Вследствие соглашения, заключённого

Вследствие соглашения, заключённого между консервативной партией Джона Александра Макдональда и либеральной партией Джорджа Брауна, поддержанного Жоржем-Этьеном Картье, был подписан Акт Британской Северной Америки и 1 июля 1867 была создана Канадская конфедерация, к которой присоединились Нью-Брансуик и Новая Шотландия. Было проведено новое административное деление, создавшее провинции Квебек и Онтарио.
Этот Акт о Британской Северной Америке (иначе Конституционный закон 1867 года) определил фундаментальное разделение полномочий между федеральным правительством и правительствами провинций. Основатели Канады были полны решимости создать сильное центральное правительство, оставляя, тем не менее, значительные полномочия за законодательными собраниями провинций. В частности, Джон А. Макдональд был вынужден отказаться от проектов унитарного государства из-за решимости Ж.-Э. Картье восстановить квебекскую государственность (в провинциальных рамках), как национальный центр, где франко-канадцам было гарантировано большинство, а также господство над своей судьбой и гарантия против ассимиляции.

Федеральному парламенту выделили ответственность за оборону и внешнюю политику, торговлю, транспорт, связь и индейские резервации, также как и чрезвычайные полномочия, в частности, остаточные полномочия (ответственность за все сектора, которые не были специально оговорены за законодательными собраниями провинций), полномочия дезавуирования (которые ему позволяли дезавуировать законы провинций), также как полномочия неограниченного налогообложения (оставляя за провинциями только полномочия взимать прямые налоги в рамках территории провинций). Законодательные собрания провинций получили полномочия в таких областях, как образование, больницы, собственность, гражданские права, природные ресурсы и «работы и предприятия местного характера». В двух секторах: иммиграция и сельское хозяйство, полномочия были разделены между двумя ступенями правительства.

Конституционный закон 1867 года содержал положения, специально задуманные, чтобы сохранить и узаконить особый характер Квебека. Он признавал приоритет Гражданского кодекса Квебека в области частного права перед британским гражданским правом, действующим в других провинциях, предусматривал использование французского и английского в Парламенте, также как в легислатуре и судах Квебека, и учреждал отдельные школы, финансированные общественными фондами для протестантских и католических меньшинств Квебека и Канады.

Результаты (украинский) 1:

В результаті угодою, підписаною між Консервативної партії Джон Олександр Макдональд і Джорджа Брауна Ліберальної партії, підтриманий Жорж-Етьєн Cartier, було підписано закон британськими колоніями Північної Америки і 1867 1 липня Канадська конфедерація був встановлених, приєднався до Нью-Брансвік та Нова Шотландія. Нова адміністративна одиниця була проведена, створений провінції Квебек і Онтаріо.Акт британськими колоніями Північної Америки (Конституція акт 1867 роки інакше) визначено фундаментальний принцип поділу влади між федеральними та Провінційні уряду. В Канаді засновниками були визначені для створення сильної централізованої влади, залишивши, однак, значну частину повноважень для провінційного законодавчих. Зокрема, Іван Олексійович Макдональд був змушений відмовитися від проектів унітарної держави через визначення від j. e. Картьє відновлення державності Квебек (Провінційні framework) як Національного центру, де Франко-канадці були впевнені, в більшості, а також панування над їх доля і є гарантією проти асиміляції.Федеральний парламент виділило відповідальність за оборони і зовнішньої політики, торгівлі, транспорту, зв'язку і індійські резервації, а також надзвичайних повноважень, зокрема залишковий живлення (відповідальність за всі сектори, які мають не були спеціально прописано для провінційного законодавчих), повноваження dezavuirovaniâ (які він дозволив, щоб відректися від законів провінції), а також необмежені повноваження оподаткування (залишаючи лише провінцій авторитет стягування податків на території провінцій). Законодавчі зібрання адміністрації провінцій, отримані в таких галузях, як освіта, здоров'я, майна, громадянські права, природних ресурсів та «роботи та підприємство з місцевою природою. У двох секторах: імміграції та сільського господарства, був розділений між двома рівнями уряду.Конституцiйним законом 1867 року містила положення, спеціально призначені для збереження і узаконити відмінною природи Квебек. Він визнав, що пріоритет Цивільного кодексу Квебеку в області приватного права перед британський цивільного права в силу в інших провінціях, включені використання англійською та французькою мовами в парламенті, а також у законодавчої влади та судах Квебек і має створені окремі школи, фінансується за рахунок державних коштів для протестантських і католицьких меншин у Квебеку та Канади.

Результаты (украинский) 2:

Внаслідок угоди, укладеної між консервативною партією Джона Олександра Макдональда і ліберальною партією Джорджа Брауна, підтриманого Жоржем-Етьєном Картьє, був підписаний Акт Британської Північної Америки і 1 липня 1867 була створена Канадська конфедерація, до якої приєдналися Нью-Брансвік і Нова Шотландія. Було проведено новий адміністративний поділ, яка створила провінції Квебек і Онтаріо.
Цей Акт про Британську Північну Америку (інакше Конституційний закон 1867 роки) визначив фундаментальне поділ повноважень між федеральним урядом і урядами провінцій. Засновники Канади були сповнені рішучості створити сильне центральний уряд, залишаючи, проте, значні повноваження за законодавчими зборами провінцій. Зокрема, Джон А. Макдональд був змушений відмовитися від проектів унітарної держави через рішучості Ж.-Е. Картьє відновити Квебекський державність (в провінційних рамках), як національний центр, де франко-канадцям було гарантовано більшість, а також панування над своєю долею і гарантія проти асиміляції. Федеральному парламенту виділили відповідальність за оборону і зовнішню політику, торгівлю, транспорт, зв'язок і індіанські резервації, також як і надзвичайні повноваження, зокрема, залишкові повноваження (відповідальність за всі сектори, що не були спеціально обумовлені за законодавчими зборами провінцій), повноваження дезавуювання (які йому дозволяли дезавуювати закони провінцій), також як повноваження необмеженого оподаткування (залишаючи за провінціями тільки повноваження стягувати прямі податки в рамках території провінцій). Законодавчі збори провінцій отримали повноваження в таких областях, як освіта, лікарні, власність, цивільні права, природні ресурси і «роботи і підприємства місцевого характеру». У двох секторах: імміграція та сільське господарство, повноваження були розділені між двома ступенями уряду. Конституційний закон 1867 містив положення, спеціально задумані, щоб зберегти і узаконити особливий характер Квебека. Він визнавав пріоритет Цивільного кодексу Квебека в області приватного права перед британським цивільним правом, чинним в інших провінціях, передбачав використання французької та англійської в Парламенті, також як в легіслатурі і судах Квебека, і засновував окремі школи, фінансовані громадськими фондами для протестантських і католицьких меншин Квебека і Канади.

Результаты (украинский) 3:

%%%20%D1%81%D0%бути%D0%B7%D0%B4%D0%B0%D0%B2%D1%88%D0%B5%D0%B5%20%D0%BF%D1%80%D0%бути%D0%B2%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%B8%20%D0%9А%D0%B2%D0%B5%D0%B1%D0%B5%D0%ба%20%D0%B8%20%D0%9E%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%.%5E%%%%%%%%%%%%