Образование Народной Федеративной Р

Образование Народной Федеративной Республики открыло новый период истории для народов Югославии, столько времени терпевших не только социальный, но и национальный гнет. Правительство Югославии с первых лет образования республики уделяло большое внимание искусству. Должна быть отмечена забота, которую проявило правительство в постановке монументальных памятников.В реалистическом плане развивалось творчество уже упомянутого Божидара Якаца. Он создает образы юных партизан и полные драматизма военные пейзажи. В этом плане работают и другие художники (П. Шимага, Н. Пирнат). Более сложным и противоречивым представляется творчество черногорского художника Петра Лубарды (р. 1907). Стремясь к чрезмерной выразительности, он теряет материальность и конкретность образа, подходя вплотную к экспрессионизму. Эта тенденция привела Лубарду в 50-х гг. почти к полному отрыву от изобразительности. Тенденция к экспрессионизму видна и у других художников, таких, как М. Детони и другие.Во второй половине 50-х гг. большое распространение в югославском искусстве получает сюрреализм. В сюрреалистическом плане пишет, например, свои картины Хегедушич, хотя он затрагивает социально важные темы, напоминая об ужасах войны («Караульные лагеря смерти», 1957; Загреб, Галлерея современного искусства; «Мертвые воды», 1956, Загреб, частное собрание). Сюрреали.-стические тенденции очень сильны среди молодых художников (М. Станчич, М. Шуш-таршич, С. Крегар и другие). Однако развитие сюрреализма нельзя считать закономерным для искусства Югославии. Не убедительно, когда сюрреализм югославские критики объясняют «освобождением от накопившегося разочарования и социального недовольства» или оправдывают тем, что он «содействовал разрушению традиционной эстетики». Широкое распространение находит в Югославии и абстракционизм. Некоторые авторы комбинациям раскрашенных плоскостей и линий дают надуманные названия, желая вызвать какие-либо ассоциации («На тему о св. Трифоне» М. Маскарели, 1955; Белград, частное собрание), другие же отказываются и от этого, называя свои работы «композициями».
Направления, уводящие художника от действительности, никак не могут быть связаны с задачами, которые ставит перед собой страна, идущая по пути социализма. Недаром на VII съезде молодежи (1963), где поднимался вопрос о культурном строительстве, Броз Тито подверг резкой критике абстрактное искусство как не связанное с жизнью.

Результаты (украинский) 1:

Освіта народних Федеративна Республіка відкритий новий період історії для народів Югославії, поки terpevshih не тільки соціальних, а також національним поневоленням. Югославський уряд, оскільки перші роки навчання заплатили багато уваги до мистецтва. Слід зазначити, що уряд має відбирається занепокоєння у встановленні монументальна спадщина. рядові розроблені творчість Bozidar Jakaca уже згадував. Він створює зображення молодих партизан і драматичні військових ландшафтів. В цьому відношенні, роботи та інших художників (п. Shimaga, н. Пірнат). Більш складних і спірних здається творчості Чорногорської художника Петра Lubarda (нар. 1907). Спрямований надмірне виразності, він втрачає тілесності та специфічність зображення, наближаючись до експресіонізму. Ця тенденція призвело Lubardu з 50-х років. майже повна поділ Пікторіалізм. Тенденції до експресіонізму є видимими та інших художників, таких як м. Detoni та ін., у другій половині 50 ' s. поширений в Югославській мистецтва отримує сюрреалізму. В сюрреалістичний умови пише, наприклад, його картини Hegedushich, хоча він зачіпає суспільно значущих тем, згадуючи жахів війни ("табором смерті" самотній, 1957; Загреб, галерея сучасного мистецтва; "Мертва вода", 1956, Загреб, приватні колекції). Sjurreali.-ситуація тенденції є дуже сильним серед молодих художників (м. Stancic, м. Shush-tarshich, с. Kregar та інші). Однак, розвитку сюрреалізм не може вважатися природно для мистецтва Югославії. Не дуже схильні заявити сюрреалізм Югославській критиків пояснити "звільнення від незадоволеного розчарування і соціальне невдоволення" або виправдовувати той факт, що він "полегшений знищення традиційні естетики. Широке поширення знахідки в Югославії і Абстракціонізм. Деякі комбінації кольорові літаки і ліній дати надумані титулів, бажаючи викликати будь-якої асоціації ("на вул. Trifone "м. Maskareli, 1955; Белград, приватна колекція), у той час як інші відмовитися і з нього, називаючи їх роботи "композиції".Напрямки, свинцю художником з реальністю, не можна зв'язати завдання країни, працює на шляху соціалізму. Не дивно, що молодь в VII з'їзд (1963), де питання культових споруд, Броз Тіто піддав різкій критиці Абстракціонізм як не пов'язаний з життям.

