Я никак не могу не вспомнить, кто и

Я никак не могу не вспомнить, кто и как мне помогал из районных руководителей. Начиная с райкома комсомола, до секретаря обкома – это Инамджан Набиев. Он был инвалидом войны. Сперва мы с ним жили в одном колхозе по-соседски, взаимоотношения были крепкими, как у близких родственников. Хотя его семья были узбеки, а мы высланные из Крыма крымские татары на комендантском режиме. Несмотря на то, что он ответственный работник райкома. Он со всей семьей относились к нам очень уважительно. Жена его Самиехон она тоже дружила с моими сестрами и мамой по-женски. Сестры мои вязали им шерстяные вещи, которыми узбеки никогда не пользовались. Они нас научили готовить узбекские блюда, а мы их своим крымско-татарским, хотя не было продуктов для этого. Когда Инамджан еще работал в райкоме комсомола, я у них дома ремонтировал примус, швейную машину, точил кухонный инвентарь. Чувствовал себя в их доме как член семьи. Потом ему дали транспорт мотоцикл ИЖ-350 и перевели вторым секретарем райкома. Тогда технику такую, кроме езды, обслуживать никто в районе не мог. Я тоже впервые встречался, но быстро научился, жизнь требовала и желание было очень большое. После войны начали поступать партиями мотоциклы «Москвич», ИЖ-350. Их роздали ответственным работникам района и председателям колхозов. Тогда мне пришлось их обслуживать день и ночь не покладая рук. В Узбекистане тогда председатели колхозов считали хозяевами земли как дар бога. От него зависела жизнь не только колхозников, даже все районные работники обеспечивались колхозными продуктами и я тоже примкнул к ним. И еще добавил себе специальность по изготовлению ключей для сейфов. Раскрывал сейфы с утерянными ключами. Впервые такую работу выполнил в кассе райсуда, потом начальнику милиции, прокурору и во многих колхозах. Когда открыл кассу прокурора, он мне вместо благодарности обещал большой срок. Хочу один случай описать. В марте месяце, до начала полевых работ, колхозам в короткий срок из госбанка дали аванс с кредита по разрешению Москвы. Такая отдельная касса находится в госбанке, имеет два ключа, два замка. Один ключ остался у главбуха, второй у кассира. Она потеряла ключи, не могут открыть кассу. Я тогда работал в МТС, лазил под тракторами. Директор никогда меня не искал, в этот раз он по всей территории МТС искал меня. Ему дали из райкома поручение доставить меня туда. И пошли вместе. Я такой грязный, вымазанный, дошли до райкома. Нас встречал секретарь райкома. И Набиев, он меня хорошо знал, но не знал, что я могу такое поручение выполнить. И тут появился начальник милиции. Я даже не знал зачем директор тащил меня туда. Потом И. Набиев взял меня за плечо и сказал: «Ты и такую работу делаешь?». Начальник милиции подтвердил, что только он может. И перешли к основному разговору, что нужно в госбанке раскрыть кассу с утерянным ключом. За короткий срок выдать аванс колхозам и о выполненной задачи доложить выше. Он сперва обратился к начальнику милиции, что такую сложную ответственную работу юнец не может делать, должен быть ваш мастер. Он ответил что по Узбекистану один государственный мастер в г. Фергане. Его отправили в командировку куда-то сроком на один месяц. Так что другого выхода не было.

Результаты (украинский) 1:

