Дорический ордер, по мнению греков,

Дорический ордер, по мнению греков, воплощал идею мужественности, то есть гармонию силы и торжественной строгости. Ионический ордер, наоборот, был легок, строен и наряден; когда в ионическом ордере колонны заменялись кариатидами, то не случайно ставились именно изящные и нарядные женские фигуры.

Греческая ордерная система не являлась отвлеченным трафаретом, механически повторяющимся в каждом очередном решении. Ордер был именно общей системой правил, исходящих из общего метода решения. Само же решение всегда носило творческий, индивидуальный характер и сообразовывалось не только с конкретными задачами и целями строительства, но и с окружающей природой, а в период классики — и с другими зданиями архитектурного ансамбля. Каждый храм был создан именно для данных условий, для данного места. Отсюда то ощущение художественной неповторимости, которое вызывают в зрителе греческие храмы.

Все эти замечательные качества и особенности греческой архитектуры получили свое полное развитие лишь в период классики, в 5—4 вв. до н. э., но были подготовлены в значительной мере уже в архаический период.

Дорический храм-периптер был отделен от земли каменным основанием — стереобатом, который был несколько шире колоннады храма и обычно состоял из трех массивных ступеней, шедших вдоль всех четырех фасадов. Верхняя ступень и вся верхняя поверхность стереобата, или стилобат, служила как бы постаментом для храма. В наос, то есть прямоугольное помещение, из которого состоял собственно храм, свет проникал или через световые люки в потолке, или через двери. Вход в наос помещался за колоннадой со стороны главного фасада и был оформлен пронаосом, напоминающим по конструкции портик «храма в антах». Иногда кроме наоса существовал еще опистодом — помещение, находившееся позади наоса, с выходом в сторону заднего фасада.

Наос (с пронаосом и опистодомом) был со всех сторон окружен колоннадой, называвшейся «птерон» («крыло»). Колоннада периптера (то есть храма, «со всех сторон окрыленного»), возвышаясь над горизонталью стилобата, поддерживала перекрытие (опорные балки и карниз), над которым поднималась кровля, покрытая черепицей или мраморными плитками. Внутри наоса было прохладно, царил легкий сумрак. Оживленная игра света и тени в колоннаде создавала переход от яркого света дня к сумраку наоса. Стоявший на стереобате храм создавал у зрителя своей упругой и мощной колоннадой, держащей тяжелое перекрытие, впечатление ясного и гармонического равновесия сил.

Колонна была важнейшей частью ордера, так как она являлась основной несущей частью (рис. на стр. 167). Колонна дорического ордера опиралась непосредственно на стилобат; ее пропорции в архаический период были обычно приземистыми и мощными (высота равна 4 — 6 нижним диаметрам). Дорическая колонна состояла из ствола, заканчивавшегося вверху капителью. Ствол был прорезан рядом продольных желобов — каннелюр; они шли вдоль всего ствола колонны и игрой света и тени подчеркивали ее объемность, а также усиливали общий вертикальный строй всей колоннады. Колонны дорического ордера не были геометрически точными цилиндрами. Кроме общего сужения кверху они имели на высоте одной

Результаты (украинский) 1:

Доричного порядку, відповідно до греків, які реалізує ідею мужності, тобто, гармонія влади і урочисте тяжкості. Іонний, на відміну від цього, порядок, легкий, витончений і разом; Коли іонний порядок стовпців, каріатиди були замінені, це не випадково, що були витончену й елегантну жіночих фігур.Грецькі ordernaâ системи не було значення безкоштовно колекції трафаретів, механічно повторювана на кожну звичайні зустрічі. Ордер був загальної системи правил, що випливають з поширеним методом для вирішення. Рішення завжди був творчий, окремих символ і відповідає не тільки з конкретних завдань і цілей будівництва, але і з навколишню природу і класики — і з іншими будівлями архітектурного ансамблю. Кожен храм був створений для цих умов, для даного розташування. Отже почуття оригінальністю художніх форм, які викликають глядачем грецької храмів.Всі ці чудові якості і особливості грецької архітектури отримав їх повного розвитку тільки у класики, в 5-4 ст. До нашої ери, але були в значній мірі вже в архаїчного періоду.Доричного храм peripter був відділений від землі кам'яних підземній, stereobatom, яка була дещо ширше Колонади храму і зазвичай складалася з трьох кроків, масивні, Блукаючи по всі чотири фасади. Верхнього ступеня і вся Верхня поверхня stereobata або стилобат, служили Тумбою до храму. На NAOs є прямокутні кімнату, яка була фактично храму, легкий прохід через або через мансардних вікон в стелі або через двері. Вхід на NAOs був поміщений позаду Колонади з боку головного фасаду і було оформлено Pronaos, нагадують дизайну до portico "храм ім'я ікони формат коментар." Іноді також NAOs там було все ще відчувають нестачу місця opisthodomos позаду NAOs, доступ до задній стороні фасаду.Наос (с пронаосом и опистодомом) был со всех сторон окружен колоннадой, называвшейся «птерон» («крыло»). Колоннада периптера (то есть храма, «со всех сторон окрыленного»), возвышаясь над горизонталью стилобата, поддерживала перекрытие (опорные балки и карниз), над которым поднималась кровля, покрытая черепицей или мраморными плитками. Внутри наоса было прохладно, царил легкий сумрак. Оживленная игра света и тени в колоннаде создавала переход от яркого света дня к сумраку наоса. Стоявший на стереобате храм создавал у зрителя своей упругой и мощной колоннадой, держащей тяжелое перекрытие, впечатление ясного и гармонического равновесия сил.Колонна была важнейшей частью ордера, так как она являлась основной несущей частью (рис. на стр. 167). Колонна дорического ордера опиралась непосредственно на стилобат; ее пропорции в архаический период были обычно приземистыми и мощными (высота равна 4 — 6 нижним диаметрам). Дорическая колонна состояла из ствола, заканчивавшегося вверху капителью. Ствол был прорезан рядом продольных желобов — каннелюр; они шли вдоль всего ствола колонны и игрой света и тени подчеркивали ее объемность, а также усиливали общий вертикальный строй всей колоннады. Колонны дорического ордера не были геометрически точными цилиндрами. Кроме общего сужения кверху они имели на высоте одной