Результаты (украинский) 2:

Освіта Народної Федеративної Республіки відкрило новий період історії для народів Югославії, стільки часу терпіли не тільки соціальний, а й національний гніт. Уряд Югославії з перших років утворення республіки приділяло велику увагу мистецтву. Повинна бути відзначена турбота, яку проявило уряд в постановці монументальних памятніков.В реалістичному плані розвивалася творчість уже згаданого Божідара Якаца. Він створює образи юних партизанів і повні драматизму військові пейзажі. У цьому плані працюють і інші художники (П. Шімага, Н. Пірнат). Більш складним і суперечливим видається творчість чорногорського художника Петра Лубарда (р. 1907). Прагнучи до надмірної виразності, він втрачає матеріальність і конкретність образу, підходячи впритул до експресіонізму. Ця тенденція привела Лубарда в 50-х рр. майже до повного відриву від образотворчості. Тенденція до експресіонізму видно і у інших художників, таких, як М. Детона і інші.В другій половині 50-х рр. велике поширення в югославському мистецтві отримує сюрреалізм. У сюрреалістичному плані пише, наприклад, свої картини Хегедушіч, хоча він зачіпає соціально важливі теми, нагадуючи про жахи війни ( «Вартові табору смерті», 1957; Загреб, Галерея сучасного мистецтва; «Мертві води», 1956, Загреб, приватне зібрання). Сюрреалі.-стические тенденції дуже сильні серед молодих художників (М. Станчіч, М. шуш-таршіч, С. Крегар і інші). Однак розвиток сюрреалізму можна вважати закономірним для мистецтва Югославії. Чи не переконливо, коли сюрреалізм югославські критики пояснюють «звільненням від нагромадилося розчарування і соціального невдоволення» або виправдовують тим, що він «сприяв руйнуванню традиційної естетики». Широке поширення знаходить в Югославії і абстракціонізм. Деякі автори комбінаціям розфарбованих площин і ліній дають надумані назви, бажаючи викликати будь-які асоціації ( «На тему про св. Трифон» М. Маскарелі, 1955; Белград, приватне зібрання), інші ж відмовляються і від цього, називаючи свої роботи «композиціями ».
Напрями, що ведуть художника від дійсності, ніяк не можуть бути пов'язані з завданнями, які ставить перед собою країна, що йде по шляху соціалізму. Недарма на VII з'їзді молоді (1963), де піднімалося питання про культурне будівництво, Броз Тіто піддав різкій критиці абстрактне мистецтво як не пов'язане з життям.

Результаты (украинский) 3:

%%%%%%%%%%%%%20%D0%91%D1%80%D0%бути%D0%B7%20%D0%A2%D0%B8%D1%82%D0%бути%20%D0%BF%D0%бути%D0%B4%D0%B2%D0%B5%D1%80%D0%B3%20%D1%80%D0%B5%D0%B7%D0%БА%D0%бути%D0%B9%20%D0%БА%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%БА%D0%B5%20%D0%B0%D0%B1%D1%81%D1%82%D1%80%D0%B0%D0%БА%D1%82%D0%BD%D0%бути%D0%B5%20%D0%B8%D1%81%D0%БА%D1%83%D1%81%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%бути%20%D0%БА%D0%B0%D0%БА%20%D0%BD%D0%B5%20%D1%81%D0%B2%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D0%бути%D0%B5%20%D1%81%20%D0%B6%D0%B8%D0%B7%D0%BD%D1%8c%D1%8e%5E