Я просто не пам'ятаю, хто і як я допоміг від району лідерів. Запуск у Комсомолці, щоб Генеральний секретар області є Inamdžan Nabiyev. Він був інвалідів війни. По-перше ми жили в один колгоспу мовою нікому, зв'язок був сильний, як найближчих родичів. Хоча його родина були узбеки, і ми відправили назад з Криму кримських татар на комендантську годину режиму. Незважаючи на те, що він несе відповідальність за району. Він зі своєю сім'єю ставилися до нас дуже шанобливо. Його дружина Samiehon, вона також була друзів з моєї сестри і матері жінка. Моєї сестри в'язання їх вовняні речі, які ніколи не використовували узбеки. Нас навчали готувати узбецької кухні і ми їх кримських татар, хоча не було ніяких продуктів для цієї мети. Коли Inamdžan все ще працював у комсомольських, rajkome я мати відремонтувати Primus, швейна машина була засоби для точіння ножів кухні. Відчувається в їхньому будинку як члена сім'ї. Потім він дав транспорту мотоцикл ІЖ-350 і переїхав другий секретар комітету району. Потім цю техніку, за винятком їзди, підтримувати, ніхто в околиці не могли. Я також зустрівся в перший раз, але швидко дізнався, життя зажадав і бажання був дуже великий. Після того, як почалася війна прибувають сторонам мототехніки Москвич, ІЖ-350. Вони є відповідальні фахівці району і для завідувачів колгоспів. Потім я їм служити день і ніч безперервно. В Узбекистані потім завідувачів колгоспів відчував себе власниками землі в дар від Бога. Від цього залежить від життя не тільки фермери, навіть всіх співробітників району було видано з продовольством і kolhoznymi я також приєднався до нього. І навіть додав за фахом для виготовлення ключів для сейфи. Відкрив сейфи втратили ключі. Вперше ця робота була проведена в районі касу, потім начальника поліції, прокуратури та в багатьох колгоспів. Під час відкриття касир прокурора, це я замість цього завдяки обіцяли великий час. Я хочу, щоб описати один випадок. У березні, до польових робіт колгоспів у короткостроковій перспективі держави дав заздалегідь від кредиту для усунення Москви. Такі окремі касі, яка є в банківському секторі, має два ключі, два замки. Один ключ, кіпер покинули, другий від каси. Вона втратила свого ключі, не вдалося відкрити касовий апарат. Я тоді працював в МТС, заліз під тракторів. Директор ніколи мені не прагнув, на цей раз його по всій МТС шукав мене. Він отримав від комуністичної порядку доставити мене там. І пішов. Я такий брудні, vymazannyj, пішов до Комуністичної партії. Ми зустрілися секретар комітету району. І він змусив мене Nabiyev, знав, але не знав, що я можу виконати такий порядок. Та там з'явилися начальника поліції. Я навіть не знаю, чому директор відсуваючи мене. Тодішній. Nabiev взяв мене через плече і сказав: "ви і роботи, що ти робиш?". Начальник поліції підтвердила, що тільки він може. І переїхав до основних розмови, що необхідно в банківському секторі розкрити касира з втратив ключ. Протягом короткого періоду часу, щоб видати заздалегідь сповільнилося на доповідь завдання, що виконуються над. Він першим Написав начальника поліції, що такі складні відповідальна робота підлітків можна зробити, повинен бути вашим господарем. Він відповів, що в Узбецький уряд майстром у Ферганській. Він був відправлений у відрядженні десь строком на один місяць. Так що не було ніякого іншого вибору.

Результаты (украинский) 2:

Я ніяк не можу не згадати, хто і як мені допомагав з районних керівників. Починаючи з райкому комсомолу, до секретаря обкому - це Інамджан Набієв. Він був інвалідом війни. Спершу ми з ним жили в одному колгоспі по-сусідськи, взаємини були міцними, як у близьких родичів. Хоча його родина були узбеки, а ми вислані з Криму кримські татари на комендантську режимі. Незважаючи на те, що він відповідальний працівник райкому. Він з усією родиною ставилися до нас дуже шанобливо. Дружина його Саміехон вона теж дружила з моїми сестрами і мамою по-жіночому. Сестри мої в'язали їм вовняні речі, якими узбеки ніколи не користувалися. Вони нас навчили готувати узбецькі страви, а ми їх своїм кримськотатарською, хоча не було продуктів для цього. Коли Інамджан ще працював у райкомі комсомолу, я у них вдома ремонтував примус, швейну машину, точив кухонний інвентар. Відчував себе в їхньому будинку як член сім'ї. Потім йому дали транспорт мотоцикл ІЖ-350 і перевели другим секретарем райкому. Тоді техніку таку, крім їзди, обслуговувати ніхто в районі не міг. Я теж вперше зустрічався, але швидко навчився, життя вимагало і бажання було дуже велике. Після війни почали надходити партіями мотоцикли «Москвич», ІЖ-350. Їх роздали відповідальним працівникам району та головам колгоспів. Тоді мені довелося їх обслуговувати день і ніч не покладаючи рук. В Узбекистані тоді голови колгоспів вважали господарями землі як дар бога. Від нього залежало життя не тільки колгоспників, навіть всі районні працівники забезпечувалися колгоспними продуктами і я теж приєднався до них. І ще додав собі спеціальність по виготовленню ключів для сейфів. Розкривав сейфи із загубленими ключами. Вперше таку роботу виконав в касі райсуду, потім начальнику міліції, прокурору і в багатьох колгоспах. Коли відкрив касу прокурора, він мені замість подяки обіцяв великий термін. Хочу один випадок описати. У березні місяці, до початку польових робіт, колгоспам у короткий термін з держбанку дали аванс з кредиту за дозволом Москви. Така окрема каса знаходиться в держбанку, має два ключа, два замки. Один ключ залишився у головбуха, другий у касира. Вона втратила ключі, не можуть відкрити касу. Я тоді працював у МТС, лазив під тракторами. Директор ніколи мене не шукав, цього разу він по всій території МТС шукав мене. Йому дали з райкому доручення доставити мене туди. І пішли разом. Я такий брудний, вимазаний, дійшли до райкому. Нас зустрічав секретар райкому. І Набієв, він мене добре знав, але не знав, що я можу таке доручення виконати. І тут з'явився начальник міліції. Я навіть не знав навіщо директор тягнув мене туди. Потім І. Набієв взяв мене за плече і сказав: «Ти і таку роботу робиш?». Начальник міліції підтвердив, що тільки він може. І перейшли до основного розмови, що потрібно в держбанку розкрити касу з загубленим ключем. За короткий термін видати аванс колгоспам і про виконану завдання доповісти вище. Він спершу звернувся до начальника міліції, що таку складну відповідальну роботу молодик не може робити, повинен бути ваш майстер. Він відповів що по Узбекистану одна державна майстер у м Фергані. Його відправили у відрядження кудись строком на один місяць. Так що іншого виходу не було.

