Вечером мы со знакомым Экремом вышл

Вечером мы со знакомым Экремом вышли на берег реки Унжа, мы долго разговаривали. Что же нас ждет дальше, сколько еще черных дней впереди. Глядя на деревья на берегу реки, на сосну, березу, елку, высокие горы мы вспоминаем родные края и не можем удержать слезы. Горы на нас смотрят с недовольством, словно спрашивая: «Зачем вы сюда приехали?» и шелестят, что есть мощи от холодного ветра. С Экремом сходили на рынок. Хоть и дорого, но можно что-то приобрести. А в кармане ни гроша. Экрем – парень беззаботный, у него кроме мамы больше никого нет. А я должен прокормить шесть человек. А когда за душой ни гроша, как ни переживать? Что бы ни было, вздыхая, мы обошли рынок и вернулись домой. Вечером отправились в столовую за едой. Снова суп из квашеной капусты. Если бы в этот суп положили соленую рыбу, она бы сбежала, от солености этого супа. Наутро в здание, где мы оставались, пришел брат Мустафа. Он и нам и родственник и односельчанин.
- Моя семья останется в Мантурово, я буду работать на повозке. А вы поедете в село за четыре километра от города, в Паршино. С одной стороны мы были рады, что остались близко к станции, а с другой стороны- было очень грустно расставаться с односельчанами. 21-июня. Утром водитель пришел за нами в класс. Моя мама, братья сели в повозку и мы ехали в неизвестном направлении. Я сразу расспросил извозчика, куда мы едем, что будем делать и другие, интересующие нас моменты.

Результаты (украинский) 1:

Увечері з знайомі Èkremom, зібралися на річці Unzha, ми говорили давно. Що нас чекає далі, скільки більш темні дні вперед. Дивлячись на деревах, на березі річки, Сосна, Береза, ялина, високих гір, ми пам'ятаю рідну землю і не можу тримати сльози. Гори дивитися на нас з гнівом, як якщо б запитати: "Чому ви приїхали сюди?" і Шелест що там знаходяться мощі від холодних вітрів. З Èkremom пішли на ринку. Хоч і дорога, але ви можете купити щось. І в кишені копійки. Екрем безтурботне хлопець, є його за винятком мама більше. І я повинні годувати шість чоловік. І коли душі копійки, як немає досвіду? Ми би там не було, зітхання, ходив навколо ринку і повернувся додому. У вечірній час вони йшли до їдальні на обід. Квашена капуста суп знову. Якщо цей суп покласти риба солона, вона втік від солоності цей суп. Наступного ранку, у будинку, де ми жили, приходять брат Мустафа. Він і нас і родич і земляків.-Моя родина буде залишатися в Manturovo, я буду працювати на возі. І вас у село ходять чотирьох кілометрів від міста, в Paršino. З одного боку, ми були раді, що залишалася неподалік від вокзалу і, з іншого боку, було дуже сумно, піти з жителів села. 21 червня. Вранці водій підійшов до нас в класі. Маму, братів потрапив в кошик і ми поїхали в невідомому напрямку. Я відразу ж запитав візника, де ми йдемо, що ми робимо і інших, ми зацікавлені в моменти.

Результаты (украинский) 2:

Увечері ми зі знайомим Екрем вийшли на берег річки Унжа, ми довго розмовляли. Що ж нас чекає далі, скільки ще чорних днів попереду. Дивлячись на дерева на березі річки, на сосну, березу, ялинку, високі гори ми згадуємо рідні краї і не можемо утримати сльози. Гори на нас дивляться з невдоволенням, немов питаючи: «Навіщо ви сюди приїхали?» І шелестять, що є мощі від холодного вітру. З Екрем сходили на ринок. Хоч і дорого, але можна щось придбати. А в кишені ні гроша. Екрем - хлопець безтурботний, у нього крім мами більше нікого немає. А я повинен прогодувати шестеро осіб. А коли за душею ні гроша, як не переживати? Що б не було, зітхаючи, ми обійшли ринок і повернулися додому. Увечері вирушили в їдальню за їжею. Знову суп з квашеної капусти. Якби в цей суп поклали солону рибу, вона б втекла, від солоності цього супу. На ранок в будівлю, де ми залишалися, прийшов брат Мустафа. Він і нам і родич і односельчанин.
- Моя сім'я залишиться в Мантурово, я буду працювати на возі. А ви поїдете в село за чотири кілометри від міста, в Паршино. З одного боку ми були раді, що лишилися близько до станції, а з іншого боку-було дуже сумно розлучатися з односельцями. 21-червня. Вранці водій прийшов за нами в клас. Моя мама, брати сіли у візок і ми їхали в невідомому напрямку. Я відразу розпитав візника, куди ми їдемо, що будемо робити й інші, що цікавлять нас моменти.

Результаты (украинский) 3:

Увечері ми вийшли з відчуттям звичного Экремом Унжа на березі річки, ми з вами говорили протягом тривалого часу. Той же проводить для нас ще далі, скільки ще більше чорним днів вперед. Дивлячись на дерев на березі річки, на сосну, місцеві ліси, фенечки,Високих гір нагадаємо їх сторонах і не може перебувати на сльози. Гори у нас не заповнений гнів, ніби питаючи: 'А чому ви тут?' і шелестят, що є в холодний вітер. На Экремом заголовків на ринку.