Как часто мы ошибаемся? Иногда, всю

Как часто мы ошибаемся? Иногда, всю свою жизнь жалеем о содеянном. Грустно и печально осознавать, когда при определенных обстоятельствах кого-то можно потерять, по глупости.
Я хочу рассказать о случае, который произошел с мной в детские годы. Эта история изменила мою жизнь. Как-то вечером я с другом гуляли в парке. Вдруг на скамейке мы заметили мужчину, который дремал. Рядом с ним лежал портфель. Ох, дурная мысль запала в голову дедушкиному другу Сашке. «Давай украдем портфель», - предложил он. Я сначала не соглашалась. Мужчина на них не реагировал, значит, крепко спал. Мы схватили портфель и бросились бежать.
В украденном портфеле оказалась большая сумма денег. Мы тратили деньги на сладости, гуляли в парках и развлекались. Прошло два месяца, деньги закончились. Но тут внезапно у дедушки заболела мама. Она попала в больницу. Семье были необходимы деньги, чтобы спасти маму. Однажды я пришла навестить мать и увидел в палате ее подругу. Рядом сидел знакомый мужчина, у которого мальчишки украли портфель. Мужчина поздоровался и сказал: Мы хотим помочь твоей маме…
Больше с этой минуты я ничего не помню. Что ответила незнакомцу? хотелось умереть от стыда. В душе его было гадко и больно. Я не спала ночами. не знала, как пережить это. С кем поделиться и у кого спросить совета?
Я решила поехать к своей бабушке в деревню. Я рассказала всю правду. Бабушка очень расстроилась. Она ходила по комнате и о чем-то думала. Потом взяла за мою руку и сказала: Ты должна признаться в своей вине этому человеку
Я так и сделала. Мужчина был знаком с подругой мамы, и не составило труда его разыскать. На всю жизнь запомнила он этот урок. Если бы не бабушка, кажется, не смогла бы жить нормально. До сих пор вспоминает мой дед свой грех. До сих пор благодарю свою мудрую бабушку. Которая помогла искупить этот стыд.
Такова реальная жизнь, все мы совершаем ошибки. Суть вопроса заключается в том, чтобы люди научились прощать, давали второй шанс, чтобы все исправить. Как, казалось бы, мало просим, но как сложно это воплотить в жизненное бытие.

Результаты (украинский) 1:

Як часто ми робимо помилки? Іноді все своє життя шкодую про свої злочини. На жаль і, на жаль, коли певних обставин хтось може бути втрачено, нерозумно. Я хочу розповісти вам про події, що відбулися зі мною в дитинстві. Ця історія, змінили моє життя. Одного вечора я йшов з другом в парку. Раптом на лавці ми помітили, людина, яка була задрімав. Поруч з ним лежав у портфелі. Ах, погана ідея затонув на мій друг головного deduškinomu Саша. "Давайте ukradem портфель," він запропонував. Спочатку я згоди. Людина відреагували на них, означає, швидкий сплячий. Ми схопили портфель і почав працювати. Вкрадені портфель виявилися великі суми грошей. Ми витратили гроші на солодощі, прогулянки в парках і потішило. Минуло два місяці, коли гроші скінчилися. Але потім раптом дідусь хворий мама. Вона прийшла до лікарні. Сім'я потрібні гроші, щоб зберегти матері. Я одного разу прийшли відвідати його мати і побачив в будинок свого друга. Поруч з готелем Сб знайомі людина, чия хлопчики викрали портфель. Людина вітав і сказав: ми хочемо допомогти мамі... Більше з цього моменту я пам'ятаю нічого. Які відгукнулися чужий? Я хотів, щоб померти сорому. В душі було огидно і болючим. Я не спав ночами. Я не знаю як це вижити. З ким поділитися та до кого звернутися за порадою? Я вирішив піти до своєї бабусі села. Я розповів всю правду. Бабуся, дуже засмучений. Вона пройшовся по кімнаті і думав про щось. Потім взяв мою руку і сказав: ви повинні визнати його вини, ця людина Я так і зробив. Чоловік був знайомий з мамою подруги, і він не був корм. За життя пам'ятаю цей урок. Якщо не для бабусі, здається, не бути в змозі жити нормально. До цих пір пам'ятає мого дідуся його гріх. До цих пір подякувати її бабусі мудрим. Яка допомогла спокутувати це ганьба.Це реальне життя, ми всі робимо помилки. Суть питання є, що люди навчилися пробачити, враховуючи другий шанс, щоб виправити все. Здавалося б, як мало хто запитати, але як важко перевести на живою істотою.

Результаты (украинский) 2:

Як часто ми помиляємося? Іноді, все своє життя шкодуємо про скоєне. Сумно і печально усвідомлювати, коли за певних обставин когось можна втратити, по дурості.
Я хочу розповісти про випадок, який стався з мною в дитячі роки. Ця історія змінила моє життя. Якось увечері я з одним гуляли в парку. Раптом на лавці ми помітили чоловіка, який дрімав. Поруч з ним лежав портфель. Ох, погана думка запала в голову дідусева одному Сашкові. «Давай вкрадемо портфель», - запропонував він. Я спочатку не погоджувалася. Чоловік на них не реагував, значить, міцно спав. Ми схопили портфель і кинулися бігти.
У вкраденому портфелі виявилася велика сума грошей. Ми витрачали гроші на солодощі, гуляли в парках і розважалися. Минуло два місяці, гроші закінчилися. Але тут раптово у дідуся захворіла мама. Вона потрапила в лікарню. Родині були необхідні гроші, щоб врятувати маму. Одного разу я прийшла провідати матір і побачив в палаті її подругу. Поруч сидів знайомий чоловік, у якого хлопчаки вкрали портфель. Чоловік привітався і сказав: Ми хочемо допомогти твоїй мамі ...
Більше з цієї хвилини я нічого не пам'ятаю. Що відповіла незнайомцю? хотілося померти від сорому. В душі його було гидко і боляче. Я не спала ночами. не знала, як пережити це. З ким поділитися і у кого спитати поради?
Я вирішила поїхати до своєї бабусі в село. Я розповіла всю правду. Бабуся дуже засмутилася. Вона ходила по кімнаті і про щось думала. Потім взяла за мою руку і сказала: Ти повинна зізнатися у своїй провині цій людині
Я так і зробила. Чоловік був знайомий з подругою мами, і не склало труднощів його розшукати. На все життя запам'ятала він цей урок. Якби не бабуся, здається, не змогла б жити нормально. До сих пір згадує мій дід свій гріх. До сих пір дякую свою мудру бабусю. Яка допомогла спокутувати цей сором.
Така реальне життя, всі ми робимо помилки. Суть питання полягає в тому, щоб люди навчилися прощати, давали другий шанс, щоб все виправити. Як, здавалося б, мало просимо, але як складно це втілити в життєве буття.