Как много тех, с кем можно лечь в п

Как много тех, с кем можно лечь в постель,
Как мало тех, с кем хочется проснуться,
И утром расставаясь улыбнуться,
И помахать рукой и улыбнуться,
И целый день волнуясь ждать вестей.
Как много тех, с кем можно просто жить,
Пить кофе утром, говорить и спорить,
С кем можно ездить отдыхать на море,
И как положено, и в радости и в горе,
Быть рядом, но при этом не любить.
Как мало тех, с кем хочется мечтать,
Смотреть, как облака роятся в небе,
Писать слова любви на первом снеге,
И думать лишь об этом человеке,
И счастья большего не знать и не желать.
Как мало тех, с кем можно помолчать,
Кто понимает с полуслова, с полувзгляда,
Кому не жалко год за годом отдавать,
И за кого ты, сможешь, как награду,
Любую боль, любую казнь принять.
Вот так и вьется эта канитель,
Легко встречаются, без боли расстаются,
Все почему? Все потому, что много тех,
С кем можно лечь в постель,
И мало тех, с кем хочется проснуться.
Мы мечемся, работа, быт, дела,
Кто хочет слышать, все же должен слушать,
А на бегу увидишь лишь тела,
Остановитесь, что бы видеть душу.
Мы выбираем сердцем, по уму,
Боимся на улыбку улыбнуться,
Но душу открываем лишь тому,
С которым и захочется проснуться.
Как много тех, с кем можно говорить,
Как мало тех, с кем трепетно молчанье,
Когда надежды тоненькая нить,
Меж нами, как простое пониманье.
Как много тех, с кем можно горевать,
Вопросами подогревать сомненья,
Как мало тех, с кем можно узнавать,
Себя, как своей жизни отраженье.
Как много тех, с кем лучше бы молчать,
Кому не проболтаться бы в печали,
Как мало тех, кому мы доверять
Могли бы то, что от себя скрывали.
С кем силы мы душевные найдем,
Кому душой и сердцем слепо верим,
Кого мы непременно позовем,
Когда беда откроет наши двери.
Как много их, с кем можно не мудря,
С кем мы печаль и радость пригубили,
Наверно только им благодаря,
Мы этот мир изменчивый любили.
Эдуард Асадов

Результаты (украинский) 1:

Як багато хто з тих, з якими можна лягати спати,Як мало тих, хто хоче прокинутисяІ на ранок, залишаючи посміхатисяІ помахом його руки і усмішка,І весь день турбуючись Дочекайтесь Новини.Як багато хто з тих, з ким ви можете просто житиВипити кави вранці, говорити і сперечатися,З ким ви можете їздити відпочинку на морі,І як і очікувалося і в радості і в смутку,Бути поруч, але не любов.Як мало тих, хто хоче мріяти,Дивитися як рояться в небі, хмарахНапишіть слово любов з першим снігомІ тільки думати про цей чоловік,І щастя більше не знають і не.Як мало тих, які мовчать, єХто розуміє відмінно, з урахуванням,Хто не проти дати рік за рокомІ для кого ви можете в нагороду Будь-який біль, будь-який штраф прийняти.І так само собою цю нісенітницю,Просто для задоволення, без болю частини,Усіх чому? Це тому, що багато з тих, Хто я можу лягти в ліжко,І кілька тих, з ким я хочу прокинутися.Ми mečemsâ, робота, життя, бізнес,Хто хоче, щоб почути, як і раніше доведеться слухатиХоча на ходу побачать всього тілаПеребування, які хотіли б бачити душі.Ми вибираємо серце, розум,Боїться посміхатися посмішкаАле душі відкриті тількиЗ цим і хочете, щоб прокинутися.Як багато хто з тих, з ким ви можете говоритиЯк мало тих, vibrantly molčan′e,Коли Надія є тонким різьбленнямМіж нами, як простий гарних моментів.Як багато хто з тих, з ким ви можете сумувати,Питання, щоб зігрітися сумніви,Як кілька з них, з якими ви можете дізнатисяСебе як відображення його життя.Як багато хто з тих, з ким це краще мовчатиХто б проговорився у смутку,Як мало тих, ми довірятиМоже що ховається від себе.З якими ми знаходимо духовних силСерце і душа, хто сліпо віритиКого ми називаємо,Коли на себе працю відкриваємо свої двері.Скільки з них, з яких можна не mudrea,З якими ми сум і радість, prigubiliЙмовірно, тільки завдякиМи маємо цей світ змінна любив.Едуард Asadov

Результаты (украинский) 2:

Як багато тих, з ким можна лягти в ліжко,
як мало тих, з ким хочеться прокинутися,
І вранці розлучаючись посміхнутися,
І помахати рукою і посміхнутися,
І цілий день хвилюючись чекати звісток.
Як багато тих, з ким можна просто жити,
Пити каву вранці, говорити і сперечатися,
з ким можна їздити відпочивати на море,
і як годиться, і в радості і в горі,
Бути поруч, але при цьому не любити.
як мало тих, з ким хочеться мріяти,
Дивитися, як хмари рояться в небі ,
Писати слова любові на першому снігу,
і думати лише про цю людину,
і щастя більшого не знати і не бажати.
Як мало тих, з ким можна помовчати,
Хто розуміє з півслова, з півпогляду,
Кому не шкода рік за роком віддавати,
і за кого ти, зможеш, як нагороду,
будь-яку біль, будь-яку кару прийняти.
Ось так і в'ється ця тяганина,
Легко зустрічаються, без болю розлучаються,
Все чому? Все тому, що багато тих,
з ким можна лягти в ліжко,
І мало тих, з ким хочеться прокинутися.
Ми кидаємося, робота, побут, справи,
Хто хоче чути, все ж повинен слухати,
А на бігу побачиш лише тіла,
Зупиніться, що б бачити душу.
Ми вибираємо серцем, по уму,
Боїмося на посмішку посміхнутися,
Але душу відкриваємо лише тому,
с яким і захочеться прокинутися.
Як багато тих, з ким можна говорити,
Як мало тих, з ким трепетно ​​мовчання,
Коли надії тоненька нитка,
Між нами, як просте розуміння.
як багато тих, з ким можна сумувати,
Питаннями підігрівати сумніву,
як мало тих, з ким можна дізнаватися,
Себе, як свого життя отраженье.
як багато тих, з ким краще б мовчати,
кому не проговоритися б в печалі,
Як мало тих, кому ми довіряти
Могли б то, що від себе приховували.
З ким сили ми душевні знайдемо,
Кому душею і серцем сліпо віримо,
Кого ми неодмінно покличемо,
Коли біда відкриє наші двері.
Як багато їх, з ким можна не дивно,
з ким ми печаль і радість пригубили,
Напевно тільки їм завдяки,
ми цей світ мінливий любили.
Едуард Асадов