4-марта. Сегодня мы все дома, отдых

4-марта. Сегодня мы все дома, отдыхаем. С тех пор как нас сюда перевели, живем, едим, отдыхаем в одной комнате. Нас 6 человек: Экрем с мамой и нас четверо, живем комнате размером 20 кв м. Сначала ложаться мужчины, а затем женщины, погасив свет ложаться спать. Рано утром первыми просыпаются моя мама и Хатидже апте, они совершают намаз, читают Коран, готовят завтрак и будят нас. Разбудить Экрема и отвести на работу очень сложно. Не хочет работать. Никаких забот. Только любит поправлять свою прическу. А ругаться с начальством идет первым. Очень конфликтный. Если бы я его не удерживал, он бы и с кулаками лез. Но меня не ослушивается. Наши характеры подходят друг-другу. И я прислушиваюсь к его словам. Живем одной дружной семьей, как родные. Ничего не скрываем друг от друга, делимся всем. Хлеб зарабатываем общими усилиями и потом делим его. Если кто-то падает духом, всегда найдем слово, чтобы подбодрить друга. Но, конечно, случай когда мы сходили в Угорь к начальству и добились справедливости, подбодрил нас. Мы очень обрадовались. Погода резко ухудшилась, похолодало. Холодный северный ветер словно режет кожу, открытые части тела. Не смотря на это, мы ходим рубить дрова, работаем. Три дня назад температура отпустилась ниже 41 градуса, но нас от работы не освободили. Валили деревья, рубили дрова. В селе только две крымскотатарские семьи: ни друзей, ни родных, ни односельчан. Проснувшись утром, рассказываем взрослым о своих снах, бедные наши мамы стараются поддержать нас, взбодрить. В выходные дни долго лежим, не можем уснуть. А вставать не смысла: здесь ни кола, ни двора или огорода.
Вчера получил письма от сестры Айше из района Унджа, бригадира из Паршино. Айше просит забрать их из этого участка Кологрив к себе, там невозможно жить: с одной стороны голод, с другой – нет одежды, очень холодно. Просит спасти, их очень сильно мучают. Я начал читать книги. Как закончил читать книгу «Хлеб», перешел на Пушкина, Горького. Читаю все, что попадет в руки, все газеты. Но за ними нужно ходить за 2 км на участок Угорь.
1
8-марта. Воскресенье, мы отдыхаем. После возвращения Эрема в Мантурово работаем вместе. У него вообще нет желания работать. У нас набралось много талонов, но снова ничего не можем взять, в магазинах пусто. Вчера выдали каждому рабочему по куску мыла. Погода пошла на улучшение. Вчера по дороге домой талая вода зашла в лапти, через портянки, намочил ноги, промерз. Три дня назад получил ответ от дяди на письмо, которе насписал 16 января и очень обрадовался этому. Он жив-здоров, работает в военном штабе.
Уже устал валить лес. Работать, пилить дрова не хочу, но вспоминая о том, что за мной семья, готов работать сутки напролет, чтобы спасти их от голода. Для того, чтобы провести досуг, по здешним традициям, ходим в «беседки». В эти вечера молодые девушки ходят друг к другу в гости, прядут под светом лампад, поют. Иногда играют на мандолине, гармошке и танцуют. Бригадир, девушка по имени Лиза, очень хотела поговорить со мной. Я рассказал ей много историй, а она пряла пряжу, пела, хотела понравиться мне, но наши сердца разбиты. Эта девушка бросила своего молодого человека, говорила со мной и из-за этого в беседке произошла драка. Экрем своим резким поведением напугал всех. Молодые вышли и ушли. А мы с Экремом сидели допоздна. Экрем пел, мы и не заметили как быстро пролетело время.
Недавно в Угорь приезжали коменданты, проверяли нас. Не показываясь никому на глаза, поели, отдохнули, набрав магазине много помощи, загрузили в чемоданы и уехали. Мы уверены, что эта помощь предназначалась нашему народу. И пожаловаться некому. Видя все эти преступления, то, что люди ходят полуголые, мы с Экремом очень расстраиваемся, но боимся постоянно поднимать скандал.

