экремом тут залишив. Нас побоювалися Бос. Не бездоганні.Ми постійно Экремом кажуть, на основі законів. Всі по крайней мере один раз я отримувати листи з друзями. Я отримав лист від односельчанки Эдае, яка працює за 120 км від нас на сайті Унджа.Вони мають дуже складну ситуацію: голод, багато хто загинув. Не існує можливих Agapov загиблих під землею, свого часу ліміт під снігом. Новини від нас з Экремом стала реальністю.
Протягом трьох днів, я отримав лист від бригадира від Паршино. Відповідаючи на запитання, як ми, преживает, пощадив нас. Написав у відповідь. Надовго вибиває з колії нас до себе. Але ми не точно зубних протезів. Люди виділяють картки допомоги кожного місяця.Працівники, людей похилого віку, дітей, а також в магазинах для них нічого. Не ніс, про це йдеться прийти до кінця місяця, а в кінці місяця картку і повідомив мене конденсуються будь-якого їх. Голодует людей.Вчора пішла з Экремом в офісі головного. Про це повідомив усі і поругались з ним, інших містах писати в Москві Сталіна правило. Вирішення спорів, сп'яніння, тривала кілька годин. Обіцяли з цього питання весь день,Що спирається на соціальними продуктовими картками. Вони не дають підстави для боса журналу, і зобов'язав, до мене з Экремом, що, в першу чергу випустив продукції. Вийти з офісу, ми Экремом відправився в магазин.У два місяці я накопичилося 16 карт на м'ясо, чіткі, олія, рибна консервація, крупи. Ми припустили сусідів сани, завантажити все йшло до села Полона за 2 км від нас. На дорозі раділа, співали. раділа,Що вже вдалося відстояти свої права до опитування. Ми вже виросли в очах. 'Аркадія, Роман освічених хлопців. З них ви хочете бути нон" ,- така розмова відбулася в офісі після нашої турботи.Ми говорили продавщиці Шура. "Завтра на усяким начальством, прилеглому ділянці розташовані на 1 кг цукру, і иждевенцам на 200 гр.
На наступний день він назвав нам в журналі і видав цукру і 2 кг моркви.Ми вже вийшли із задоволенням.