Результаты (украинский) 2:

Дорический ордер, на думку греків, втілював ідею мужності, тобто гармонію сили і урочистій строгості. Ионический ордер, навпаки, був легкий, стрункий і ошатний; коли в іонічному ордері колони замінялися каріатидами, то не випадково ставилися саме витончені і ошатні жіночі фігури. Грецька ордерна система не була абстрактним трафаретом, механічно повторюваним в кожному черговому рішенні. Ордер був саме загальною системою правил, що виходять з загального методу рішення. Саме ж рішення завжди носило творчий, індивідуальний характер і співвіднеслося не тільки з конкретними завданнями та цілями будівництва, але і з навколишньою природою, а в період класики - і з іншими будівлями архітектурного ансамблю. Кожен храм був створений саме для даних умов, для даного місця. Звідси те відчуття художньої неповторності, яке викликають у глядача грецькі храми. Всі ці чудові якості і особливості грецької архітектури отримали свій повний розвиток лише в період класики, в 5-4 ст. до н. е., але були підготовлені значною мірою вже в архаїчний період. Дорический храм-периптер був відділений від землі кам'яною основою - стереобатом, який був трохи ширше колонади храму і зазвичай складався з трьох масивних ступенів, які йшли вздовж усіх чотирьох фасадів. Верхня щабель і вся верхня поверхня стереобата, або стилобат, служила як би постаментом для храму. У наос, тобто прямокутне приміщення, з якого складався власне храм, світло проникало або через світлові люки в стелі, або через двері. Вхід в наос містився за колонадою з боку головного фасаду і був оформлений пронаосом, що нагадує за конструкцією портик «храму в антах». Іноді крім наоса існував ще опистодом - приміщення, що знаходилося позаду наоса, з виходом у бік заднього фасаду. Наос (з пронаосом і опістодомом) був з усіх боків оточений колонадою, що називалася «птерон» («крило»). Колонада периптера (тобто храму, «з усіх боків окриленого»), підносячись над горизонталлю стилобату, підтримувала перекриття (опорні балки і карниз), над яким піднімалася покрівля, покрита черепицею або мармуровими плитками. Всередині наоса було прохолодно, панував легкий сутінок. Жвава гра світла і тіні в колонаді створювала перехід від яскравого світла дня до сутінку наоса. Що стояв на стереобате храм створював у глядача своєю пружною і потужною колонадою, що тримає важке перекриття, враження ясного і гармонійного рівноваги сил. Колона була найважливішою частиною ордера, так як вона була основною несучою частиною (рис. на стор. 167). Колона доричного ордера спиралася безпосередньо на стилобат; її пропорції в архаїчний період були звичайно приосадкуватими і потужними (висота дорівнює 4 - 6 нижнім діаметрам). Дорична колона складалася зі стовбура, закінчуються вгорі капітеллю. Стовбур був прорізаний поруч поздовжніх жолобів - Каннелюр; вони йшли вздовж усього стовбура колони і грою світла й тіні підкреслювали її об'ємність, а також посилювали загальний вертикальний лад всій колонади. Колони доричного ордера були геометрично точними циліндрами. Крім загального звуження догори вони мали на висоті однієї

Результаты (украинский) 3:

Операційні). У зв'язку з грецької мови слово propylaem ордера передбачає, в широкому сенсі слова весь u і конструктивна операційних грецької архітектури, в основному храму,Дорическии ордера, на думку греків, саме він утілював собою ідея мужність, що гармонія сил та урочисте тяжкості. Ионическии ордера, навпаки, легко, і старий турка був горезвісний наряден;