Результаты (украинский) 1:

4 березня. Сьогодні ми є всі будинку, відпочити. Оскільки ми перейшов сюди, жити, їсти, розслабитися в одній кімнаті. Нам 6 осіб: Екрем з мамою і нас чотири, вітальні розмір 20 квадратних метрів суміш перші люди, а потім змішати жінок, гасіння індикатор сну. Рано вранці, перше пробудження мамою і Hatice apt, вони роблять намазу, читати Корану, готують сніданок і пробудити нас. Awaken Ekrema і працювати дуже важко. Не бажаючи працювати. Не варто турбуватися. Тільки любить, щоб виправити його зачіска. І клянуся, з начальством йде по-перше. Дуже напруженим. Якщо я це не зберігається, він хотів би піднятися з кулаками. Але я не перевершує. Наші герої підходять один до одного. І я слухати його слова. Жити в дружній родині, як рідною. Приховати нічого один від одного, ділитися все. Хліб зробити спільними зусиллями і потім розділити його. Якщо хтось руйнується, завжди буде знаходити слова на ура друг. Але, звичайно, випадок, коли ми пішли своєму начальству і вугор зробили правосуддя, закликав нас. Ми були дуже раді. Погода різко погіршився, він став холодніше. Холодний північному вітрі ріже як skin, піддається частинах тіла. Незважаючи на це ми йдемо робота по дереву, Чоп. Три дні тому otpustilas′ температури нижче 41 градусів, але нас від роботи ще не виходила. Скоротити багато дерев, вирізати дрова. У селі лише дві кримськотатарської сім'ї немає друзів немає сім'ї, не жителі села. Прокинувшись вранці, розкажіть дорослому про свої мрії, наш недолуга матуся, намагаючись підтримати нас, ура. Вихідні довгий брехати, не може заснути. І вставай робить сенсу: там не немає кола, немає дворі або дворі. Вчора отримав лист від його сестра Аїша Undža району, Форман на Paršino. Користувач Ayşe просить, щоб забрати їх з землі Kologriv до себе, це неможливо жити там: з одного боку, голод, з іншого боку, без одягу, дуже холодно. Запитів врятував їх дуже багато мук. Я почав читати книги. Обидва закінчив читати книгу "хліб", перейшов на Пушкіна, м. Горького. Читати все, що потрапляє в руки всіх газет. Але для них, щоб піти на 2 км розтягнути вугра. 18-го березня. Неділя, ми відпочинку. Після повернення з Èrema в Manturovo працювати разом. Він не було бажання працювати. Ми зібрали багато квитків, але нічого не можливо зробити, порожні магазини. Сьогодні видав кожної роботи на шматок мила. Погода пішов на поліпшення. Вчора по дорозі додому розтанув сніг взуття через шкарпетки, мокрі ноги, promerz. Три дні тому, отримав відповідь від дядька в листі, який naspisal 16 січня і був дуже щасливий, щоб зробити це. Це живі здорові, працює у військових штабах.Вже втомився cut деревини. Працювати, не хочу побачив дерева, але пам'ятаючи, що позаду мене сім'ї, готові працювати 24 години геть, щоб врятувати їх від голодної смерті. Для того, щоб користуватися діяльності на місцеві традиції, перейдіть до "альтанка". Ці вечора молодих дівчат, ходити один до одного, прядуть під світло ламп, співати. Іноді гра, мандоліна, губна гармоніка та танцю. Виконроба дівчину на ім'я Ліза, хотів поговорити зі мною. Я розповіїв її численні розповіді і вона нитки пряжі, співали мене, будь ласка, але наші Чирви розбиваються. Дівчина кинув її молода людина говорила зі мною і через цю боротьбу в альтанці. Екрем його гострий поведінки лякав кожен. Молоді вийшов і залишив. І ми Èkremom Сб пізно. Екрем співали, ми просто не помічаємо як швидко час пролетів. Нещодавно вугор прийшов коменданти, перевірений нас. Не показуючи себе нікому, їдять, відпочинок, набравши багато допомоги, магазин завантажені в валізи і вліво. Ми впевнені, що ця допомога була призначена для нашого народу. І скаржитися. Ми бачимо, всі ці злочини, що люди ходьби напівголі, Èkremom дуже розчарований, але боїться піднімайте скандал.