Результаты (украинский) 3:

Я не я не пам'ятаю, хто і як я допомагав з району менеджерів. Починаючи від посадових осіб Держказначейства якого є дочка, до генерального секретаря апарату - це Инамджан Набієва. Він вибув з ладу війни.Ми в першу чергу з ним жити в цьому ж селі зіпсувати стосунки, стосунки були міцні, як з близькими родичами. Хоча його сім'ї узбеки, і ми виключили з Криму кримських татар на більші режим перегляду. Не дивлячись на те, щоЩо він був відповідальним працівником Zhambyl. Він був разом з усією сім'єю були у нас дуже шанобливо. Його дружина Самиехон вона занадто спілкуватися з моєї сестри і моя сестра рано чи пізно. Сестри мій виготовлялися ажурно плетені в Азербайджані зовсім зокрема оцінки вовни предмети,Узбеки ніколи не використовується. Вони нас навчили підготувати узбецьким кухні, і ми їх кримських татар, хоча не було продукти для цього. Коли Инамджан як і раніше працював у раикоме Howeverm,Я їх вдома відремонтовані плита газ, швейна машина, Яків кухонне обладнання. Почувати себе в безпеці у їхньому будинку як член сім'ї. Потім він отримав транспорту мотоцикл УАЗ-350 і перевели на другий секретар Zhambyl. Потім обладнання,Крім того приводу, обслуговувати не одній в районі не було піар. Я вперше зустрілися, але швидко дізналася, що життя вимагає і бажання був дуже великий. Після війни почав отримувати партії мотоциклів "початкову сторінку", УАЗ-350.Їх сім'ям відповідальний для працівників галузі та голів колективних господарств. Потім мені довелося служити їм день і ніч не десертні вина. В Узбекистані тоді голів колективних господарств вважається майстрів землі як дар від Бога.В залежності від життя не тільки парфумів, навіть всіх працівників було надано колхозными продукти, і я приєдналися до нього. І навіть додав на спеціальність з виготовлення ключів від сейфа.Оголошено сейфів з втратив ключів. Вперше така операція не вийшло в касах зухвалому диверсанту", а потім на головний міліціонер, прокуратури, а в багатьох колективних господарств. Касу банку було відкрито у прокуратуру,Він мене замість завдяки пообіцяв великий проміжок часу. Я хотів би, щоб описати один випадок. У березні, перш ніж польових робіт, колхозам у короткостроковій перспективі від банку дав аванс на кредит для вирішення.Такі окремого приміщення каси знаходиться, має два основних, два блокування. Одним із ключових залишився в главбуха, другий з підписом касира. Вона втратила ключі, не зможе відкрити касу. Тоді я працював в МТС, був перегляд на тракторах.Директор - я ніколи не шукали, в цей час він був на всю територію МТС, був шукає мене. Це було зроблено від посадових осіб Держказначейства, доручив йому доставити мені там. І пішов разом. Я такого брудні, вымазанныи, зайшли так далеко, як до Shusha району.Ми зустрілися з секретарем Zhambyl. І реформаторський, він знає мене добре, але я не знаю, що це я можу таким листом повідомляються виконувати. І тут є головний міліціонер. Я навіть не знаю чому директор вона не просять мене там. Потім та.Набієва відвела мене і сказав: 'Ви і те, що ви робите? ". Начальник поліції підтвердив, що тільки він може. І переїхав до головних розмови, яку ви бажаєте розголошувати пан Soldatenkov касира втрачає.У найближчій перспективі на питання заздалегідь колхозам і виконані роботи завдань, щоб звіт вище. Потім він звернувся до начальника поліції, що такої складної відповідальна робота юнец може зробити, треба майстер.Він відповів, що в Узбекистані одна держава майстер Ферганський. Він був відправлений на місія протягом одного місяця. Таким чином, щоб був ще один вихід.