Результаты (украинский) 2:

4-березня. Сьогодні ми всі будинки, відпочиваємо. З тих пір як нас сюди перевели, живемо, їмо, відпочиваємо в одній кімнаті. Нас 6 чоловік: Екрем з мамою і нас четверо, живемо кімнаті розміром 20 кв м. Спочатку ложаться чоловіки, а потім жінки, погасивши світло ложаться спати. Рано вранці першими прокидаються моя мама і Хатідже апте, вони здійснюють намаз, читають Коран, готують сніданок і будять нас. Розбудити Екрем і відвести на роботу дуже складно. Не хоче працювати. Ніяких турбот. Тільки любить поправляти свою зачіску. А лаятися з начальством іде першим. Дуже конфліктний. Якби я його не утримував, він би і з кулаками ліз. Але мене не слухається. Наші характери підходять друг-другу. І я прислухаюся до його слів. Живемо однією дружною сім'єю, як рідні. Нічого не приховуємо один від одного, ділимося всім. Хліб заробляємо спільними зусиллями і потім ділимо його. Якщо хтось падає духом, завжди знайдемо слово, щоб підбадьорити друга. Але, звичайно, випадок коли ми сходили в Вугор до начальства і добилися справедливості, підбадьорив нас. Ми дуже зраділи. Погода різко погіршилася, похолодало. Холодний північний вітер немов ріже шкіру, відкриті частини тіла. Не дивлячись на це, ми ходимо рубати дрова, працюємо. Три дні тому температура відпустити нижче 41 градуса, але нас від роботи не звільнили. Валили дерева, рубали дрова. У селі тільки дві кримськотатарські родини: ні друзів, ні рідних, ні односельців. Прокинувшись вранці, розповідаємо дорослим про свої сни, бідні наші мами намагаються підтримати нас, підбадьорити. У вихідні дні довго лежимо, не можемо заснути. А вставати не сенсу: тут ні кола, ні двору або городу.
Вчора отримав листи від сестри Айше з району Унджа, бригадира з Паршино. Айше просить забрати їх з цієї ділянки Кологрів до себе, там неможливо жити: з одного боку голод, з іншого - немає одягу, дуже холодно. Просить врятувати, їх дуже сильно мучать. Я почав читати книги. Як закінчив читати книгу «Хліб», перейшов на Пушкіна, Горького. Читаю все, що потрапить в руки, всі газети. Але за ними потрібно ходити за 2 км на ділянку Вугор.
Один
8-березня. Неділя, ми відпочиваємо. Після повернення Ерема у Мантурово працюємо разом. У нього взагалі немає бажання працювати. У нас набралося багато талонів, але знову нічого не можемо взяти, в магазинах порожньо. Вчора видали кожному робітникові по шматку мила. Погода пішла на покращення. Вчора по дорозі додому тала вода зайшла в постоли, через онучі, намочив ноги, промерз. Три дні тому отримав відповідь від дядька на лист, которе наспісал 16 січня і дуже зрадів цьому. Він живий-здоровий, працює у військовому штабі.
Вже втомився валити ліс. Працювати, пиляти дрова не хочу, але згадуючи про те, що за мною сім'я, готовий працювати добу безперервно, щоб врятувати їх від голоду. Для того, щоб провести дозвілля, за тутешніми традиціям, ходимо в «альтанки». У ці вечори молоді дівчата ходять один до одного в гості, прядуть під світлом лампад, співають. Іноді грають на мандоліні, гармошці і танцюють. Бригадир, дівчина на ім'я Ліза, дуже хотіла поговорити зі мною. Я розповів їй багато історій, а вона пряла пряжу, співала, хотіла сподобатися мені, але наші серця розбиті. Ця дівчина кинула свого молодого чоловіка, говорила зі мною і через це в альтанці сталася бійка. Екрем своїм різким поведінкою налякав всіх. Молоді вийшли і пішли. А ми з Екрем сиділи допізна. Екрем співав, ми й не помітили як швидко пролетів час.
Нещодавно в Вугор приїжджали коменданти, перевіряли нас. Не з'являючись нікому на очі, поїли, відпочили, набравши магазині багато допомоги, завантажили у валізи і поїхали. Ми впевнені, що ця допомога призначалася нашому народові. І поскаржитися нікому. Бачачи всі ці злочини, то, що люди ходять напівголі, ми з Екрем дуже засмучуємося, але боїмося постійно піднімати скандал.

Результаты (украинский) 3:

4-Го березня. Сьогодні ми всі вдома, chill тут. З нами у перекладі, жити, харчуватися, chill тут в одній кімнаті. Ми - 6 чоловік: Экрем з сестрою і ми чотири, вітальня розміром 20 квадратних метрів. Перший ложаться чоловіків,А потім жінок, заплативши світло ложаться спати. Рано вранці у першому прокидатися моя мама і Hatice фармації, вони Аллаха, прочитайте Корану, готуємо сніданок, і тут ми. Пробудити Ekrema і потягніть за роботу дуже складно.